Библия - Обещанное Восстановление

路加福音

第24章

1 七日的第一天清早［very early in the morning］，那些婦女帶著所預備的香料來到墳墓前，有幾個人和她們同來［and certain others with them］。

2 她們［they］看見石頭已經從墳墓滾開了。

3 她們就進去，只是不見主耶穌的身體。

4 正在十分［much］猜疑之間，忽然有兩個人站在旁邊，衣服放光；

5 婦女們驚怕，將臉伏地，那兩個人就對她們說：「妳們［ye］為甚麼在死人中找活人呢？

6 他不在這裏，乃是［but is］復活了；當記念他還在加利利的時候怎樣告訴妳們，

7 說：『人子必須被交在罪人手裏，釘在十字架上，第三天復活。』」

8 她們就想起耶穌的話來，

9 便從墳墓那裏回去，把這一切事告訴十一個使徒和其餘的一切［all］人。

10 那告訴使徒的就是抹大拉的馬利亞和約亞拿，並雅各的母親馬利亞，還有與她們在一處的婦女。

11 她們的話［their words］，他們［them］以為是胡言，就不相信她們［them］。

12 彼得就［Then］起來，跑到墳墓前；低頭往裏看，他［he］見細麻布獨在一處，就回去了，心裏希奇所成的事。

13 當那日［that same day］，門徒中有兩個人往一個村子去，名叫［called］以馬忤斯，離耶路撒冷約有六十弗隆［threescore furlongs］。

14 他們彼此談論所遇見的這一切事。

15 他們彼此相談議論［they communed together and reasoned］的時候，耶穌親自就近他們，和他們同行。

16 只是他們的眼睛迷糊了，不認識他。

17 耶穌對他們說：「你們走路、臉上帶著愁容、彼此談論的是甚麼事呢［What manner of communications are these that ye have one to another, as ye walk, and are sad］？」

18 二人中有一個名叫革流巴的回答他［him］說：「難道你在耶路撒冷只是［only］作客，還不知道這幾天在那裏所出的事嗎？」

19 耶穌對他們［unto them］說：「甚麼事呢？」他們對他［unto him］說：「就是拿撒勒［Nazareth］耶穌的事，他是個先知，在神和眾百姓面前，說話行事都有大能；

20 祭司長和我們的官長［rulers］竟把他交出［delivered］定了死罪，釘在十字架上。

21 但我們素來所信靠［trusted］、要贖以色列民的就是他；不但如此，而且這些事［these things］成就，至［since］今［to day］已經三天了。

