CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 5
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 5

1 А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,

2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.

3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?

4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“

5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.

7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.

8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“.

9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.

12 А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,

15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.

16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,

18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.

19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.

21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.

22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“

24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.

25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.

26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.

27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.

29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!

30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.

31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.

32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.

33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?

34 І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.

35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.

36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.

37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.

38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.

39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його.

40 І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.

41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 5

1 Ein5100 Mann435 aber1161 mit4862 Namen3686 Ananias367 samt seinem Weibe1135 Saphira4551 verkaufte4453 seine Güter

2 und2532 entwandte3557 etwas5100 vom575 Gelde5092 mit Wissen4894 seines Weibes1135 und2532 brachte5342 einen Teil3313 und2532 legte5087 es846 zu3844 der Apostel652 Füßen4228.

3 Petrus4074 aber1161 sprach2036: Ananias367, warum1302 hat der Satan4567 dein4675 Herz erfüllet4137, daß du4571 dem Heiligen40 Geist4151 lögest5574 und2532 entwendetest3557 etwas vom575 Gelde5092 des Ackers5564?

4 Hättest du4675 ihn doch wohl mögen behalten3306, da du ihn hattest, und2532 da er verkauft4097 war5225, war es5124 auch3756 in1722 deiner Gewalt1849. Warum hast5087 du denn3754 solches4229 in deinem4674 Herzen2588 vorgenommen? Du hast nicht3780 Menschen444, sondern235 GOtt2316 gelogen5574.

5 Da Ananias367 aber1161 diese5128 Worte3056 hörete, fiel4098 er nieder und2532 gab den Geist auf1634. Und es kam191 eine große3173 Furcht5401 über1909 alle3956, die191 dies5023 höreten.

6 Es stunden aber1161 die Jünglinge3501 auf450 und2532 taten ihn846 beiseit und trugen1627 ihn hinaus und begruben2290 ihn.

7 Und1161 es846 begab1096 sich über eine Weile5610, bei5613 drei5140 Stunden, kam sein Weib1135 hinein1525 und wußte1492 nicht3361, was geschehen1096 war.

8 Aber1161 Petrus4074 antwortete611 ihr846: Sage2036 mir3427, habt ihr591 den Acker5564 so1487 teuer5118 verkauft? Sie1161 sprach2036: Ja3483, so teuer5118.

9 Petrus4074 aber1161 sprach2036 zu4314 ihr846: Warum5101 seid ihr5213 denn3754 eins worden, zu1909 versuchen3985 den Geist4151 des HErrn2962? Siehe2400, die Füße4228 derer, die deinen4675 Mann435 begraben2290 haben, sind vor der Tür2374 und2532 werden dich4571 hinaustragen1627.

10 Und1161 alsbald3916 fiel4098 sie846 zu4314 seinen846 Füßen4228 und2532 gab den Geist auf1634. Da kamen1525 die Jünglinge3495 und1161 fanden2147 sie846 tot3498, trugen1627 sie hinaus und2532 begruben2290 sie bei3844 ihrem Mann435.

11 Und2532 es kam191 eine große3173 Furcht5401 über1909 die5023 ganze3650 Gemeinde1577 und2532 über1909 alle3956, die solches1096 höreten.

12 Es geschahen1096 aber1161 viel4183 Zeichen4592 und2532 Wunder5059 im1722 Volk2992 durch1223 der Apostel652 Hände5495, und waren2258 alle537 in1722 der Halle4745 Salomos4672 einmütiglich.

13 Der andern3062 aber1161 durfte sich keiner3762 zu2853 ihnen846 tun, sondern235 das Volk2992 hielt groß3170 von ihnen846.

14 Es wurden aber1161 je mehr3123 zugetan, die da2532 glaubeten an den HErrn2962, eine Menge4128 der Männer435 und5037 der Weiber1135,

15 also daß5620 sie1627 die Kranken772 auf2596 die Gassen4113 heraustrugen und2532 legeten sie846 auf1909 Betten2825 und2532 Bahren2895, auf daß2443, wenn2579 Petrus4074 käme, sein2064 Schatten4639 ihrer etliche5100 überschattete1982.

16 Es kamen4905 auch herzu viele4128 von5259 den umliegenden Städten4172 gen1519 Jerusalem2419 und1161 brachten5342 die3748 Kranken772, und2532 die von unsaubern169 Geistern4151 gepeiniget waren3791; und2532 wurden alle537 gesund2323.

