ДiїРозділ 5 |
|
1 |
|
2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів. |
|
3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю? |
|
4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“ |
|
5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули! |
|
6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали. |
|
7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши. |
|
8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“. |
|
9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“. |
|
10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали. |
|
11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це. |
|
12 |
|
13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх. |
|
14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок, |
|
15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них. |
|
16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані! |
|
17 |
|
18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх. |
|
19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав: |
|
20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“. |
|
21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́. |
|
22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила, |
|
23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“ |
|
24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося. |
|
25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“. |
|
26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням. |
|
27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: |
|
28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“. |
|
29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей! |
|
30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві. |
|
31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів. |
|
32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“. |
|
33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти? |
|
34 |
|
35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте. |
|
36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́. |
|
37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились. |
|
38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона. |
|
39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його. |
|
40 |
|
41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса. |
|
42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа. |
Деяния апостоловГлава 5 |
|
1 |
|
2 |
|
3 Но |
|
4 Чем ты владел, |
|
5 Услышав |
|
6 И, |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 Вдруг |
|
11 И |
|
12 |
|
13 Из |
|
14 Верующих |
|
15 так |
|
16 Сходились |
|
17 |
|
18 и |
|
19 Но |
|
20 идите |
|
21 Они, выслушав, |
|
22 |
|
23 говоря: |
|
24 Когда |
|
25 Пришел |
|
26 Тогда |
|
27 |
|
28 не |
|
29 |
|
30 |
|
31 Его |
|
32 |
|
33 |
|
34 Встав |
|
35 а |
|
36 |
|
37 |
|
38 И |
|
39 а |
|
40 Они послушались |
|
41 Они |
|
42 И |
ДiїРозділ 5 |
Деяния апостоловГлава 5 |
|
1 |
1 |
|
2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів. |
2 |
|
3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю? |
3 Но |
|
4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“ |
4 Чем ты владел, |
|
5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули! |
5 Услышав |
|
6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали. |
6 И, |
|
7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши. |
7 |
|
8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“. |
8 |
|
9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“. |
9 |
|
10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали. |
10 Вдруг |
|
11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це. |
11 И |
|
12 |
12 |
|
13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх. |
13 Из |
|
14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок, |
14 Верующих |
|
15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них. |
15 так |
|
16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані! |
16 Сходились |
|
17 |
17 |
|
18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх. |
18 и |
|
19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав: |
19 Но |
|
20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“. |
20 идите |
|
21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́. |
21 Они, выслушав, |
|
22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила, |
22 |
|
23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“ |
23 говоря: |
|
24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося. |
24 Когда |
|
25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“. |
25 Пришел |
|
26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням. |
26 Тогда |
|
27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: |
27 |
|
28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“. |
28 не |
|
29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей! |
29 |
|
30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві. |
30 |
|
31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів. |
31 Его |
|
32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“. |
32 |
|
33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти? |
33 |
|
34 |
34 Встав |
|
35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте. |
35 а |
|
36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́. |
36 |
|
37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились. |
37 |
|
38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона. |
38 И |
|
39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його. |
39 а |
|
40 |
40 Они послушались |
|
41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса. |
41 Они |
|
42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа. |
42 И |