Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 27

1 І Йов далі вів мову свою та й казав:

2 „Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,

3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —

4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!

5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —

6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —

7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!

8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?

9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?

10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?

11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —

12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?

13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:

14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!

15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,

17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.

18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,

19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.

20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,

21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...

22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.

Аюб

Глава 27

1 И продолжил Аюб своё рассуждение:

2 – Верно, как и то, что жив Всевышний, отказавший мне в справедливости, Всемогущий, наполнивший мою душу горечью, –

3 пока дышит во мне моя жизнь и дыхание Всевышнего в моих ноздрях,

4 не скажут неправды мои уста, и язык мой обмана не произнесёт.

5 Никогда не признаю вас правыми; пока не умру, не оставлю своей непорочности.

6 Я держусь за свою правоту и не отступлю от неё; не упрекнёт меня совесть моя, пока я жив.

7 Да сочтётся злодеем мой враг, противник мой – неправедным!

8 Ведь что за надежда у безбожника, когда приходит ему конец, когда Всевышний лишает его жизни?

9 Разве услышит Всевышний его крик, когда придёт на него беда?

10 Разве станет он радоваться о Всемогущем и во всякое время к Всевышнему взывать?

11 Я поведаю вам о великой силе Всевышнего и путей Всемогущего не утаю.

12 Притом, вы и сами всё видели. Зачем же вы так пустословите?

13 Вот удел злодеям от Всевышнего, вот наследие, что примет гонитель от Всемогущего:

14 пусть много у него детей – сгубит их меч, и его потомству не хватит пищи.

15 Мор похоронит оставшихся после него, и вдовы их не оплачут.

16 Пусть он наберёт серебра, как пыли, и приготовит одежды, как грязи,

17 что он приготовил, наденет праведник, и поделят невинные серебро.

18 Дом, который Он строит, столь же непрочен, как и кокон моли, как и шалаш сторожа.

19 Он уснёт богачом, но таким не встанет: откроет глаза, и нет ничего.

20 Ужас настигнет его, как паводок; ночью прочь умчит его смерч.

21 Палящий ветер его подхватит и с места его снесёт;

22 без жалости ринется на него, когда он побежит от него стремглав.

23 Только руками о нём всплеснут, да посвистят ему вослед.

Йов Розділ 27	Аюб Глава 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:	1 И продолжил Аюб своё рассуждение:
2 „Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,	2 – Верно, как и то, что жив Всевышний, отказавший мне в справедливости, Всемогущий, наполнивший мою душу горечью, –
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —	3 пока дышит во мне моя жизнь и дыхание Всевышнего в моих ноздрях,
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!	4 не скажут неправды мои уста, и язык мой обмана не произнесёт.
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —	5 Никогда не признаю вас правыми; пока не умру, не оставлю своей непорочности.
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —	6 Я держусь за свою правоту и не отступлю от неё; не упрекнёт меня совесть моя, пока я жив.
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!	7 Да сочтётся злодеем мой враг, противник мой – неправедным!
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?	8 Ведь что за надежда у безбожника, когда приходит ему конец, когда Всевышний лишает его жизни?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?	9 Разве услышит Всевышний его крик, когда придёт на него беда?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?	10 Разве станет он радоваться о Всемогущем и во всякое время к Всевышнему взывать?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —	11 Я поведаю вам о великой силе Всевышнего и путей Всемогущего не утаю.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?	12 Притом, вы и сами всё видели. Зачем же вы так пустословите?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:	13 Вот удел злодеям от Всевышнего, вот наследие, что примет гонитель от Всемогущего:
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!	14 пусть много у него детей – сгубит их меч, и его потомству не хватит пищи.
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...	15 Мор похоронит оставшихся после него, и вдовы их не оплачут.
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,	16 Пусть он наберёт серебра, как пыли, и приготовит одежды, как грязи,
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.	17 что он приготовил, наденет праведник, и поделят невинные серебро.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,	18 Дом, который Он строит, столь же непрочен, как и кокон моли, как и шалаш сторожа.
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.	19 Он уснёт богачом, но таким не встанет: откроет глаза, и нет ничего.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,	20 Ужас настигнет его, как паводок; ночью прочь умчит его смерч.
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...	21 Палящий ветер его подхватит и с места его снесёт;
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!	22 без жалости ринется на него, когда он побежит от него стремглав.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.	23 Только руками о нём всплеснут, да посвистят ему вослед.

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 27

Аюб

Глава 27

Йов

Розділ 27

Аюб

Глава 27

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 27

Аюб

Глава 27

Йов

Розділ 27

Аюб

Глава 27

Старий
завіт

Новий
завіт