Библия - Обещанное Восстановление

路加福音

第23章

1 眾人都起來，把耶穌解到彼拉多那裏［unto Pilate］。

2 他們［they］就告他說：「我們見這人誘惑國民，禁止納稅給凱撒，說［saying］自己是基督，是王。」

3 彼拉多問耶穌說：「你是猶太人的王嗎？」耶穌回答他［him］說：「是你說的［Thou sayest it］。」

4 那時［Then］，彼拉多對祭司長和百姓［people］說：「我查不出這人有甚麼錯［fault］來。」

5 他們就［And］越發暴烈［fierce］的說：「他煽惑百姓，在猶太遍地教訓人［teaching］，從加利利起，直到這裏了。」

6 彼拉多一聽見加利利［Galilee］，就問這人是加利利人不是［whether］。

7 他一曉得［as soon as he knew］耶穌屬希律所管，就把他送到希律那裏去，那時希律也［also］在耶路撒冷。

8 希律既［when］看見耶穌，就很歡喜。因為聽見過他許多［many］的事，久已想要見他；他又盼望［and he hoped］看他行好些［some］神蹟。

9 希律［he］於是問他許多的話；耶穌卻向他［answered him nothing］一言不答。

10 祭司長和文士都站著，極力的告他。

11 希律和他的兵丁就輕棄［set him at nought］耶穌，戲弄他，給他穿上華麗外袍［robe］，把他再［again］送到［to］彼拉多那裏去。

12 那一天［the same day］，希律和彼拉多就成了朋友［were made friends together］；他們從前原是彼此有仇［for before they were at enmity between themselves］。

13 那時［when］，彼拉多傳齊了祭司長和官長［rulers］並百姓，

14 就對他們說：「你們解這人到我這裏，說他是誘惑百姓的。看哪，我也曾將你們告他的事，在你們面前審問他，並沒有查出他甚麼錯［fault］來。

15 就是希律也是如此。因我差遣你們去見希律；也見他沒有作過甚麼該死的事［for I sent you to him; and, lo, nothing worthy of death is done unto him］。

16 故此，我要責打他，把他釋放了。」

17 （每逢這節期巡撫必須釋放一個囚犯給他們。）

18 眾人就［And］都立時［all at once］喊著說：「除掉這個人，釋放巴拉巴給我們。」

19 （這巴拉巴是因在城裏作亂殺人，下在監裏的。）

20 彼拉多願意釋放耶穌，就又勸解他們。

21 無奈他們喊著說：「釘他十字架，釘他十字架。」

22 彼拉多第三次對他們說：「為甚麼呢，他［he］作了甚麼惡事呢？我並沒有查出他甚麼該死的罪來；所以，我要責打他，把他釋放了。」

23 他們立時大聲喊叫［instant with loud voices］，求他把耶穌釘在十字架上。他們和祭司長［and of the chief priests］的聲音就得了勝。

24 彼拉多這才照他們所求的定案。

25 彼拉多［he］把他們所求的那作亂殺人、下在監裏的給他們［unto them］釋放了；他卻［but he］把耶穌交給他們，任憑他們的意思行。

26 他們［they］帶耶穌去的時候，抓住［laid hold］一個古利奈人，名叫西門，從鄉下來的，把十字架擱在他身上，叫他背著跟隨耶穌。

27 有一大幫［great company of］百姓跟隨耶穌，內中有好些婦女，她們［which also］為他號咷痛哭。

28 但［But］耶穌轉身對她們說：「耶路撒冷的眾女子［Daughters］，不要為我哭，倒［but］當為自己和自己的兒女哭。

29 因為看哪［behold］，日子要到，人必說：『不育的［barren］，和未曾懷胎的，未曾乳養嬰孩的，有福了。』

30 那時，人要向大山說：『倒在我們身上』；向小山說：『遮蓋我們』。」

31 「這些事，他們［they］既行在有汁水的樹上，那枯乾的樹將來怎麼樣呢？」

32 又有兩個犯人，和耶穌一同帶來處死。

33 到了一個地方，名叫「髑髏地」，就在那裏把耶穌釘在十字架上，又釘了兩個犯人：一個在左邊，一個在右邊。

34 當下耶穌說：「父啊，饒恕［forgive］他們；因為他們所作的，他們不曉得。」兵丁就分他的衣服，並且擲籤［parted his raiment, and cast lots］。