17 Es stund aber1161 auf450 der Hohepriester749 und2532 alle3956, die3588 mit4862 ihm846 waren, welches ist5607 die Sekte139 der Sadduzäer4523, und wurden voll4130 Eifers2205

18 und2532 legten1911 die Hände5495 an1909 die Apostel652 und2532 warfen5087 sie846 in1722 das gemeine1219 Gefängnis5084.

19 Aber1161 der Engel32 des846 HErrn2962 tat in1223 der Nacht3571 die Tür2374 des Gefängnisses5438 auf455 und5037 führete sie heraus1806 und sprach2036:

20 Gehet hin4198 und2532 tretet auf2476 und redet2980 im1722 Tempel2411 zum Volk2992 alle3956 Worte4487 dieses5026 Lebens2222.

21 Da sie846 das gehört hatten191, gingen3854 sie846 früh3722 in1519 den Tempel2411 und2532 lehreten. Der Hohepriester749 aber1161 kam1525, und1161 die mit4862 ihm waren1321, und2532 riefen zusammen4779 den Rat4892 und2532 alle3956 Ältesten1087 der Kinder von Israel2474 und2532 sandten hin zum1519 Gefängnis1201, sie71 zu649 holen71.

22 Die Diener5257 aber1161 kamen3854 dar und1161 fanden2147 sie846 nicht3756 im1722 Gefängnis5438, kamen wieder390 und verkündigten518

23 und2532 sprachen: Das3956 Gefängnis1201 fanden2147 wir verschlossen2808 mit1722 allem Fleiß803 und die Hüter5441 außen stehen2476 vor1854 den3303 Türen2374; aber1161 da wir auftaten455, fanden2147 wir niemand3762 drinnen2080.

24 Da2532 diese5128 Rede3056 höreten der4012 Hohepriester749 und1161 der Hauptmann4755 des2532 Tempels2411 und5037 andere Hohepriester, wurden sie846 darüber betreten1280, was302 doch das5124 werden1096 wollte.

25 Da1722 kam einer5100 dar, der2532 verkündigte518 ihnen: Siehe2400, die Männer435, die ihr846 ins Gefängnis5438 geworfen habt5087, sind3854 im1722 Tempel2411, stehen1526 und1161 lehren1321 das3739 Volk2992.

26 Da5119 ging565 hin der Hauptmann4755 mit4862 den Dienern5257 und holeten sie71, nicht mit3326 Gewalt970; denn1063 sie846 fürchteten sich5399 vor dem Volk2992, daß3363 sie nicht gesteiniget würden3034.

27 Und1161 als sie846 sie2476 brachten71, stelleten sie846 sie vor1722 den Rat4892. Und2532 der Hohepriester749 fragte1905 sie

28 und2532 sprach3004: Haben wir euch5213 nicht3756 mit1909 Ernst3852 geboten3853, daß ihr nicht3361 sollt lehren1321 in diesem5129 Namen3686? Und2532 sehet2400, ihr habt Jerusalem2419 erfüllet4137 mit eurer5216 Lehre1321 und wollt1014 dieses5127 Menschen444 Blut129 über1909 uns2248 führen1863.

29 Petrus4074 aber1161 antwortete611 und2532 die Apostel652 und sprachen2036: Man1163 muß GOtt2316 mehr3123 gehorchen3980 denn2228 den444 Menschen.

30 Der GOtt2316 unserer2257 Väter3962 hat1453 JEsum2424 auferwecket, welchen ihr5210 erwürget habt und an1909 das3739 Holz3586 gehänget.

31 Den5126 hat5312 GOtt2316 durch seine rechte1188 Hand erhöhet zu einem Fürsten747 und2532 Heiland4990, zu geben1325 Israel2474 Buße3341 und2532 Vergebung859 der Sünden266.

32 Und2532 wir2249 sind2070 seine846 Zeugen3144 über diese Worte4487 und2532 der3739 Heilige40 Geist4151, welchen GOtt2316 gegeben1325 hat denen, die5130 ihm846 gehorchen3980.

33 Da2532 sie846 das höreten, ging‘s ihnen durchs Herz1282, und1161 dachten1011 sie zu191 töten337.

34 Da stund aber1161 auf450 im1722 Rat4892 ein5100 Pharisäer5330 mit Namen3686 Gamaliel1059, ein5100 Schriftgelehrter3547, wohl gehalten5093 vor1854 allem3956 Volk2992, und hieß2753 die Apostel652 ein wenig1024 hinaustun4160

35 und5037 sprach2036 zu4314 ihnen: Ihr846 Männer435 von Israel2475, nehmet4337 euer selbst1438 wahr an1909 diesen5125 Menschen444, was5101 ihr3195 tun4238 sollt.

