約伯記

第21章

1 約伯[But]回答說:

2 你們要細聽我的言語,就算是你們安慰我。

3 請寬容我,使我得以[that I may]說話;說了以後,任憑你們嗤笑吧。

4 我豈是向人訴冤?若是訴冤[if it were so],為何心靈[spirit]不焦急呢?

5 你們要看著我而驚奇,用手掩口。

6 我每逢思想,心就驚惶,渾身戰兢。

7 惡人為何存活,享大壽數,勢力強盛呢?

8 他們眼見兒孫,和他們一同堅立。

9 他們的家宅平安無懼;神的杖也不加在他們身上。

10 他們的公牛孳生而不斷絕;母牛下犢而不掉胎。

11 他們打發小孩子出去,多如羊群;他們的兒女踴躍跳舞。

12 他們拿著弦琴和鼓[take the harp and timbrel],又因風琴的[of the organ]聲歡喜。

13 他們度日諸事享福[in wealth],轉眼下入墳墓[grave]

14 故此[Therefore]他們對神說:離開我們吧。我們不願曉得你的道。

15 全能者是誰,我們竟要[that we should]事奉他呢?我們[we]求告他有甚麼益處呢?

16 看哪,他們的好處[their good]在其手[in their hand];惡人所謀定的離我好遠。

17 惡人的[candle]常常[How oft]熄滅。毀滅[destruction]常常[how oft]臨到他們呢。神在怒中要向他們分散災禍[God distributeth sorrows in his anger]

18 他們就像[They are as]風前的碎稭,[and]如暴風颳去的糠秕。

19 神為惡人的兒女積蓄罪孽[God layeth up his iniquity for his children]神報應他,他也必知道[he rewardeth him, and he shall know it]

20 他要親眼看見[His eyes shall see]自己敗亡,親自飲全能者的忿怒。

21 他的歲月既從中斷絕[cut off in the midst],他於他本家還有福樂[what pleasure hath he in his house]嗎?

22 神既審判那在高位的,誰能將知識教訓他呢?

23 有人至死身體強壯,盡得平靖安逸;

24 他的奶桶充滿,他的百骨[bones]滋潤。

25 有人至死心中痛苦,終身未嘗歡喜喫喝[eateth with pleasure]

26 他們[shall]一樣躺臥在塵土中,都[shall]被蟲子遮蓋。

27 看哪[Behold],我知道你們的心思[thought],並誣害我的計謀。

28 你們說:霸者的房屋在哪裏?惡人住過的帳棚在哪裏?

29 你們豈沒有詢問過路的人嗎?豈不知道他們所引的證據[tokens]

30 要使惡人留待毀滅的日子嗎[That the wicked is reserved to the day of destruction]他們必被帶往發怒的日子[they shall be brought forth to the day of wrath]

31 他所行的,有誰當面給他說明?他所作的,有誰報應他呢?

32 然而他要被抬到塋地,並要留[shall remain]在墓中[in the tomb]

33 他要以谷中的土塊為甘甜;各人隨他以後而去[every man shall draw after him]在他以先去的無數[as there are innumerable before him]

34 你們對答的話中既都錯謬,怎麼徒然安慰我呢?

Йов

Розділ 21

1 А Йов відповів та й сказав:

2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!

3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.

4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?

5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.

6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.

7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?

8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.

9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.

10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.

11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.

12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л.

14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!

15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“

16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...

17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!

18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!

19 „Бог ховає синам його кривду Свою“ — та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!

20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!

21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?

23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,

24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.

25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,

26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.

27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.

28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?

29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:

30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!

31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?

32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.

33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.

34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“

約伯記

第21章

Йов

Розділ 21

1 約伯[But]回答說:

1 А Йов відповів та й сказав:

2 你們要細聽我的言語,就算是你們安慰我。

2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!

3 請寬容我,使我得以[that I may]說話;說了以後,任憑你們嗤笑吧。

3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.

4 我豈是向人訴冤?若是訴冤[if it were so],為何心靈[spirit]不焦急呢?

4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?

5 你們要看著我而驚奇,用手掩口。

5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.

6 我每逢思想,心就驚惶,渾身戰兢。

6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.

7 惡人為何存活,享大壽數,勢力強盛呢?

7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?

8 他們眼見兒孫,和他們一同堅立。

8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.

9 他們的家宅平安無懼;神的杖也不加在他們身上。

9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.

10 他們的公牛孳生而不斷絕;母牛下犢而不掉胎。

10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.

11 他們打發小孩子出去,多如羊群;他們的兒女踴躍跳舞。

11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.

12 他們拿著弦琴和鼓[take the harp and timbrel],又因風琴的[of the organ]聲歡喜。

12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

13 他們度日諸事享福[in wealth],轉眼下入墳墓[grave]

13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л.

14 故此[Therefore]他們對神說:離開我們吧。我們不願曉得你的道。

14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!

15 全能者是誰,我們竟要[that we should]事奉他呢?我們[we]求告他有甚麼益處呢?

15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“

16 看哪,他們的好處[their good]在其手[in their hand];惡人所謀定的離我好遠。

16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...

17 惡人的[candle]常常[How oft]熄滅。毀滅[destruction]常常[how oft]臨到他們呢。神在怒中要向他們分散災禍[God distributeth sorrows in his anger]

17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!

18 他們就像[They are as]風前的碎稭,[and]如暴風颳去的糠秕。

18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!

19 神為惡人的兒女積蓄罪孽[God layeth up his iniquity for his children]神報應他,他也必知道[he rewardeth him, and he shall know it]

19 „Бог ховає синам його кривду Свою“ — та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!

20 他要親眼看見[His eyes shall see]自己敗亡,親自飲全能者的忿怒。

20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!

21 他的歲月既從中斷絕[cut off in the midst],他於他本家還有福樂[what pleasure hath he in his house]嗎?

21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

22 神既審判那在高位的,誰能將知識教訓他呢?

22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?

23 有人至死身體強壯,盡得平靖安逸;

23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,

24 他的奶桶充滿,他的百骨[bones]滋潤。

24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.

25 有人至死心中痛苦,終身未嘗歡喜喫喝[eateth with pleasure]

25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,

26 他們[shall]一樣躺臥在塵土中,都[shall]被蟲子遮蓋。

26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.

27 看哪[Behold],我知道你們的心思[thought],並誣害我的計謀。

27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.

28 你們說:霸者的房屋在哪裏?惡人住過的帳棚在哪裏?

28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?

29 你們豈沒有詢問過路的人嗎?豈不知道他們所引的證據[tokens]

29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:

30 要使惡人留待毀滅的日子嗎[That the wicked is reserved to the day of destruction]他們必被帶往發怒的日子[they shall be brought forth to the day of wrath]

30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!

31 他所行的,有誰當面給他說明?他所作的,有誰報應他呢?

31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?

32 然而他要被抬到塋地,並要留[shall remain]在墓中[in the tomb]

32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.

33 他要以谷中的土塊為甘甜;各人隨他以後而去[every man shall draw after him]在他以先去的無數[as there are innumerable before him]

33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.

34 你們對答的話中既都錯謬,怎麼徒然安慰我呢?

34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“