詩篇第72篇 |
1 |
2 他要按公義審判你的民,按公平審判你的困苦人。 |
3 大山小山都要因公義使民得享平安。 |
4 他必為民中的困苦人斷事 |
5 |
6 他必降臨,像雨降在已割的草地上,如甘霖滋潤田地。 |
7 在他的日子,義人要發旺,大有平安,好像月亮長存。 |
8 |
9 住在曠野的,必在他面前下拜;他的仇敵必要舔土。 |
10 他施和海島的王要進貢;示巴和西巴的王要獻禮物。 |
11 諸王都要叩拜他;列國都要事奉他。 |
12 |
13 他要憐恤貧寒和窮乏的人,拯救窮苦人的性命。 |
14 他要救贖他們脫離詭詐 |
15 |
16 在地的山頂上,有一把 |
17 他的名要存到永遠,要留傳如日之久。人要因他蒙福;列國要稱他有福。 |
18 |
19 他榮耀的名也當稱頌,直到永遠。又 |
20 |
ПсалмиПсалом 72 |
1 |
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої, |
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, — |
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, |
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів. |
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля, |
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся, |
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно: |
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є! |
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду |
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість, |
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“ |
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої, |
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний. |
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх. |
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх, |
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив: |
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх! |
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів! |
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні! |
詩篇第72篇 |
ПсалмиПсалом 72 |
1 |
1 |
2 他要按公義審判你的民,按公平審判你的困苦人。 |
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої, |
3 大山小山都要因公義使民得享平安。 |
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, — |
4 他必為民中的困苦人斷事 |
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, |
5 |
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів. |
6 他必降臨,像雨降在已割的草地上,如甘霖滋潤田地。 |
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля, |
7 在他的日子,義人要發旺,大有平安,好像月亮長存。 |
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся, |
8 |
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно: |
9 住在曠野的,必在他面前下拜;他的仇敵必要舔土。 |
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є! |
10 他施和海島的王要進貢;示巴和西巴的王要獻禮物。 |
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду |
11 諸王都要叩拜他;列國都要事奉他。 |
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість, |
12 |
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“ |
13 他要憐恤貧寒和窮乏的人,拯救窮苦人的性命。 |
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої, |
14 他要救贖他們脫離詭詐 |
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний. |
15 |
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх. |
16 在地的山頂上,有一把 |
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх, |
17 他的名要存到永遠,要留傳如日之久。人要因他蒙福;列國要稱他有福。 |
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив: |
18 |
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх! |
19 他榮耀的名也當稱頌,直到永遠。又 |
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів! |
20 |
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні! |