ДiїРозділ 5 |
1 |
2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів. |
3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю? |
4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“ |
5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули! |
6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали. |
7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши. |
8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“. |
9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“. |
10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали. |
11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це. |
12 |
13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх. |
14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок, |
15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них. |
16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані! |
17 |
18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх. |
19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав: |
20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“. |
21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́. |
22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила, |
23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“ |
24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося. |
25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“. |
26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням. |
27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: |
28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“. |
29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей! |
30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві. |
31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів. |
32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“. |
33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти? |
34 |
35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте. |
36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́. |
37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились. |
38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона. |
39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його. |
40 |
41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса. |
42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа. |
Деяния посланников МасихаГлава 5 |
1 |
2 и часть вырученной суммы оставил себе, причём его жена знала об этом. Остальное же он принёс и положил к ногам посланников Масиха. |
3 Петир сказал ему: |
4 Ведь земля до того, как ты её продал, была твоей, и деньги, которые ты за неё получил, тоже твои. Почему же ты замыслил такое? Ты солгал не людям, а Всевышнему. |
5 Как только Анания услышал эти слова, он упал мёртвым. Все присутствующие сильно испугались. |
6 Подошли молодые люди, завернули его тело, вынесли и похоронили. |
7 Часа три спустя пришла его жена, ничего не знавшая о происшедшем. |
8 Петир спросил её: |
9 Петир сказал ей: |
10 И в тот же момент она упала к его ногам мёртвой. Молодые люди вошли и, найдя её мёртвой, вынесли и похоронили её рядом с мужем. |
11 Всей общиной верующих и всеми, кто об этом слышал, овладел великий страх. |
12 |
13 И никто из случайных людей не решался к ним присоединяться, хотя народ их очень уважал. |
14 Верующих же в Повелителя Ису становилось всё больше и больше, и мужчин, и женщин. |
15 Люди выносили на улицы больных, клали их на носилках и постелях, чтобы хоть тень Петира упала на них, когда он будет проходить мимо. |
16 И из городов, что были близ Иерусалима, приходили толпы людей. Они приносили больных и одержимых нечистыми духами, и все исцелялись. |
17 |
18 Они арестовали посланников Масиха и заключили их в народную темницу. |
19 Однако ангел от Вечного ночью открыл ворота темницы и вывел их. |
20 – Идите, станьте в храме, – сказал он, – и говорите людям о новой жизни. |
21 Они послушались и, придя рано утром в храм, начали учить. |
22 Но когда стражники пришли в темницу, то не нашли их там и, возвратившись, доложили: |
23 – Темничные ворота надёжно закрыты, у ворот стоит охрана, но когда мы вошли внутрь, мы никого там не нашли. |
24 Выслушав их, начальник храмовой стражи и главные священнослужители пришли в недоумение – что бы это значило? |
25 Потом кто-то пришёл и сообщил им: |
26 Тогда начальник стражи пошёл со стражниками и привёл посланников Масиха. Они не применяли силу, потому что боялись, что народ может побить их камнями. |
27 Посланников Масиха ввели и поставили перед Высшим Советом. Верховный священнослужитель сказал им: |
28 – Мы вам строго запретили учить от имени Исы, но вы весь Иерусалим наполнили своим учением, и к тому же обвиняете нас в смерти Этого Человека. |
29 Петир и другие посланники Масиха ответили: |
30 Бог наших предков воскресил Ису, Которого вы убили, повесив на дереве. . |
31 Но Всевышний вознёс Его и посадил по правую руку от Себя как Вождя и Спасителя, чтобы дать народу Исраила возможность покаяния и прощения грехов. |
32 Свидетели этому – мы и Святой Дух, Которого Всевышний дал тем, кто послушен Ему. |
33 Когда присутствующие услышали это, они пришли в ярость и хотели убить посланников Масиха. |
34 Но тогда встал один из членов Высшего Совета, блюститель Закона по имени Гамалиил, учитель Таурата, уважаемый всем народом. Он велел вывести посланников Масиха на некоторое время. |
35 Затем он сказал: |
36 Не так давно объявился здесь Февда, выдававший себя за кого-то великого. За ним пошло около четырёхсот человек, но когда он был убит, то все его последователи разбежались, и всё окончилось ничем. |
37 После него был Иуда из Галилеи. Он появился во время переписи и увлёк народ за собой. Он тоже погиб, и его последователи рассеялись. |
38 Поэтому в данном случае вот вам мой совет: оставьте этих людей. Отпустите их. Если их начинание от людей, то оно обречено на провал. |
39 Если же оно от Всевышнего, то вы не сможете их остановить, а лишь сами окажетесь противниками Всевышнего. |
40 Они призвали посланников Масиха и приказали их избить. Потом они ещё раз запретили им говорить от имени Исы и отпустили. |
41 Посланники Масиха покинули Совет, радуясь тому, что они оказались достойными понести такое бесчестие ради имени Исы. |
42 И каждый день в храме и по домам они продолжали учить и возвещать Радостную Весть о том, что Иса и есть Масих. |
