詩篇

第107篇

1 耶和華無不善、恒懷惻隱、宜稱揚之兮、

2 凡蒙其恩、得其拯救、脫於仇敵者、宜頌美之兮、

3 主召斯民、來從異邦、自西自東、自南自北、咸相集兮、

4 維彼曠野、人蹤罕至、於時迷途、四無城郭、可以棲息兮、

5 載饑載渴、其魂喪失兮、

6 患難之時、呼籲耶和華、蒙其援手兮、

7 導之行於坦途、使得城垣可以託足兮、

8 耶和華無不善、著其經綸、普救人民、願人讚美之兮、

9 主使渴者飲、饑者食、飫以嘉物兮、

10 斯人也、違逆至高之上帝、厭棄其道、故居幽暗陰翳之地、

11 陷以患難、縶以鐵索兮、

12 無人援手、心甚窘迫、

13 呼籲耶和華、蒙厥拯救兮、

14 脫之於患難陰翳之地、斷其縶維兮、

15 耶和華無不善、著厥經綸、昔救民人、願人讚美之兮。

16 主毀銅門、斷鐵楗兮、

17 愚人犯罪、而罹禍患兮、

18 厭棄食物、將就死地兮、

19 患難之時、呼籲耶和華蒙厥拯救兮、

20 主頒厥詔、醫痊其疾、脫於危亡兮、

21 耶和華無不善、著厥經綸、昔救民人、願人讚美之兮、

22 獻祭以酬恩、揄揚而欣喜兮。

23 世人駕舟、航海爲業兮、

24 在彼深淵、得窺耶和華之經綸兮、

25 主降厥命、狂風驟起、波騰浪湧兮、

26 維彼舟子、焂而隨之起、有若升於穹蒼、焂而隨之下、有若墮於海底兮、因其危險、厥魂喪失兮、

27 搖撼不定、譬彼醉人、無所施其技兮、

28 患難之時、呼籲耶和華、蒙厥拯救兮、

29 主使風恬浪靜、

30 人得平息、欣喜不勝、蒙主護佑、得至泊所、如其所願兮、

31 耶和華無不善、著厥經綸、普救民人、願人讚美之兮、

32 凡民和會長老聚集之所、當揄揚上帝兮、

33 主因人民蹈於愆尤、使水區爲沙漠、

34 江河爲槁壤、膏腴之土、咸斥鹵之地兮、

35 主復使野有泉源、陸有木澤、

36 俾饑者居之、在彼人建城垣、

37 耕耘田畝、栽植葡萄、得其土產兮、

38 主錫純嘏、俾生齒蕃衍、六畜衆多兮。

39 復降眚災、加以禍患、俾民數衰少、民心悚懼兮、

40 民牧則黜其位、流亡於野、在人迹不至之所兮、

41 貧乏者流、罹於患難、主拯救之、俾其子孫昌熾、譬彼羣羊兮、

42 義人見此、欣然以喜、作惡者無以措詞兮。

43 凡百庶民、智慧是具、深窺斯理、必知耶和華之仁慈兮。

Псалми

Псалом 107

1 Пісня. Псалом Давидів.

2 Моє серце зміцни́лося, Боже, — я буду співати та сла́вити ра́зом з своєю хвало́ю!

3 Збудися ж ти, а́рфо та ци́тро, — я буду будити досві́тню зорю́!

4 Я буду Тебе вихваля́ти, о Господи, серед наро́дів, і буду співати Тобі між племе́нами,

5 бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя — аж до хмар!

6 Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, а слава Твоя — над усією землею!

7 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю прави́цею допоможи́ й обізви́ся до нас!

8 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай Я звеселю́ся, — розділю́ Я Сихе́м, і долину Сукко́тську помі́ряю.

9 Належить Мені Ґілеа́д, і Мені Манасі́я, а Єфре́м — охорона Моєї голови, Юда — бе́рло Моє.

10 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, над Филисте́єю буду погу́кувати!“

11 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто до Едо́му мене приведе́?

12 Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого ві́йська не ви́йдеш вже, Боже?

13 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!

14 Ми мужність пока́жемо в Бозі, — і Він пото́пче проти́вників наших!

