Дiї

Розділ 5

1 А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,

2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.

3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?

4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“

5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.

7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.

8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“.

9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.

12 А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,

15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.

16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,

18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.

19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.

21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.

22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“

24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.

25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.

26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.

27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.

29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!

30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.

31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.

32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.

33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?

34 І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.

35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.

36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.

37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.

38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.

39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його.

40 І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.

41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.

Деяния апостолов

Глава 5

1 А некий муж, по имени Анания, с Сапфирой, женой своей, продал имение,

2 и часть цены утаил с ведома и жены; и принеся некую долю, положил у ног апостолов.

3 Но Петр сказал: Анания, почему это наполнил сатана сердце твое, что ты солгал Духу Святому и утаил от цены земли?

4 Оставаясь непроданной, не твоей ли она оставалась? И вырученное продажей не в твоей ли власти было? Как это положил ты в сердце своем такое дело? Не людям ты солгал, но Богу.

5 При этих словах Анания упал и испустил дух. И нашел страх великий на всех слышавших.

6 И молодые, встав, приготовили его к погребению, и, вынеся, похоронили.

7 И было, часа через три: вошла и жена его, не знавшая о происшедшем.

8 И обратился к ней Петр: скажи мне: за столько ли вы продали землю? и она сказала: да, за столько.

9 И Петр к ней: что это вы согласились искусить Духа Господня? Вот ноги похоронивших мужа твоего в дверях, и они вынесут тебя.

10 И упала она тотчас к ногам его и испустила дух. Войдя же, юноши нашли её мертвой, и, вынеся, похоронили около мужа её.

11 И нашел страх великий на всю церковь и на всех слышавших об этом.

12 Руками же апостолов совершались многие знамения и чудеса в народе. И были все единодушно в притворе Соломоновом.

13 Из прочих же никто не осмеливался примыкать к ним. Но их прославлял народ.

14 И всё больше прибавлялось верующих в Господа, множество мужчин и женщин,

15 так что и на улицы выносили больных и клали на носилках и кроватях, чтобы, когда Петр проходил, хотя бы тень его осенила кого-нибудь из них.

16 Сходилось и множество народа из городов вокруг Иерусалима, неся больных и нечистыми духами одержимых, которые исцелялись все.

17 Тогда поднялся первосвященник, и все, кто были с ним из толка саддукейского, исполнились ревности,

18 и наложили на апостолов руки и посадили их в общую тюрьму.

19 Но ангел Господень ночью отворил двери тюрьмы и, выведя их, сказал:

20 идите, станьте и говорите в храме народу все слова жизни этой.

21 И они, услышав, вошли под утро в храм и стали учить. Но, прибыв, первосвященник и те, кто были с ним, созвали синедрион и весь совет старейшин сынов Израилевых и послали в тюрьму привести их.

22 Но пришедшие служители не нашли их в тюрьме. И, возвратившись, донесли,

23 говоря: мы нашли, что тюрьма заперта со всяческой предосторожностью, и что сторожа стоят у дверей, но открыв, мы внутри не нашли никого.

24 Когда и начальник храмовой стражи и первосвященники услышали эти слова, они недоумевали о них: что бы это могло быть?

25 Но пришел кто-то и сообщил им: вот мужи, которых вы посадили в тюрьму, стоят в храме и учат народ.

26 Тогда пошел начальник стражи со служителями и привел их без принуждения, ибо боялись народа, как бы не быть побитыми камнями.

27 И приведя их, поставили в синедрионе. И спросил их первосвященник:

28 мы строжайше приказали вам не учить от этого имени. И вот, вы наполнили Иерусалим учением вашим и хотите навести на нас кровь Этого Человека.

29 Но Петр и апостолы сказали: повиноваться должно Богу больше чем людям.

30 Бог отцов наших воздвиг Иисуса, Которого вы умертвили, повесив на древе:

31 Его Бог вознес десницей Своей, как Начальника и Спасителя, чтобы дать Израилю покаяние и отпущение грехов.

32 И мы свидетели тому, и Дух Святой, Которого Бог дал повинующимся Ему.

33 Слышавшие были в бешенстве и хотели убить их.

34 Встал тогда член синедриона — фарисей, по имени Гамалиил, законоучитель, почитаемый всем народом, и приказал вывести этих людей ненадолго.

35 А им сказал: мужи Израильские, будьте осторожны с этими людьми. Что вы хотите делать?

36 Ведь перед этими днями явился Февда, выдавая себя за кого-то. К нему примкнуло около четырехсот человек. Он был убит, и все, кто следовали за ним, были рассеяны и обратились в ничто.

37 После него явился Иуда Галилеянин в дни переписи и увлек народ за собой. Погиб и он, и все, кто следовали за ним, рассыпались.

38 И теперь говорю вам, отстаньте от этих людей и пустите их. Ибо если от людей начинание это или дело это, — оно будет разрушено.

39 А если от Бога, то вы не сможете одолеть их. Как бы вам не оказаться и богоборцами. Они его послушались.

40 И призвав апостолов, подвергли их бичеванию, приказали не говорить от имени Иисуса и отпустили.

41 И уходили они из синедриона, радуясь, что были удостоены понести бесчестие за Имя.

42 И каждый день в храме и по домам не переставали учить и благовествовать Христа Иисуса.

