耶利米書第4章 |
|
1 耶和華曰、以色列族歟、如爾歸誠、則可返爾故士、如爾棄可惡之物、則我不遷徙爾。 |
|
2 爾指予而發誓、言必實踐、行必秉公、異邦人亦祈禱予、頌美予焉。 |
|
3 耶和華諭猶大族、耶路撒冷人、曰、荊棘叢生、不可播種、必開墾土壞。 |
|
4 猶大族耶路撒冷人歟、當潔心志、若受割禮、崇事乎我、如爾猶作惡不悛、我怒必烈、若火之燃、炎炎不滅。 |
|
5 播告猶大及耶路撒冷、人當吹角、召衆和會、羣入城垣、 |
|
6 立旌斾遙指郇岡、使人逃避於彼、毋稍遲延、我降大禍、來自北方、盡遭其毀。 |
|
7 殘賊列邦者、猶獅出林而至、彼出其所、必使爾地荒蕪、城邑傾圮、無人居處。 |
|
8 爾當衣麻哀哭、蓋我怒正盛、莫能遏止。 |
|
9 耶和華又曰、當是時、國王牧伯喪膽、祭司先知駭愕。 |
|
10 耶利米曰、主耶和華歟、爾曾告耶路撒冷民曰、可得平康。今反飲刃、害及生命、言旣不應、寕非欺予。 |
|
11 耶和華曰、我將判擬耶路撒冷居民告之曰、我必使災熇之風、來自曠野童山、較簸揚禾穀之風尤大、以擊斯邦之民。 |
|
12 |
|
13 敵將雲集、車若颶風、馬奔迅過於鷹隼、億兆自謂我遇災害、禍將及矣。 |
|
14 耶路撒冷人乎、爾懷妄念、伊於何底、當滌爾私心、去爾惡念、可得拯救。 |
|
15 聲自但地、及以法蓮山而至、以報患難之事。 |
|
16 當告列邦、使耶路撒冷人知勁旅來自遠方、欲攻猶大諸邑。 |
|
17 耶路撒冷人背我耶和華、故敵圍之、若守園之丁、環囿而居、 |
|
18 彼所行艱苦、所爲暴戾、喪其心術、自召禍患。 |
|
19 耶利米曰、我聞吹角戰鬬之聲、我心戚戚、中懷不安、不禁哀鳴。 |
|
20 城邑破於陸續、帷帳毀於俄傾、遍地荒蕪。 |
|
21 我見旌纛、我聞角音、何時可止。 |
|
22 耶和華曰、我民愚昧、俱不知我、不明孰甚、作惡則智、爲善則愚。 |
|
23 耶利米曰、我觀地虛曠、天無光、 |
|
24 山巒震動、 |
|
25 四境無人、飛禽已去、 |
|
26 良田荒蕪、城邑傾圮、蓋耶和華涖臨、其怒殊烈。 |
|
27 耶和華曰、雖遍地荒蕪、我怒猶不息。 |
|
28 因是地必愁慘、天必幽暗、蓋我言之、我志不囘、 |
|
29 乘馬執弓者、諠譁不靖、舉邑遁逃、入彼叢林、登彼險阻。衆邑荒蕪、無人居處。 |
|
30 爾邦淪喪、將如之何、雖衣絳垂金、修容飾目、俱爲徒勞、昔與爾行淫者、必藐視爾、謀害爾。 |
|
31 我聞有聲哀號、若妊婦初產、卽郇女之聲、哭泣伸手、曰、殺我者至、禍必不遠、我喪厥膽。 |
ЄремiяРозділ 4 |
|
1 |
|
2 I якщо́ ти прися́гнеш „Як живий Господь“ правдою й правом та справедливістю, то бу́дуть Ним благословля́тись наро́ди, і хвалитись Ним бу́дуть. |
|
3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині́, і не сійте в терни́ну! |
|
4 Обрізуйтеся Господе́ві, й усу́ньте із ваших серде́ць крайні пло́ті, юдеї та ме́шканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лю́тість, — і буде пала́ти вона, і не буде кому погаси́ти через злі ваші вчинки! |
|
5 Оповісті́те в Юдеї та в Єрусалимі звісті́ть та й скажіть: Засурмі́те в сурму́ у краю́! Кричіть гучни́м голосом та говоріть: Зберіться та пі́демо до міст до тверди́нних! |
|
6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з пі́вночі зло приведу́, і велике нещастя. |
|
7 Лев вихо́дить із своєї гуща́вини, і той, хто нищить народи, вируша́є із місця свого́, щоб твій край оберну́ти на руїну, і спусто́шені будуть міста́ твої, так що забра́кне і ме́шканця! |
|
8 Отож, опережі́ться вере́тами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відве́рнеться! |
|
9 І ста́неться в день той, — говорить Госпо́дь, — згине розум царя і розум князі́в, і остовпі́ють священики, а пророки здиву́ються |
|
10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обма́нений сильно наро́д цей та Єрусалим, коли казано: „Буде вам мир“, а меч доторкну́вся ось аж до душі! |
|
11 Того ча́су наро́дові цьому та Єрусалимові сказане бу́де: Ось вітер палки́й з лисих гір на пусти́ні, на дорозі дочки́ Мого люду, — не на ві́яння й не на очи́щення він! |