35 百姓站在那裏觀看。官長［rulers］也和他們［with them］嗤笑他，說：「他救了別人；他若是基督，神所揀選的，可以救自己吧。」

36 兵丁也戲弄他，上前拿醋送給他喝，

37 說：「你若是猶太人的王，可以救自己吧。」

38 在耶穌以上有一個牌子，用希臘［Greek］、拉丁［Latin］和希伯來［Hebrew］的文字［in letters of］寫著：「這是猶太人的王。」

39 那同釘的兩個犯人有一個譏誚他，說：「你若是基督［If thou be Christ］，可以救自己和我們吧。」

40 那一個卻［But］應聲責備他，說：「你既是一樣受刑的，還不怕神嗎？

41 我們是應該的；因我們所受的與我們所作的相稱。但這個人沒有作過一件不好的事。」

42 就對耶穌［unto Jesus］說：「主［Lord］啊，你進入你國［comest into thy kingdom］的時候，求你記念我。」

43 耶穌對他說：「我實在告訴你：『今日你要同我在樂園裏了。』」

44 那時約有午正，遍地都黑暗了，直到申初。

45 日頭變黑了，殿裏的幔子從當中裂為兩半。

46 耶穌大聲喊著說：「父啊，我將我的靈［spirit］交在你手裏。」他［he］說了這話，氣就斷了。

47 百夫長看見所成的事，就歸榮耀與神，說：「這真是個義人。」

48 聚集觀看的眾百姓［all the people］見了這所成的事，都捶著胸，回去了。

49 還有一切與耶穌熟識的人，和從加利利跟著他來的婦女們，都遠遠的站著看這些事。

50 誰知［behold］有一個人名叫約瑟，是個議士；為人善良公義。

51 （眾人所謀所為，他並沒有附從；）他是猶太中亞利馬太城裏的人。他又是等侯［also himself waited］神國的［who］。

52 這人去見彼拉多，求耶穌的身體。

53 他［he］取下來，用細麻布裹好，就［and］安放在石頭鑿成的墳墓裏，那裏頭從來沒有葬過人。

54 那日是預備日，安息日也快到了。

55 那些從加利利和耶穌同來的婦女，也［also］跟在後面，看見了墳墓和他的身體怎樣安放。

56 她們就回去，預備了香料香膏；她們在安息日，便遵著誡命安息了。

Вiд Луки

Розділ 23

1 І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.

3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...

4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.

5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.

6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“

7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.

8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.

11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.

12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.

13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,

14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.

15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.

16 Отже я покараю Його й відпущу́“.

17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.

18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“

19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.

20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.

21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“

22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.

23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.

24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:

25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

26 І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!

29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.

30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“

31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“

32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

33 А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.

34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“ А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.

35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“

36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,

37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“

38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.

39 А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“

40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.

42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“

43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“

44 Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.

45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.

46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав.

47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“

48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.

49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.

50 І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —

51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —

52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.

54 День той був Приготува́ння, і наставала субота.

55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.