36 Vor4253 diesen5130 Tagen2250 stund auf450 Theudas2333 und1063 gab vor, er846 wäre1511 etwas5100, und3004 hingen an1519 ihm3739 eine Zahl706 Männer435, bei5616 vierhundert5071; der3739 ist1096 erschlagen337, und alle3956, die1438 ihm zufielen3982, sind zerstreuet und zunichte worden.

37 Danach stund auf450 Judas2455 aus Galiläa1057 in1722 den5126 Tagen2250 der2548 Schätzung582 und2532 machte868 viel2425 Volks2992 abfällig ihm846 nach3326; und2532 der ist622 auch umkommen, und alle3956, die3745 ihm zufielen3982, sind1287 zerstreuet.

38 Und2532 nun3569 sage3004 ich5124 euch5213: Lasset1439 ab868 von575 diesen5130 Menschen444 und2532 lasset1439 sie846 fahren! Ist5600 der3778 Rat1012 oder2228 das1437 Werk2041 aus1537 den444 Menschen, so3754 wird‘s untergehen2647;

39 ist‘s2076 aber1161 aus1537 GOtt2316, so1487 könnet ihr‘s1410 nicht3379 dämpfen2647, auf daß ihr846 nicht2532 erfunden werdet2147, als die wider GOtt streiten wollen2314.

40 Da fielen sie846 ihm zu1909 und1161 riefen4341 den Aposteln652, stäupeten sie3982 und2532 geboten3853 ihnen, sie1194 sollten nicht3361 reden2980 in dem Namen3686 JEsu2424, und2532 ließen630 sie846 gehen630.

41 Sie5463 gingen4198 aber3767 fröhlich von3303 des846 Rats4892 Angesicht4383, daß3754 sie würdig gewesen2661 waren, um5228 seines Namens willen3686 Schmach818 zu575 leiden;

42 und5037 höreten nicht3756 auf3973 alle3956 Tage im2596 Tempel2411 und2532 hin und2532 her in1722 Häusern3624 zu lehren1321 und zu predigen2097 das Evangelium von JEsu2424 Christo5547.

Дiї

Розділ 5

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 5

1 А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,

1 Ein5100 Mann435 aber1161 mit4862 Namen3686 Ananias367 samt seinem Weibe1135 Saphira4551 verkaufte4453 seine Güter

2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.

2 und2532 entwandte3557 etwas5100 vom575 Gelde5092 mit Wissen4894 seines Weibes1135 und2532 brachte5342 einen Teil3313 und2532 legte5087 es846 zu3844 der Apostel652 Füßen4228.

3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?

3 Petrus4074 aber1161 sprach2036: Ananias367, warum1302 hat der Satan4567 dein4675 Herz erfüllet4137, daß du4571 dem Heiligen40 Geist4151 lögest5574 und2532 entwendetest3557 etwas vom575 Gelde5092 des Ackers5564?

4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“

4 Hättest du4675 ihn doch wohl mögen behalten3306, da du ihn hattest, und2532 da er verkauft4097 war5225, war es5124 auch3756 in1722 deiner Gewalt1849. Warum hast5087 du denn3754 solches4229 in deinem4674 Herzen2588 vorgenommen? Du hast nicht3780 Menschen444, sondern235 GOtt2316 gelogen5574.

5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

5 Da Ananias367 aber1161 diese5128 Worte3056 hörete, fiel4098 er nieder und2532 gab den Geist auf1634. Und es kam191 eine große3173 Furcht5401 über1909 alle3956, die191 dies5023 höreten.

6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.

6 Es stunden aber1161 die Jünglinge3501 auf450 und2532 taten ihn846 beiseit und trugen1627 ihn hinaus und begruben2290 ihn.

7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.

7 Und1161 es846 begab1096 sich über eine Weile5610, bei5613 drei5140 Stunden, kam sein Weib1135 hinein1525 und wußte1492 nicht3361, was geschehen1096 war.

8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“.

8 Aber1161 Petrus4074 antwortete611 ihr846: Sage2036 mir3427, habt ihr591 den Acker5564 so1487 teuer5118 verkauft? Sie1161 sprach2036: Ja3483, so teuer5118.

9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.

9 Petrus4074 aber1161 sprach2036 zu4314 ihr846: Warum5101 seid ihr5213 denn3754 eins worden, zu1909 versuchen3985 den Geist4151 des HErrn2962? Siehe2400, die Füße4228 derer, die deinen4675 Mann435 begraben2290 haben, sind vor der Tür2374 und2532 werden dich4571 hinaustragen1627.