Дiї

Розділ 5

Деяния апостолов

Глава 5

1 А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,

1 А некий муж, по имени Анания, с Сапфирой, женой своей, продал имение,

2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.

2 и часть цены утаил с ведома и жены; и принеся некую долю, положил у ног апостолов.

3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?

3 Но Петр сказал: Анания, почему это наполнил сатана сердце твое, что ты солгал Духу Святому и утаил от цены земли?

4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“

4 Оставаясь непроданной, не твоей ли она оставалась? И вырученное продажей не в твоей ли власти было? Как это положил ты в сердце своем такое дело? Не людям ты солгал, но Богу.

5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

5 При этих словах Анания упал и испустил дух. И нашел страх великий на всех слышавших.

6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.

6 И молодые, встав, приготовили его к погребению, и, вынеся, похоронили.

7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.

7 И было, часа через три: вошла и жена его, не знавшая о происшедшем.

8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“.

8 И обратился к ней Петр: скажи мне: за столько ли вы продали землю? и она сказала: да, за столько.

9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.

9 И Петр к ней: что это вы согласились искусить Духа Господня? Вот ноги похоронивших мужа твоего в дверях, и они вынесут тебя.

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

10 И упала она тотчас к ногам его и испустила дух. Войдя же, юноши нашли её мертвой, и, вынеся, похоронили около мужа её.

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.

11 И нашел страх великий на всю церковь и на всех слышавших об этом.

12 А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.

12 Руками же апостолов совершались многие знамения и чудеса в народе. И были все единодушно в притворе Соломоновом.

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

13 Из прочих же никто не осмеливался примыкать к ним. Но их прославлял народ.

14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,

14 И всё больше прибавлялось верующих в Господа, множество мужчин и женщин,

15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.

15 так что и на улицы выносили больных и клали на носилках и кроватях, чтобы, когда Петр проходил, хотя бы тень его осенила кого-нибудь из них.

16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!

16 Сходилось и множество народа из городов вокруг Иерусалима, неся больных и нечистыми духами одержимых, которые исцелялись все.

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,

17 Тогда поднялся первосвященник, и все, кто были с ним из толка саддукейского, исполнились ревности,

18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.

18 и наложили на апостолов руки и посадили их в общую тюрьму.

19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

19 Но ангел Господень ночью отворил двери тюрьмы и, выведя их, сказал:

20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.

20 идите, станьте и говорите в храме народу все слова жизни этой.

21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.

21 И они, услышав, вошли под утро в храм и стали учить. Но, прибыв, первосвященник и те, кто были с ним, созвали синедрион и весь совет старейшин сынов Израилевых и послали в тюрьму привести их.

22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

22 Но пришедшие служители не нашли их в тюрьме. И, возвратившись, донесли,

23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“

23 говоря: мы нашли, что тюрьма заперта со всяческой предосторожностью, и что сторожа стоят у дверей, но открыв, мы внутри не нашли никого.

24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.

24 Когда и начальник храмовой стражи и первосвященники услышали эти слова, они недоумевали о них: что бы это могло быть?

25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.

25 Но пришел кто-то и сообщил им: вот мужи, которых вы посадили в тюрьму, стоят в храме и учат народ.

26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.

26 Тогда пошел начальник стражи со служителями и привел их без принуждения, ибо боялись народа, как бы не быть побитыми камнями.

27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

27 И приведя их, поставили в синедрионе. И спросил их первосвященник:

28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.

28 мы строжайше приказали вам не учить от этого имени. И вот, вы наполнили Иерусалим учением вашим и хотите навести на нас кровь Этого Человека.

29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!

29 Но Петр и апостолы сказали: повиноваться должно Богу больше чем людям.

30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.

30 Бог отцов наших воздвиг Иисуса, Которого вы умертвили, повесив на древе:

31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.

31 Его Бог вознес десницей Своей, как Начальника и Спасителя, чтобы дать Израилю покаяние и отпущение грехов.

32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.

32 И мы свидетели тому, и Дух Святой, Которого Бог дал повинующимся Ему.

33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?

33 Слышавшие были в бешенстве и хотели убить их.

34 І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.

34 Встал тогда член синедриона — фарисей, по имени Гамалиил, законоучитель, почитаемый всем народом, и приказал вывести этих людей ненадолго.

35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.

35 А им сказал: мужи Израильские, будьте осторожны с этими людьми. Что вы хотите делать?

36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.

36 Ведь перед этими днями явился Февда, выдавая себя за кого-то. К нему примкнуло около четырехсот человек. Он был убит, и все, кто следовали за ним, были рассеяны и обратились в ничто.

37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.

37 После него явился Иуда Галилеянин в дни переписи и увлек народ за собой. Погиб и он, и все, кто следовали за ним, рассыпались.

38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.

38 И теперь говорю вам, отстаньте от этих людей и пустите их. Ибо если от людей начинание это или дело это, — оно будет разрушено.

39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його.

39 А если от Бога, то вы не сможете одолеть их. Как бы вам не оказаться и богоборцами. Они его послушались.

40 І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.

40 И призвав апостолов, подвергли их бичеванию, приказали не говорить от имени Иисуса и отпустили.

41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.

41 И уходили они из синедриона, радуясь, что были удостоены понести бесчестие за Имя.

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.

42 И каждый день в храме и по домам не переставали учить и благовествовать Христа Иисуса.