22 我們中間又［also of our company］有幾個婦女使我們驚奇，她們清早到了墳墓那裏；

23 她們［they］不見他的身體，就來［came］，說她們也看見［they had also seen］天使的異象［vision of］，說他活了。

24 又有我們的幾個人往墳墓那裏去，所遇見的正如婦女們所說的；只是他們［they］沒有看見他。」

25 那時［Then］，耶穌對他們說：「無知的人哪，先知所說的一切話，你們的心信得太遲鈍了；

26 基督受這等害［suffered these things］，又進入他的榮耀，豈不是應當的嗎？」

27 於是從摩西和眾先知起，凡聖經［scriptures］上所指著自己的話，他［he］都給他們講解明白了。

28 他們將近［they drew nigh］所去的村子；耶穌好像還要往前行。

29 他們卻強留他，說：「時候晚了，日頭已經落了［far spent］，請你同我們住下吧。」耶穌就進去，要同他們住下。

30 到了跟他們［with them］坐席的時候，耶穌拿起餅來，祝謝了，擘開，遞給他們。

31 他們的眼睛開［opened］了，這才認出他來；耶穌便［and he］從他們眼前［out of their sight］不見了。

32 他們彼此說：「在路上，他和我們說話，給我們講解聖經的時候，我們的心豈不是火熱的嗎？」

33 他們就立時起身，回耶路撒冷去，正遇見十一個使徒和他們的同人聚集在一處，

34 說：「主果然復活，已經現給西門看了。」

35 兩個人就把路上所遇見，和擘餅的時候怎麼被他們認出來的事，都述說了一遍。

36 他們［they］正說這話的時候，耶穌親自站在他們當中，對他們［unto them］說：「願你們平安。」

37 他們卻驚慌害怕，以為所看見的是靈［spirit］。

38 耶穌對他們［unto them］說：「你們為甚麼愁煩？你們［your］為甚麼心裏起疑念呢？

39 你們看我的手，我的腳，就知道實在是我了。摸我看看；靈［spirit］無骨無肉，你們看，我是有的。」

40 耶穌［he］說了這話，就把自己的［his］手和腳給他們看。

41 他們正喜得不敢信，並且希奇，耶穌就對他們［unto them］說：「你們這裏有甚麼吃的沒有？」

42 他們便給他一片燒魚，和一塊蜜房［and of an honeycomb］。

43 他接過來，在他們面前吃了。

44 耶穌對他們說：「這就是我從前與你們同在之時所告訴你們的話，說摩西的律法、先知的書，和詩篇上所記的，凡指著我的話都必然［must be］應驗。」

45 於是耶穌開他們的悟性［understanding］，使他們能明白聖經，

46 又對他們說：「照經上所寫的，基督當如此［thus it behoved］受害，第三天要［to］從死裏復活；

47 並且人要奉他的名傳悔改、赦罪的道，從耶路撒冷起直傳到萬邦。

48 你們就是這些事的見證。

49 看哪［behold］，我要將我父所應許的降在你們身上；只是［but］你們要在耶路撒冷［Jerusalem］城裏等候，直到你們領受從上頭來的能力。」

50 耶穌領他們到伯大尼［as far as to Bethany］，就舉手給他們祝福。

51 正祝福的時候，他就離開他們，被帶到天上去了。

52 他們就敬拜［worshipped］他，大大的歡喜，回耶路撒冷去；

53 常在殿裏，讚美［praising］、稱頌神。阿們［Amen］。

Вiд Луки

Розділ 24

1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,

2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.

7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.

8 І згадали вони ті слова́ Його!

9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.

11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.

12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.

16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.

17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“

18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“

19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.

20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.

21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.

22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:

23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.

24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.

25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!

26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.

28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.

31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...

32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,

34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.

35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.

36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“

37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.

38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?

39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.

40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.

41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“

42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.

43 І, взявши, Він їв перед ними.

44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.

45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.

46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,

47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.

48 А ви свідки того́.

49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.

