Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 5

1 А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,

2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.

3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?

4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“

5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.

7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.

8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“.

9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.

12 А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,

15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.

16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,

18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.

19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.

21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.

22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“

24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.

25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.

26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.

27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.

29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!

30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.

31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.

32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.

33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?

34 І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.

35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.

36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.

37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.

38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.

39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його.

40 І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.

41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.

Acts

Chapter 5

1 BUT a certain man called An-a-ni'as, to gether with his wife named Shapphi'ra, sold his field.

2 And he took some of the price and hid it, and his wife also knew of it, and he brought some of the money and placed it at the disposal of the apostles.

3 And Simon Peter said to him, An-a-ni'as, why has Satan so filled your heart that you should lie to the Holy Spirit and hide part of the money of the price of the field?

4 Was it not your own before you sold it? And after it was sold, had you not the sole authority over its price? What made you think to do this thing? You have not only lied to men but to God.

5 And when An-a-ni'as heard these words, he fell down and died; and great fear came upon all of those who heard these things.

6 The younger men among them arose, and moved his body aside. Then they took him out and buried him.

7 Three hours later his wife also came in, not knowing what had happened.

8 Simon Peter said to her, Tell me if you sold the field for this price? She said, Yea, for this price.

9 Then Simon Peter said to her, Because you have been partners to tempt the Spirit of the LORD, behold the feet of the men who have buried your husband are at the door, and they shall carry you out also.

10 And in that very hour she fell down at their feet and died, and the young men came in and found her dead, and they picked her up and carried her away and buried her by the side of her husband.

11 And great fear came upon all the congregation and upon all who heard what had happened.

12 Many miracles and signs were wrought among the people by the apostles, and they were all gathered together in the portico * of Solomon.

13 And of the unbelievers, no one dared to interfere with them, but the people held them in respect.

14 And the number of those who believed in the LORD was greatly increased by multitudes, both of men and women.

15 They even brought out the sick into the streets and laid them on bed quilts so that when Simon Peter should happen to pass by, his shadow might fall upon them.

16 Many came to them from other cities around Jerusalem, bringing the sick and mentally afflicted, and they were all healed.

17 Then the high priest was filled with jealousy and all of those who were with him, for they were adherents to the teachings of the Sad'du-cees,

18 So they laid hold on the apostles and arrested them and bound them in prison.

19 But during the night, the angel of the LORD opened the door of the prison and brought them forth and said to them,

20 Go, stand in the temple and speak to the people all these words of life.

21 Accordingly they went out early in morning and entered into the temple and taught the people. But the high priest and those who were with him called their associates and the elders of Israel, and sent to the prison to bring the apostles.

22 And when those who were sent by them, went, and did not find them in the prison, they returned,

23 Saying, We found the prison carefully locked and also the guards standing at the doors; and we opened them but found no man there.

24 When the high priest and the leaders of the temple heard these words, they were astonished at them and they were reasoning how it could happen,

25 When a man came and en_lbp_informed them, Behold! The men whom you put in prison are standing in the temple and teaching the people.

26 Then the leaders went with the soldiers to bring them, not by force, for they were afraid that the people might stone them.

27 And when they had brought them, they made them stand before the whole council, and the high priest proceeded,

28 Saying, Did we not strictly command you not to teach any man in this name? And behold, you have filled Jerusalem with your doctrine; and intend to bring the blood of this man upon us.

29 Then Simon Peter with the rest of the apostles answered and said to them, We must obey God rather than men.

30 The God of our fathers has raised up Jesus whom you murdered when you crucified him on the cross.

31 This very one God has appointed a Prince and a Saviour, and has lifted him up by his right hand so that he may grant repentance and forgiveness of sins to Israel.

32 And we are the witnesses of these words; so is also the Holy Spirit whom God has given to those who believe in him.

33 When they heard these words, they were enraged and thought to murder the apostles.

34 Then one of the Phar'i-sees whose name was Ga-ma'li-el, a teacher of the law and honored by all the people, rose up and ordered them to take the apostles outside for a little while;

35 Then he said to them, Men of Israel, take heed to yourselves, and find out what is the best for you to do about these men.

36 For before these days, rose up Theu'das, boasting himself to be a great man; and about four hundred men followed him: he was slain; and those who followed him were scattered and nothing came of them.

37 After him rose up Judas, the Gal-i-le'an, in the days when people were registering for the head tax, and he misled many people into following him. He died; and all of those who followed him were dispersed.

38 So now I tell you, Keep away from these men and let them alone; for if this thought and this work is of men, it will fail and pass away.

39 But if it be of God, you cannot suppress it, lest perchance you find yourself standing in opposition to God.

40 And they listened to him, and they called the apostles, and scourged them, and commanded them not to speak in the name of Jesus, and let them go.

41 The apostles went out from the presence of the council rejoicing that they had been worthy to suffer abuse for the sake of his name.