|
12 Та вітер сильніший від цьо́го прибу́де Мені, — і над ними Я суд прокажу́. |
|
13 Ось він при́йде, як хмари, й як буря — його колесни́ці, від орлі́в швидші коні його́: Горе нам, бо спусто́шені бу́демо ми! |
|
14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врято́ваний! Аж доки в тобі пробуватимуть думки́ марно́ти твоєї? |
|
15 Бо голос доно́сить із Да́ну й звіщає поги́біль з Єфре́мових гір. |
|
16 Пригадайте наро́дам оце, сповісті́ть ось про Єрусалим: Приходять з далекого кра́ю його обляга́ти, і здійма́ють свій крик на юдейські міста́! |
|
17 Як сторо́жа полів, навко́ло ото́чать його, бо він Мені був неслухня́ний, говорить Господь! |
|
18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке́, бо торкнуло воно аж до серця твого́. |
|
19 Ой, утро́бо моя, ти утробо моя, — я тремчу́! Біль серце стиска́є мені, і трепо́че мені моє серце! Не мо́жу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми́, гук війни! |
|
20 Біда на біду приклика́ється, вся бо земля поруйно́вана буде, спусто́шені будуть знена́цька наме́ти мої, вмить — заві́си мої. |
|
21 Аж доки я бачити пра́пора буду, буду чути голос сурми́? |
|
22 Тому́, що наро́д мій безглу́здий, він не знає Мене́: вони нерозумні сини й нерозва́жні вони, — мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра́! |
|
23 Дивлюся на землю, аж ось порожне́ча та пу́стка, і на небо — й нема його світла! |
|
24 Дивлюся на го́ри, аж ось вони тру́сяться, і всі згі́р'я хита́ються! |
|
25 Дивлюся, аж ось вже немає люди́ни, і порозліта́лось все пта́ство небесне. |
|
26 Дивлюся, аж ось край родю́чий пустинею став, а міста́ його знищені всі від обличчя Господнього, від по́лум'я гніву Його́. |
|
27 Бо Госпо́дь так прорік: Спусто́шенням стане ввесь край, та кінця́ йому ще не вчиню́! |
|
28 І буде в жало́бі земля через це, і затьма́риться небо вгорі́, бо Я говорив, що заду́мав, — і не пожалую, і не відступлю́ся від то́го. |
|
29 Від гуркотне́чі їздця́ та стрільця́ побіжить усе місто, повтікають в гуща́вини й злізуть на скелі. Всі міста́ поки́нуті, і немає ніко́го, хто мешкав би в них. |
|
30 А ти, поруйно́вана, дочко Сіону, що бу́деш робити? Хоч ти зодяга́єш себе в кармази́н, хоч прикра́шуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальо́вуєш фарбою, — та надаре́мно прикра́шуєшся: обриди́ли тобою коха́нці твої, — на життя твоє ва́жать вони! |
|
31 Бо чую Я крик, немов породі́ллі, чую сто́гін, мов пе́рвістки, голос Сіонської дочки, — вона стогне, зало́млює руки свої та голо́сить: „Ой, горе мені, бо попало життя моє вби́вникам!“ |