路加福音第24章	Вiд Луки Розділ 24
1 七日的第一天清早［very early in the morning］，那些婦女帶著所預備的香料來到墳墓前，有幾個人和她們同來［and certain others with them］。	1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
2 她們［they］看見石頭已經從墳墓滾開了。	2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
3 她們就進去，只是不見主耶穌的身體。	3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 正在十分［much］猜疑之間，忽然有兩個人站在旁邊，衣服放光；	4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
5 婦女們驚怕，將臉伏地，那兩個人就對她們說：「妳們［ye］為甚麼在死人中找活人呢？	5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
6 他不在這裏，乃是［but is］復活了；當記念他還在加利利的時候怎樣告訴妳們，	6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
7 說：『人子必須被交在罪人手裏，釘在十字架上，第三天復活。』」	7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
8 她們就想起耶穌的話來，	8 І згадали вони ті слова́ Його!
9 便從墳墓那裏回去，把這一切事告訴十一個使徒和其餘的一切［all］人。	9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
10 那告訴使徒的就是抹大拉的馬利亞和約亞拿，並雅各的母親馬利亞，還有與她們在一處的婦女。	10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
11 她們的話［their words］，他們［them］以為是胡言，就不相信她們［them］。	11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
12 彼得就［Then］起來，跑到墳墓前；低頭往裏看，他［he］見細麻布獨在一處，就回去了，心裏希奇所成的事。	12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
13 當那日［that same day］，門徒中有兩個人往一個村子去，名叫［called］以馬忤斯，離耶路撒冷約有六十弗隆［threescore furlongs］。	13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
14 他們彼此談論所遇見的這一切事。	14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
15 他們彼此相談議論［they communed together and reasoned］的時候，耶穌親自就近他們，和他們同行。	15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
16 只是他們的眼睛迷糊了，不認識他。	16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
17 耶穌對他們說：「你們走路、臉上帶著愁容、彼此談論的是甚麼事呢［What manner of communications are these that ye have one to another, as ye walk, and are sad］？」	17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
18 二人中有一個名叫革流巴的回答他［him］說：「難道你在耶路撒冷只是［only］作客，還不知道這幾天在那裏所出的事嗎？」	18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
19 耶穌對他們［unto them］說：「甚麼事呢？」他們對他［unto him］說：「就是拿撒勒［Nazareth］耶穌的事，他是個先知，在神和眾百姓面前，說話行事都有大能；	19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
20 祭司長和我們的官長［rulers］竟把他交出［delivered］定了死罪，釘在十字架上。	20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
21 但我們素來所信靠［trusted］、要贖以色列民的就是他；不但如此，而且這些事［these things］成就，至［since］今［to day］已經三天了。	21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
22 我們中間又［also of our company］有幾個婦女使我們驚奇，她們清早到了墳墓那裏；	22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
23 她們［they］不見他的身體，就來［came］，說她們也看見［they had also seen］天使的異象［vision of］，說他活了。	23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
24 又有我們的幾個人往墳墓那裏去，所遇見的正如婦女們所說的；只是他們［they］沒有看見他。」	24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
25 那時［Then］，耶穌對他們說：「無知的人哪，先知所說的一切話，你們的心信得太遲鈍了；	25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
26 基督受這等害［suffered these things］，又進入他的榮耀，豈不是應當的嗎？」	26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
27 於是從摩西和眾先知起，凡聖經［scriptures］上所指著自己的話，他［he］都給他們講解明白了。	27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
28 他們將近［they drew nigh］所去的村子；耶穌好像還要往前行。	28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
29 他們卻強留他，說：「時候晚了，日頭已經落了［far spent］，請你同我們住下吧。」耶穌就進去，要同他們住下。	29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
30 到了跟他們［with them］坐席的時候，耶穌拿起餅來，祝謝了，擘開，遞給他們。	30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
31 他們的眼睛開［opened］了，這才認出他來；耶穌便［and he］從他們眼前［out of their sight］不見了。	31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
32 他們彼此說：「在路上，他和我們說話，給我們講解聖經的時候，我們的心豈不是火熱的嗎？」	32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
33 他們就立時起身，回耶路撒冷去，正遇見十一個使徒和他們的同人聚集在一處，	33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
34 說：「主果然復活，已經現給西門看了。」	34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
35 兩個人就把路上所遇見，和擘餅的時候怎麼被他們認出來的事，都述說了一遍。	35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
36 他們［they］正說這話的時候，耶穌親自站在他們當中，對他們［unto them］說：「願你們平安。」	36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
37 他們卻驚慌害怕，以為所看見的是靈［spirit］。	37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
38 耶穌對他們［unto them］說：「你們為甚麼愁煩？你們［your］為甚麼心裏起疑念呢？	38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
39 你們看我的手，我的腳，就知道實在是我了。摸我看看；靈［spirit］無骨無肉，你們看，我是有的。」	39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
40 耶穌［he］說了這話，就把自己的［his］手和腳給他們看。	40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.
41 他們正喜得不敢信，並且希奇，耶穌就對他們［unto them］說：「你們這裏有甚麼吃的沒有？」	41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
42 他們便給他一片燒魚，和一塊蜜房［and of an honeycomb］。	42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
43 他接過來，在他們面前吃了。	43 І, взявши, Він їв перед ними.
44 耶穌對他們說：「這就是我從前與你們同在之時所告訴你們的話，說摩西的律法、先知的書，和詩篇上所記的，凡指著我的話都必然［must be］應驗。」	44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
45 於是耶穌開他們的悟性［understanding］，使他們能明白聖經，	45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
46 又對他們說：「照經上所寫的，基督當如此［thus it behoved］受害，第三天要［to］從死裏復活；	46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
47 並且人要奉他的名傳悔改、赦罪的道，從耶路撒冷起直傳到萬邦。	47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
48 你們就是這些事的見證。	48 А ви свідки того́.
49 看哪［behold］，我要將我父所應許的降在你們身上；只是［but］你們要在耶路撒冷［Jerusalem］城裏等候，直到你們領受從上頭來的能力。」	49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
50 耶穌領他們到伯大尼［as far as to Bethany］，就舉手給他們祝福。	50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
51 正祝福的時候，他就離開他們，被帶到天上去了。	51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
52 他們就敬拜［worshipped］他，大大的歡喜，回耶路撒冷去；	52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
53 常在殿裏，讚美［praising］、稱頌神。阿們［Amen］。	53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.

舊約

新約

路加福音

第24章

Вiд Луки

Розділ 24

路加福音

第24章

Вiд Луки

Розділ 24