56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

路加福音第23章	Вiд Луки Розділ 23
1 眾人都起來，把耶穌解到彼拉多那裏［unto Pilate］。	1 І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
2 他們［they］就告他說：「我們見這人誘惑國民，禁止納稅給凱撒，說［saying］自己是基督，是王。」	2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
3 彼拉多問耶穌說：「你是猶太人的王嗎？」耶穌回答他［him］說：「是你說的［Thou sayest it］。」	3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
4 那時［Then］，彼拉多對祭司長和百姓［people］說：「我查不出這人有甚麼錯［fault］來。」	4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
5 他們就［And］越發暴烈［fierce］的說：「他煽惑百姓，在猶太遍地教訓人［teaching］，從加利利起，直到這裏了。」	5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
6 彼拉多一聽見加利利［Galilee］，就問這人是加利利人不是［whether］。	6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
7 他一曉得［as soon as he knew］耶穌屬希律所管，就把他送到希律那裏去，那時希律也［also］在耶路撒冷。	7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
8 希律既［when］看見耶穌，就很歡喜。因為聽見過他許多［many］的事，久已想要見他；他又盼望［and he hoped］看他行好些［some］神蹟。	8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
9 希律［he］於是問他許多的話；耶穌卻向他［answered him nothing］一言不答。	9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
10 祭司長和文士都站著，極力的告他。	10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
11 希律和他的兵丁就輕棄［set him at nought］耶穌，戲弄他，給他穿上華麗外袍［robe］，把他再［again］送到［to］彼拉多那裏去。	11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
12 那一天［the same day］，希律和彼拉多就成了朋友［were made friends together］；他們從前原是彼此有仇［for before they were at enmity between themselves］。	12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
13 那時［when］，彼拉多傳齊了祭司長和官長［rulers］並百姓，	13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
14 就對他們說：「你們解這人到我這裏，說他是誘惑百姓的。看哪，我也曾將你們告他的事，在你們面前審問他，並沒有查出他甚麼錯［fault］來。	14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
15 就是希律也是如此。因我差遣你們去見希律；也見他沒有作過甚麼該死的事［for I sent you to him; and, lo, nothing worthy of death is done unto him］。	15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
16 故此，我要責打他，把他釋放了。」	16 Отже я покараю Його й відпущу́“.
17 （每逢這節期巡撫必須釋放一個囚犯給他們。）	17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
18 眾人就［And］都立時［all at once］喊著說：「除掉這個人，釋放巴拉巴給我們。」	18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
19 （這巴拉巴是因在城裏作亂殺人，下在監裏的。）	19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
20 彼拉多願意釋放耶穌，就又勸解他們。	20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
21 無奈他們喊著說：「釘他十字架，釘他十字架。」	21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
22 彼拉多第三次對他們說：「為甚麼呢，他［he］作了甚麼惡事呢？我並沒有查出他甚麼該死的罪來；所以，我要責打他，把他釋放了。」	22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
23 他們立時大聲喊叫［instant with loud voices］，求他把耶穌釘在十字架上。他們和祭司長［and of the chief priests］的聲音就得了勝。	23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
24 彼拉多這才照他們所求的定案。	24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:
25 彼拉多［he］把他們所求的那作亂殺人、下在監裏的給他們［unto them］釋放了；他卻［but he］把耶穌交給他們，任憑他們的意思行。	25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
26 他們［they］帶耶穌去的時候，抓住［laid hold］一個古利奈人，名叫西門，從鄉下來的，把十字架擱在他身上，叫他背著跟隨耶穌。	26 І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
27 有一大幫［great company of］百姓跟隨耶穌，內中有好些婦女，她們［which also］為他號咷痛哭。	27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28 但［But］耶穌轉身對她們說：「耶路撒冷的眾女子［Daughters］，不要為我哭，倒［but］當為自己和自己的兒女哭。	28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
29 因為看哪［behold］，日子要到，人必說：『不育的［barren］，和未曾懷胎的，未曾乳養嬰孩的，有福了。』	29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
30 那時，人要向大山說：『倒在我們身上』；向小山說：『遮蓋我們』。」	30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
31 「這些事，他們［they］既行在有汁水的樹上，那枯乾的樹將來怎麼樣呢？」	31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
32 又有兩個犯人，和耶穌一同帶來處死。	32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
33 到了一個地方，名叫「髑髏地」，就在那裏把耶穌釘在十字架上，又釘了兩個犯人：一個在左邊，一個在右邊。	33 А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
34 當下耶穌說：「父啊，饒恕［forgive］他們；因為他們所作的，他們不曉得。」兵丁就分他的衣服，並且擲籤［parted his raiment, and cast lots］。	34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“ А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
35 百姓站在那裏觀看。官長［rulers］也和他們［with them］嗤笑他，說：「他救了別人；他若是基督，神所揀選的，可以救自己吧。」	35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
36 兵丁也戲弄他，上前拿醋送給他喝，	36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
37 說：「你若是猶太人的王，可以救自己吧。」	37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
38 在耶穌以上有一個牌子，用希臘［Greek］、拉丁［Latin］和希伯來［Hebrew］的文字［in letters of］寫著：「這是猶太人的王。」	38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
39 那同釘的兩個犯人有一個譏誚他，說：「你若是基督［If thou be Christ］，可以救自己和我們吧。」	39 А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
40 那一個卻［But］應聲責備他，說：「你既是一樣受刑的，還不怕神嗎？	40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 我們是應該的；因我們所受的與我們所作的相稱。但這個人沒有作過一件不好的事。」	41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
42 就對耶穌［unto Jesus］說：「主［Lord］啊，你進入你國［comest into thy kingdom］的時候，求你記念我。」	42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
43 耶穌對他說：「我實在告訴你：『今日你要同我在樂園裏了。』」	43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
44 那時約有午正，遍地都黑暗了，直到申初。	44 Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
45 日頭變黑了，殿裏的幔子從當中裂為兩半。	45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
46 耶穌大聲喊著說：「父啊，我將我的靈［spirit］交在你手裏。」他［he］說了這話，氣就斷了。	46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав.
47 百夫長看見所成的事，就歸榮耀與神，說：「這真是個義人。」	47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
48 聚集觀看的眾百姓［all the people］見了這所成的事，都捶著胸，回去了。	48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
49 還有一切與耶穌熟識的人，和從加利利跟著他來的婦女們，都遠遠的站著看這些事。	49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
50 誰知［behold］有一個人名叫約瑟，是個議士；為人善良公義。	50 І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
51 （眾人所謀所為，他並沒有附從；）他是猶太中亞利馬太城裏的人。他又是等侯［also himself waited］神國的［who］。	51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
52 這人去見彼拉多，求耶穌的身體。	52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53 他［he］取下來，用細麻布裹好，就［and］安放在石頭鑿成的墳墓裏，那裏頭從來沒有葬過人。	53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
54 那日是預備日，安息日也快到了。	54 День той був Приготува́ння, і наставала субота.
55 那些從加利利和耶穌同來的婦女，也［also］跟在後面，看見了墳墓和他的身體怎樣安放。	55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
56 她們就回去，預備了香料香膏；她們在安息日，便遵著誡命安息了。	56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

舊約

新約

路加福音

第23章

Вiд Луки

Розділ 23

路加福音

第23章

Вiд Луки

Розділ 23