詩篇第57篇 |
1 |
2 我要呼求 |
3 那要吞我的人辱罵我的時候,神從天上必施恩救我,也必向我發出慈愛和誠實。 |
4 |
5 |
6 |
7 神啊,我心堅定,我心堅定;我要唱詩,我要歌頌。 |
8 我的榮耀 |
9 主啊,我要在眾民 |
10 因為,你的慈愛高及諸天;你的誠實達於高雲 |
11 |
ПсалмиПсалом 57 |
1 |
2 Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи лю́дських синів слушно судите? |
3 Отже, у серці ви чините кривди, дорогу наси́льства рук ваших тору́єте ви на землі. |
4 Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, — |
5 їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуля́є, |
6 що не слухає голосу заклиначі́в, чарівника́, в чарах впра́вного! |
7 Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх уста́х, левчука́м розбий, Господи, ще́лепи, — |
8 нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтіка́ється, хай пов'я́нуть вони, як трава по дорозі, |
9 бодай стали, немов той слима́к, що в своїй слизоті́ розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки! |
10 Поки почують терни́ну запа́лену ваші горшки, — нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спа́лену! |
11 А праведний ті́шитись буде, бо помсту побачить, у кро́ві безбожного сто́пи свої він обмиє! |
詩篇第57篇 |
ПсалмиПсалом 57 |
1 |
1 |
2 我要呼求 |
2 Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи лю́дських синів слушно судите? |
3 那要吞我的人辱罵我的時候,神從天上必施恩救我,也必向我發出慈愛和誠實。 |
3 Отже, у серці ви чините кривди, дорогу наси́льства рук ваших тору́єте ви на землі. |
4 |
4 Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, — |
5 |
5 їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуля́є, |
6 |
6 що не слухає голосу заклиначі́в, чарівника́, в чарах впра́вного! |
7 神啊,我心堅定,我心堅定;我要唱詩,我要歌頌。 |
7 Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх уста́х, левчука́м розбий, Господи, ще́лепи, — |
8 我的榮耀 |
8 нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтіка́ється, хай пов'я́нуть вони, як трава по дорозі, |
9 主啊,我要在眾民 |
9 бодай стали, немов той слима́к, що в своїй слизоті́ розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки! |
10 因為,你的慈愛高及諸天;你的誠實達於高雲 |
10 Поки почують терни́ну запа́лену ваші горшки, — нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спа́лену! |
11 |
11 А праведний ті́шитись буде, бо помсту побачить, у кро́ві безбожного сто́пи свої він обмиє! |