Йов

Розділ 27

1 І Йов далі вів мову свою та й казав:

2Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,

3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —

4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!

5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —

6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —

7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!

8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?

9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?

10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?

11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —

12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?

13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:

14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!

15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,

17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.

18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,

19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.

20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,

21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...

22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.

Книга Иова

Глава 27

1 И продолжил Иов свою речь:

2 «Верно, что жив Бог, лишивший меня справедливости. И как верно то, что жив Всемогущий, верно и то, что Он заставил меня горькую чашу испить.

3 Но пока во мне будет жизнь и в ноздрях моих Его дыхание,

4 уста мои неправды не обронят, язык мой не запятнает себя ложью.

5 Пока я не умру, я не признаю за вами правоты, и непорочности моей не изменю.

6 Я неотступно буду отстаивать мою праведность, пока живу, и не буду знать угрызений совести.

7 Да будут враги мои наказаны словно грешники, пусть будут покараны противники мои!

8 На что надеяться неверному, когда Господь отнимет его жизнь?

9 Слышит ли Господь его мольбы, когда к нему несчастье подступает?

10 Найдёт ли он во Всемогущем наслаждение, будет ли призывать Бога во все времена?

11 Я открою вам могущество Господа, я не скрою Его путей.

12 Вы видели всё это сами! Так к чему же все эти слова пустые?

13 Вот уготованное Господом для грешников, вот что достанется жестоким от Бога Всемогущего:

14 у злого человека может быть много детей, но все они погибнут на войне, и никогда у них не будет вдоволь хлеба.

15 Все его дети умрут, и вдовы по нему не будут горевать.

16 Злодей накопит серебро, но для него оно как пыль, и столько соберёт одежд, что для него они как грязь.

17 Пусть собирает он одежду, а праведники пусть её наденут, и серебро его невинные получат.

18 Он строит дом непрочный, словно из паутины, иль как сторожа шатёр.

19 Богатым он ложится спать, но неимущим он проснётся, глаза откроет — всё пропало.

20 Как наводнение, его настигнет ужас, как будто буря сметает ночью всё на своём пути.

21 Восточный ветер подует — и нет его, унесён из дома навсегда.

22 Ураган обрушится на него нещадно, и не сможет он убежать от бушующей стихии.

23 С насмешкой рукоплещут люди и свистят, когда злобные бегут из своего дома».

Йов

Розділ 27

Книга Иова

Глава 27

1 І Йов далі вів мову свою та й казав:

1 И продолжил Иов свою речь:

2Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,

2 «Верно, что жив Бог, лишивший меня справедливости. И как верно то, что жив Всемогущий, верно и то, что Он заставил меня горькую чашу испить.

3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —

3 Но пока во мне будет жизнь и в ноздрях моих Его дыхание,

4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!

4 уста мои неправды не обронят, язык мой не запятнает себя ложью.

5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —

5 Пока я не умру, я не признаю за вами правоты, и непорочности моей не изменю.

6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —

6 Я неотступно буду отстаивать мою праведность, пока живу, и не буду знать угрызений совести.

7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!

7 Да будут враги мои наказаны словно грешники, пусть будут покараны противники мои!

8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?

8 На что надеяться неверному, когда Господь отнимет его жизнь?

9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?

9 Слышит ли Господь его мольбы, когда к нему несчастье подступает?

10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?

10 Найдёт ли он во Всемогущем наслаждение, будет ли призывать Бога во все времена?

11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —

11 Я открою вам могущество Господа, я не скрою Его путей.

12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?

12 Вы видели всё это сами! Так к чему же все эти слова пустые?

13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:

13 Вот уготованное Господом для грешников, вот что достанется жестоким от Бога Всемогущего:

14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!

14 у злого человека может быть много детей, но все они погибнут на войне, и никогда у них не будет вдоволь хлеба.

15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

15 Все его дети умрут, и вдовы по нему не будут горевать.

16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,

16 Злодей накопит серебро, но для него оно как пыль, и столько соберёт одежд, что для него они как грязь.

17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.

17 Пусть собирает он одежду, а праведники пусть её наденут, и серебро его невинные получат.

18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,

18 Он строит дом непрочный, словно из паутины, иль как сторожа шатёр.

19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.

19 Богатым он ложится спать, но неимущим он проснётся, глаза откроет — всё пропало.

20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,

20 Как наводнение, его настигнет ужас, как будто буря сметает ночью всё на своём пути.

21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...

21 Восточный ветер подует — и нет его, унесён из дома навсегда.

22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

22 Ураган обрушится на него нещадно, и не сможет он убежать от бушующей стихии.

23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.

23 С насмешкой рукоплещут люди и свистят, когда злобные бегут из своего дома».