耶利米書第4章 |
ЄремiяРозділ 4 |
|
1 耶和華曰、以色列族歟、如爾歸誠、則可返爾故士、如爾棄可惡之物、則我不遷徙爾。 |
1 |
|
2 爾指予而發誓、言必實踐、行必秉公、異邦人亦祈禱予、頌美予焉。 |
2 I якщо́ ти прися́гнеш „Як живий Господь“ правдою й правом та справедливістю, то бу́дуть Ним благословля́тись наро́ди, і хвалитись Ним бу́дуть. |
|
3 耶和華諭猶大族、耶路撒冷人、曰、荊棘叢生、不可播種、必開墾土壞。 |
3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині́, і не сійте в терни́ну! |
|
4 猶大族耶路撒冷人歟、當潔心志、若受割禮、崇事乎我、如爾猶作惡不悛、我怒必烈、若火之燃、炎炎不滅。 |
4 Обрізуйтеся Господе́ві, й усу́ньте із ваших серде́ць крайні пло́ті, юдеї та ме́шканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лю́тість, — і буде пала́ти вона, і не буде кому погаси́ти через злі ваші вчинки! |
|
5 播告猶大及耶路撒冷、人當吹角、召衆和會、羣入城垣、 |
5 Оповісті́те в Юдеї та в Єрусалимі звісті́ть та й скажіть: Засурмі́те в сурму́ у краю́! Кричіть гучни́м голосом та говоріть: Зберіться та пі́демо до міст до тверди́нних! |
|
6 立旌斾遙指郇岡、使人逃避於彼、毋稍遲延、我降大禍、來自北方、盡遭其毀。 |
6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з пі́вночі зло приведу́, і велике нещастя. |
|
7 殘賊列邦者、猶獅出林而至、彼出其所、必使爾地荒蕪、城邑傾圮、無人居處。 |
7 Лев вихо́дить із своєї гуща́вини, і той, хто нищить народи, вируша́є із місця свого́, щоб твій край оберну́ти на руїну, і спусто́шені будуть міста́ твої, так що забра́кне і ме́шканця! |
|
8 爾當衣麻哀哭、蓋我怒正盛、莫能遏止。 |
8 Отож, опережі́ться вере́тами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відве́рнеться! |
|
9 耶和華又曰、當是時、國王牧伯喪膽、祭司先知駭愕。 |
9 І ста́неться в день той, — говорить Госпо́дь, — згине розум царя і розум князі́в, і остовпі́ють священики, а пророки здиву́ються |
|
10 耶利米曰、主耶和華歟、爾曾告耶路撒冷民曰、可得平康。今反飲刃、害及生命、言旣不應、寕非欺予。 |
10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обма́нений сильно наро́д цей та Єрусалим, коли казано: „Буде вам мир“, а меч доторкну́вся ось аж до душі! |
|
11 耶和華曰、我將判擬耶路撒冷居民告之曰、我必使災熇之風、來自曠野童山、較簸揚禾穀之風尤大、以擊斯邦之民。 |
11 Того ча́су наро́дові цьому та Єрусалимові сказане бу́де: Ось вітер палки́й з лисих гір на пусти́ні, на дорозі дочки́ Мого люду, — не на ві́яння й не на очи́щення він! |
|
12 |
12 Та вітер сильніший від цьо́го прибу́де Мені, — і над ними Я суд прокажу́. |
|
13 敵將雲集、車若颶風、馬奔迅過於鷹隼、億兆自謂我遇災害、禍將及矣。 |
13 Ось він при́йде, як хмари, й як буря — його колесни́ці, від орлі́в швидші коні його́: Горе нам, бо спусто́шені бу́демо ми! |
|
14 耶路撒冷人乎、爾懷妄念、伊於何底、當滌爾私心、去爾惡念、可得拯救。 |
14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врято́ваний! Аж доки в тобі пробуватимуть думки́ марно́ти твоєї? |
|
15 聲自但地、及以法蓮山而至、以報患難之事。 |
15 Бо голос доно́сить із Да́ну й звіщає поги́біль з Єфре́мових гір. |
|
16 當告列邦、使耶路撒冷人知勁旅來自遠方、欲攻猶大諸邑。 |