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

10 Und1161 alsbald3916 fiel4098 sie846 zu4314 seinen846 Füßen4228 und2532 gab den Geist auf1634. Da kamen1525 die Jünglinge3495 und1161 fanden2147 sie846 tot3498, trugen1627 sie hinaus und2532 begruben2290 sie bei3844 ihrem Mann435.

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.

11 Und2532 es kam191 eine große3173 Furcht5401 über1909 die5023 ganze3650 Gemeinde1577 und2532 über1909 alle3956, die solches1096 höreten.

12 А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.

12 Es geschahen1096 aber1161 viel4183 Zeichen4592 und2532 Wunder5059 im1722 Volk2992 durch1223 der Apostel652 Hände5495, und waren2258 alle537 in1722 der Halle4745 Salomos4672 einmütiglich.

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

13 Der andern3062 aber1161 durfte sich keiner3762 zu2853 ihnen846 tun, sondern235 das Volk2992 hielt groß3170 von ihnen846.

14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,

14 Es wurden aber1161 je mehr3123 zugetan, die da2532 glaubeten an den HErrn2962, eine Menge4128 der Männer435 und5037 der Weiber1135,

15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.

15 also daß5620 sie1627 die Kranken772 auf2596 die Gassen4113 heraustrugen und2532 legeten sie846 auf1909 Betten2825 und2532 Bahren2895, auf daß2443, wenn2579 Petrus4074 käme, sein2064 Schatten4639 ihrer etliche5100 überschattete1982.

16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!

16 Es kamen4905 auch herzu viele4128 von5259 den umliegenden Städten4172 gen1519 Jerusalem2419 und1161 brachten5342 die3748 Kranken772, und2532 die von unsaubern169 Geistern4151 gepeiniget waren3791; und2532 wurden alle537 gesund2323.

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,

17 Es stund aber1161 auf450 der Hohepriester749 und2532 alle3956, die3588 mit4862 ihm846 waren, welches ist5607 die Sekte139 der Sadduzäer4523, und wurden voll4130 Eifers2205

18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.

18 und2532 legten1911 die Hände5495 an1909 die Apostel652 und2532 warfen5087 sie846 in1722 das gemeine1219 Gefängnis5084.

19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

19 Aber1161 der Engel32 des846 HErrn2962 tat in1223 der Nacht3571 die Tür2374 des Gefängnisses5438 auf455 und5037 führete sie heraus1806 und sprach2036:

20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.

20 Gehet hin4198 und2532 tretet auf2476 und redet2980 im1722 Tempel2411 zum Volk2992 alle3956 Worte4487 dieses5026 Lebens2222.

21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.

21 Da sie846 das gehört hatten191, gingen3854 sie846 früh3722 in1519 den Tempel2411 und2532 lehreten. Der Hohepriester749 aber1161 kam1525, und1161 die mit4862 ihm waren1321, und2532 riefen zusammen4779 den Rat4892 und2532 alle3956 Ältesten1087 der Kinder von Israel2474 und2532 sandten hin zum1519 Gefängnis1201, sie71 zu649 holen71.

22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

22 Die Diener5257 aber1161 kamen3854 dar und1161 fanden2147 sie846 nicht3756 im1722 Gefängnis5438, kamen wieder390 und verkündigten518

23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“

23 und2532 sprachen: Das3956 Gefängnis1201 fanden2147 wir verschlossen2808 mit1722 allem Fleiß803 und die Hüter5441 außen stehen2476 vor1854 den3303 Türen2374; aber1161 da wir auftaten455, fanden2147 wir niemand3762 drinnen2080.

24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.

24 Da2532 diese5128 Rede3056 höreten der4012 Hohepriester749 und1161 der Hauptmann4755 des2532 Tempels2411 und5037 andere Hohepriester, wurden sie846 darüber betreten1280, was302 doch das5124 werden1096 wollte.

25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.

25 Da1722 kam einer5100 dar, der2532 verkündigte518 ihnen: Siehe2400, die Männer435, die ihr846 ins Gefängnis5438 geworfen habt5087, sind3854 im1722 Tempel2411, stehen1526 und1161 lehren1321 das3739 Volk2992.

26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.

26 Da5119 ging565 hin der Hauptmann4755 mit4862 den Dienern5257 und holeten sie71, nicht mit3326 Gewalt970; denn1063 sie846 fürchteten sich5399 vor dem Volk2992, daß3363 sie nicht gesteiniget würden3034.