ДiїРозділ 5 |
Деяния посланников МасихаГлава 5 |
1 |
1 |
2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів. |
2 и часть вырученной суммы оставил себе, причём его жена знала об этом. Остальное же он принёс и положил к ногам посланников Масиха. |
3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю? |
3 Петир сказал ему: |
4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“ |
4 Ведь земля до того, как ты её продал, была твоей, и деньги, которые ты за неё получил, тоже твои. Почему же ты замыслил такое? Ты солгал не людям, а Всевышнему. |
5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули! |
5 Как только Анания услышал эти слова, он упал мёртвым. Все присутствующие сильно испугались. |
6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали. |
6 Подошли молодые люди, завернули его тело, вынесли и похоронили. |
7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши. |
7 Часа три спустя пришла его жена, ничего не знавшая о происшедшем. |
8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“. |
8 Петир спросил её: |
9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“. |
9 Петир сказал ей: |
10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали. |
10 И в тот же момент она упала к его ногам мёртвой. Молодые люди вошли и, найдя её мёртвой, вынесли и похоронили её рядом с мужем. |
11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це. |
11 Всей общиной верующих и всеми, кто об этом слышал, овладел великий страх. |
12 |
12 |
13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх. |
13 И никто из случайных людей не решался к ним присоединяться, хотя народ их очень уважал. |
14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок, |
14 Верующих же в Повелителя Ису становилось всё больше и больше, и мужчин, и женщин. |
15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них. |
15 Люди выносили на улицы больных, клали их на носилках и постелях, чтобы хоть тень Петира упала на них, когда он будет проходить мимо. |
16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані! |
16 И из городов, что были близ Иерусалима, приходили толпы людей. Они приносили больных и одержимых нечистыми духами, и все исцелялись. |
17 |
17 |
18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх. |
18 Они арестовали посланников Масиха и заключили их в народную темницу. |
19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав: |
19 Однако ангел от Вечного ночью открыл ворота темницы и вывел их. |
20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“. |
20 – Идите, станьте в храме, – сказал он, – и говорите людям о новой жизни. |
21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́. |
21 Они послушались и, придя рано утром в храм, начали учить. |
22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила, |
22 Но когда стражники пришли в темницу, то не нашли их там и, возвратившись, доложили: |
23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“ |
23 – Темничные ворота надёжно закрыты, у ворот стоит охрана, но когда мы вошли внутрь, мы никого там не нашли. |
24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося. |
24 Выслушав их, начальник храмовой стражи и главные священнослужители пришли в недоумение – что бы это значило? |
25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“. |
25 Потом кто-то пришёл и сообщил им: |
26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням. |
26 Тогда начальник стражи пошёл со стражниками и привёл посланников Масиха. Они не применяли силу, потому что боялись, что народ может побить их камнями. |
27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: |
27 Посланников Масиха ввели и поставили перед Высшим Советом. Верховный священнослужитель сказал им: |
28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“. |
28 – Мы вам строго запретили учить от имени Исы, но вы весь Иерусалим наполнили своим учением, и к тому же обвиняете нас в смерти Этого Человека. |
29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей! |
29 Петир и другие посланники Масиха ответили: |
30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві. |
30 Бог наших предков воскресил Ису, Которого вы убили, повесив на дереве. . |
31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів. |
31 Но Всевышний вознёс Его и посадил по правую руку от Себя как Вождя и Спасителя, чтобы дать народу Исраила возможность покаяния и прощения грехов. |
32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“. |
32 Свидетели этому – мы и Святой Дух, Которого Всевышний дал тем, кто послушен Ему. |
33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти? |
33 Когда присутствующие услышали это, они пришли в ярость и хотели убить посланников Масиха. |
34 |
34 Но тогда встал один из членов Высшего Совета, блюститель Закона по имени Гамалиил, учитель Таурата, уважаемый всем народом. Он велел вывести посланников Масиха на некоторое время. |
35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте. |
35 Затем он сказал: |
36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́. |
36 Не так давно объявился здесь Февда, выдававший себя за кого-то великого. За ним пошло около четырёхсот человек, но когда он был убит, то все его последователи разбежались, и всё окончилось ничем. |
37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились. |
37 После него был Иуда из Галилеи. Он появился во время переписи и увлёк народ за собой. Он тоже погиб, и его последователи рассеялись. |
38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона. |
38 Поэтому в данном случае вот вам мой совет: оставьте этих людей. Отпустите их. Если их начинание от людей, то оно обречено на провал. |
39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його. |
39 Если же оно от Всевышнего, то вы не сможете их остановить, а лишь сами окажетесь противниками Всевышнего. |
40 |
40 Они призвали посланников Масиха и приказали их избить. Потом они ещё раз запретили им говорить от имени Исы и отпустили. |
41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса. |
41 Посланники Масиха покинули Совет, радуясь тому, что они оказались достойными понести такое бесчестие ради имени Исы. |
42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа. |
42 И каждый день в храме и по домам они продолжали учить и возвещать Радостную Весть о том, что Иса и есть Масих. |