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

32

33

34

35

36

37

38

39

40

41

42

43

詩篇

第107篇

Псалми

Псалом 107

1 耶和華無不善、恒懷惻隱、宜稱揚之兮、

1 Пісня. Псалом Давидів.

2 凡蒙其恩、得其拯救、脫於仇敵者、宜頌美之兮、

2 Моє серце зміцни́лося, Боже, — я буду співати та сла́вити ра́зом з своєю хвало́ю!

3 主召斯民、來從異邦、自西自東、自南自北、咸相集兮、

3 Збудися ж ти, а́рфо та ци́тро, — я буду будити досві́тню зорю́!

4 維彼曠野、人蹤罕至、於時迷途、四無城郭、可以棲息兮、

4 Я буду Тебе вихваля́ти, о Господи, серед наро́дів, і буду співати Тобі між племе́нами,

5 載饑載渴、其魂喪失兮、

5 бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя — аж до хмар!

6 患難之時、呼籲耶和華、蒙其援手兮、

6 Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, а слава Твоя — над усією землею!

7 導之行於坦途、使得城垣可以託足兮、

7 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю прави́цею допоможи́ й обізви́ся до нас!

8 耶和華無不善、著其經綸、普救人民、願人讚美之兮、

8 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай Я звеселю́ся, — розділю́ Я Сихе́м, і долину Сукко́тську помі́ряю.

9 主使渴者飲、饑者食、飫以嘉物兮、

9 Належить Мені Ґілеа́д, і Мені Манасі́я, а Єфре́м — охорона Моєї голови, Юда — бе́рло Моє.

10 斯人也、違逆至高之上帝、厭棄其道、故居幽暗陰翳之地、

10 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, над Филисте́єю буду погу́кувати!“

11 陷以患難、縶以鐵索兮、

11 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто до Едо́му мене приведе́?

12 無人援手、心甚窘迫、

12 Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого ві́йська не ви́йдеш вже, Боже?

13 呼籲耶和華、蒙厥拯救兮、

13 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!

14 脫之於患難陰翳之地、斷其縶維兮、

14 Ми мужність пока́жемо в Бозі, — і Він пото́пче проти́вників наших!

15 耶和華無不善、著厥經綸、昔救民人、願人讚美之兮。

15

16 主毀銅門、斷鐵楗兮、

16

17 愚人犯罪、而罹禍患兮、

17

18 厭棄食物、將就死地兮、

18

19 患難之時、呼籲耶和華蒙厥拯救兮、

19

20 主頒厥詔、醫痊其疾、脫於危亡兮、

20

21 耶和華無不善、著厥經綸、昔救民人、願人讚美之兮、

21

22 獻祭以酬恩、揄揚而欣喜兮。

22

23 世人駕舟、航海爲業兮、

23

24 在彼深淵、得窺耶和華之經綸兮、

24

25 主降厥命、狂風驟起、波騰浪湧兮、

25

26 維彼舟子、焂而隨之起、有若升於穹蒼、焂而隨之下、有若墮於海底兮、因其危險、厥魂喪失兮、

26

27 搖撼不定、譬彼醉人、無所施其技兮、

27

28 患難之時、呼籲耶和華、蒙厥拯救兮、

28

29 主使風恬浪靜、

29

30 人得平息、欣喜不勝、蒙主護佑、得至泊所、如其所願兮、

30

31 耶和華無不善、著厥經綸、普救民人、願人讚美之兮、

31

32 凡民和會長老聚集之所、當揄揚上帝兮、

32

33 主因人民蹈於愆尤、使水區爲沙漠、

33

34 江河爲槁壤、膏腴之土、咸斥鹵之地兮、

34

35 主復使野有泉源、陸有木澤、

35

36 俾饑者居之、在彼人建城垣、

36

37 耕耘田畝、栽植葡萄、得其土產兮、

37

38 主錫純嘏、俾生齒蕃衍、六畜衆多兮。

38

39 復降眚災、加以禍患、俾民數衰少、民心悚懼兮、

39

40 民牧則黜其位、流亡於野、在人迹不至之所兮、

40

41 貧乏者流、罹於患難、主拯救之、俾其子孫昌熾、譬彼羣羊兮、

41

42 義人見此、欣然以喜、作惡者無以措詞兮。

42

43 凡百庶民、智慧是具、深窺斯理、必知耶和華之仁慈兮。

43