27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

27 Und1161 als sie846 sie2476 brachten71, stelleten sie846 sie vor1722 den Rat4892. Und2532 der Hohepriester749 fragte1905 sie

28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.

28 und2532 sprach3004: Haben wir euch5213 nicht3756 mit1909 Ernst3852 geboten3853, daß ihr nicht3361 sollt lehren1321 in diesem5129 Namen3686? Und2532 sehet2400, ihr habt Jerusalem2419 erfüllet4137 mit eurer5216 Lehre1321 und wollt1014 dieses5127 Menschen444 Blut129 über1909 uns2248 führen1863.

29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!

29 Petrus4074 aber1161 antwortete611 und2532 die Apostel652 und sprachen2036: Man1163 muß GOtt2316 mehr3123 gehorchen3980 denn2228 den444 Menschen.

30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.

30 Der GOtt2316 unserer2257 Väter3962 hat1453 JEsum2424 auferwecket, welchen ihr5210 erwürget habt und an1909 das3739 Holz3586 gehänget.

31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.

31 Den5126 hat5312 GOtt2316 durch seine rechte1188 Hand erhöhet zu einem Fürsten747 und2532 Heiland4990, zu geben1325 Israel2474 Buße3341 und2532 Vergebung859 der Sünden266.

32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.

32 Und2532 wir2249 sind2070 seine846 Zeugen3144 über diese Worte4487 und2532 der3739 Heilige40 Geist4151, welchen GOtt2316 gegeben1325 hat denen, die5130 ihm846 gehorchen3980.

33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?

33 Da2532 sie846 das höreten, ging‘s ihnen durchs Herz1282, und1161 dachten1011 sie zu191 töten337.

34 І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.

34 Da stund aber1161 auf450 im1722 Rat4892 ein5100 Pharisäer5330 mit Namen3686 Gamaliel1059, ein5100 Schriftgelehrter3547, wohl gehalten5093 vor1854 allem3956 Volk2992, und hieß2753 die Apostel652 ein wenig1024 hinaustun4160

35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.

35 und5037 sprach2036 zu4314 ihnen: Ihr846 Männer435 von Israel2475, nehmet4337 euer selbst1438 wahr an1909 diesen5125 Menschen444, was5101 ihr3195 tun4238 sollt.

36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.

36 Vor4253 diesen5130 Tagen2250 stund auf450 Theudas2333 und1063 gab vor, er846 wäre1511 etwas5100, und3004 hingen an1519 ihm3739 eine Zahl706 Männer435, bei5616 vierhundert5071; der3739 ist1096 erschlagen337, und alle3956, die1438 ihm zufielen3982, sind zerstreuet und zunichte worden.

37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.

37 Danach stund auf450 Judas2455 aus Galiläa1057 in1722 den5126 Tagen2250 der2548 Schätzung582 und2532 machte868 viel2425 Volks2992 abfällig ihm846 nach3326; und2532 der ist622 auch umkommen, und alle3956, die3745 ihm zufielen3982, sind1287 zerstreuet.

38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.

38 Und2532 nun3569 sage3004 ich5124 euch5213: Lasset1439 ab868 von575 diesen5130 Menschen444 und2532 lasset1439 sie846 fahren! Ist5600 der3778 Rat1012 oder2228 das1437 Werk2041 aus1537 den444 Menschen, so3754 wird‘s untergehen2647;

39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його.

39 ist‘s2076 aber1161 aus1537 GOtt2316, so1487 könnet ihr‘s1410 nicht3379 dämpfen2647, auf daß ihr846 nicht2532 erfunden werdet2147, als die wider GOtt streiten wollen2314.

40 І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.

40 Da fielen sie846 ihm zu1909 und1161 riefen4341 den Aposteln652, stäupeten sie3982 und2532 geboten3853 ihnen, sie1194 sollten nicht3361 reden2980 in dem Namen3686 JEsu2424, und2532 ließen630 sie846 gehen630.

41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.

41 Sie5463 gingen4198 aber3767 fröhlich von3303 des846 Rats4892 Angesicht4383, daß3754 sie würdig gewesen2661 waren, um5228 seines Namens willen3686 Schmach818 zu575 leiden;

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.

42 und5037 höreten nicht3756 auf3973 alle3956 Tage im2596 Tempel2411 und2532 hin und2532 her in1722 Häusern3624 zu lehren1321 und zu predigen2097 das Evangelium von JEsu2424 Christo5547.