16 Пригадайте наро́дам оце, сповісті́ть ось про Єрусалим: Приходять з далекого кра́ю його обляга́ти, і здійма́ють свій крик на юдейські міста́! |
|
17 耶路撒冷人背我耶和華、故敵圍之、若守園之丁、環囿而居、 |
17 Як сторо́жа полів, навко́ло ото́чать його, бо він Мені був неслухня́ний, говорить Господь! |
|
18 彼所行艱苦、所爲暴戾、喪其心術、自召禍患。 |
18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке́, бо торкнуло воно аж до серця твого́. |
|
19 耶利米曰、我聞吹角戰鬬之聲、我心戚戚、中懷不安、不禁哀鳴。 |
19 Ой, утро́бо моя, ти утробо моя, — я тремчу́! Біль серце стиска́є мені, і трепо́че мені моє серце! Не мо́жу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми́, гук війни! |
|
20 城邑破於陸續、帷帳毀於俄傾、遍地荒蕪。 |
20 Біда на біду приклика́ється, вся бо земля поруйно́вана буде, спусто́шені будуть знена́цька наме́ти мої, вмить — заві́си мої. |
|
21 我見旌纛、我聞角音、何時可止。 |
21 Аж доки я бачити пра́пора буду, буду чути голос сурми́? |
|
22 耶和華曰、我民愚昧、俱不知我、不明孰甚、作惡則智、爲善則愚。 |
22 Тому́, що наро́д мій безглу́здий, він не знає Мене́: вони нерозумні сини й нерозва́жні вони, — мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра́! |
|
23 耶利米曰、我觀地虛曠、天無光、 |
23 Дивлюся на землю, аж ось порожне́ча та пу́стка, і на небо — й нема його світла! |
|
24 山巒震動、 |
24 Дивлюся на го́ри, аж ось вони тру́сяться, і всі згі́р'я хита́ються! |
|
25 四境無人、飛禽已去、 |
25 Дивлюся, аж ось вже немає люди́ни, і порозліта́лось все пта́ство небесне. |
|
26 良田荒蕪、城邑傾圮、蓋耶和華涖臨、其怒殊烈。 |
26 Дивлюся, аж ось край родю́чий пустинею став, а міста́ його знищені всі від обличчя Господнього, від по́лум'я гніву Його́. |
|
27 耶和華曰、雖遍地荒蕪、我怒猶不息。 |
27 Бо Госпо́дь так прорік: Спусто́шенням стане ввесь край, та кінця́ йому ще не вчиню́! |
|
28 因是地必愁慘、天必幽暗、蓋我言之、我志不囘、 |
28 І буде в жало́бі земля через це, і затьма́риться небо вгорі́, бо Я говорив, що заду́мав, — і не пожалую, і не відступлю́ся від то́го. |
|
29 乘馬執弓者、諠譁不靖、舉邑遁逃、入彼叢林、登彼險阻。衆邑荒蕪、無人居處。 |
29 Від гуркотне́чі їздця́ та стрільця́ побіжить усе місто, повтікають в гуща́вини й злізуть на скелі. Всі міста́ поки́нуті, і немає ніко́го, хто мешкав би в них. |
|
30 爾邦淪喪、將如之何、雖衣絳垂金、修容飾目、俱爲徒勞、昔與爾行淫者、必藐視爾、謀害爾。 |
30 А ти, поруйно́вана, дочко Сіону, що бу́деш робити? Хоч ти зодяга́єш себе в кармази́н, хоч прикра́шуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальо́вуєш фарбою, — та надаре́мно прикра́шуєшся: обриди́ли тобою коха́нці твої, — на життя твоє ва́жать вони! |
|
31 我聞有聲哀號、若妊婦初產、卽郇女之聲、哭泣伸手、曰、殺我者至、禍必不遠、我喪厥膽。 |
31 Бо чую Я крик, немов породі́ллі, чую сто́гін, мов пе́рвістки, голос Сіонської дочки, — вона стогне, зало́млює руки свої та голо́сить: „Ой, горе мені, бо попало життя моє вби́вникам!“ |