42 And they did not cease to teach daily in the temple and at home and to preach concerning our LORD Jesus Christ.

Дiї Розділ 5	Acts Chapter 5
1 А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,	1 BUT a certain man called An-a-ni'as, to gether with his wife named Shapphi'ra, sold his field.
2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.	2 And he took some of the price and hid it, and his wife also knew of it, and he brought some of the money and placed it at the disposal of the apostles.
3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?	3 And Simon Peter said to him, An-a-ni'as, why has Satan so filled your heart that you should lie to the Holy Spirit and hide part of the money of the price of the field?
4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“	4 Was it not your own before you sold it? And after it was sold, had you not the sole authority over its price? What made you think to do this thing? You have not only lied to men but to God.
5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!	5 And when An-a-ni'as heard these words, he fell down and died; and great fear came upon all of those who heard these things.
6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.	6 The younger men among them arose, and moved his body aside. Then they took him out and buried him.
7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.	7 Three hours later his wife also came in, not knowing what had happened.
8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“.	8 Simon Peter said to her, Tell me if you sold the field for this price? She said, Yea, for this price.
9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.	9 Then Simon Peter said to her, Because you have been partners to tempt the Spirit of the LORD, behold the feet of the men who have buried your husband are at the door, and they shall carry you out also.
10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.	10 And in that very hour she fell down at their feet and died, and the young men came in and found her dead, and they picked her up and carried her away and buried her by the side of her husband.
11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.	11 And great fear came upon all the congregation and upon all who heard what had happened.
12 А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.	12 Many miracles and signs were wrought among the people by the apostles, and they were all gathered together in the portico * of Solomon.
13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.	13 And of the unbelievers, no one dared to interfere with them, but the people held them in respect.
14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,	14 And the number of those who believed in the LORD was greatly increased by multitudes, both of men and women.
15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.	15 They even brought out the sick into the streets and laid them on bed quilts so that when Simon Peter should happen to pass by, his shadow might fall upon them.
16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!	16 Many came to them from other cities around Jerusalem, bringing the sick and mentally afflicted, and they were all healed.
17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,	17 Then the high priest was filled with jealousy and all of those who were with him, for they were adherents to the teachings of the Sad'du-cees,
18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.	18 So they laid hold on the apostles and arrested them and bound them in prison.
19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:	19 But during the night, the angel of the LORD opened the door of the prison and brought them forth and said to them,
20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.	20 Go, stand in the temple and speak to the people all these words of life.
21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.	21 Accordingly they went out early in morning and entered into the temple and taught the people. But the high priest and those who were with him called their associates and the elders of Israel, and sent to the prison to bring the apostles.
22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,	22 And when those who were sent by them, went, and did not find them in the prison, they returned,
23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“	23 Saying, We found the prison carefully locked and also the guards standing at the doors; and we opened them but found no man there.
24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.	24 When the high priest and the leaders of the temple heard these words, they were astonished at them and they were reasoning how it could happen,
25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.	25 When a man came and en_lbp_informed them, Behold! The men whom you put in prison are standing in the temple and teaching the people.
26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.	26 Then the leaders went with the soldiers to bring them, not by force, for they were afraid that the people might stone them.
27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:	27 And when they had brought them, they made them stand before the whole council, and the high priest proceeded,
28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.	28 Saying, Did we not strictly command you not to teach any man in this name? And behold, you have filled Jerusalem with your doctrine; and intend to bring the blood of this man upon us.
29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!	29 Then Simon Peter with the rest of the apostles answered and said to them, We must obey God rather than men.
30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.	30 The God of our fathers has raised up Jesus whom you murdered when you crucified him on the cross.
31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.	31 This very one God has appointed a Prince and a Saviour, and has lifted him up by his right hand so that he may grant repentance and forgiveness of sins to Israel.
32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.	32 And we are the witnesses of these words; so is also the Holy Spirit whom God has given to those who believe in him.
33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?	33 When they heard these words, they were enraged and thought to murder the apostles.
34 І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.	34 Then one of the Phar'i-sees whose name was Ga-ma'li-el, a teacher of the law and honored by all the people, rose up and ordered them to take the apostles outside for a little while;
35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.	35 Then he said to them, Men of Israel, take heed to yourselves, and find out what is the best for you to do about these men.
36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.	36 For before these days, rose up Theu'das, boasting himself to be a great man; and about four hundred men followed him: he was slain; and those who followed him were scattered and nothing came of them.
37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.	37 After him rose up Judas, the Gal-i-le'an, in the days when people were registering for the head tax, and he misled many people into following him. He died; and all of those who followed him were dispersed.
38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.	38 So now I tell you, Keep away from these men and let them alone; for if this thought and this work is of men, it will fail and pass away.
39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його.	39 But if it be of God, you cannot suppress it, lest perchance you find yourself standing in opposition to God.
40 І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.	40 And they listened to him, and they called the apostles, and scourged them, and commanded them not to speak in the name of Jesus, and let them go.
41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.	41 The apostles went out from the presence of the council rejoicing that they had been worthy to suffer abuse for the sake of his name.
42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.	42 And they did not cease to teach daily in the temple and at home and to preach concerning our LORD Jesus Christ.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 5

Acts

Chapter 5

Дiї

Розділ 5

Acts

Chapter 5

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 5

Acts

Chapter 5

Дiї

Розділ 5

Acts

Chapter 5

Старий
завіт

Новий
завіт