Йов

Розділ 27

1 І Йов далі вів мову свою та й казав:

2Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,

3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —

4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!

5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —

6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —

7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!

8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?

9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?

10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?

11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —

12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?

13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:

14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!

15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,

17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.

18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,

19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.

20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,

21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...

22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.

Job

Chapter 27

1 MOREOVER Job continued his parable, and said,

2 As God lives, who has wronged my judgment, and the Almighty, who has made my soul bitter;

3 As long as my soul is in me, and the spirit of God is in my nostrils;

4 My lips shall not speak wickedness, nor my tongue utter deceit.

5 God forbid that I should do evil, till I die I will not remove my innocence from me.

6 My righteousness I hold fast, and will not let it go; my heart shall not reproach me so long as I live.

7 Let my enemy be as the ungodly, and he that hates me as the wicked.

8 For though he has accumulated riches, what is the hope of the godless at the time when God takes away his life?

9 For God will not hear his prayer when trouble comes upon him.

10 But if he should trust in the Almighty, and always call upon God, God will hear him and answer him.

11 But as for you, I will deliver you into the hand of God; so that your works may not be hid from him.

12 Behold, all of you have seen it; why then do you boast in vain?

13 This is the portion of a wicked man with God, and the heritage of oppressors, which they shall receive from the Almighty.

14 If their children are multiplied, it is for the sword; and their offspring shall not be satisfied with bread.

15 Those who remain of them shall be buried in death; and their widows shall not weep over them.

16 Though they heap up silver like dust and accumulate clothes like clay,

17 They may pile them up, yet the righteous shall wear them, and shall also divide their silver.

18 For the wicked has built his house upon a spider's web, and like a booth he had made his shelter.

19 The rich man shall lie down, but he shall not rise again; he opens his eyes, and he is gone.

20 Terrors overtake him like swift water, and like a tempest that rages.

21 The east wind shall carry him away in the night, and he is gone; and shall hurl him out of his place.

22 For God shall cast him out without pity, and he cannot escape out of his hand.

23 He shall smite him with his hand, and shall hiss against him from his dwelling place.

Йов

Розділ 27

Job

Chapter 27

1 І Йов далі вів мову свою та й казав:

1 MOREOVER Job continued his parable, and said,

2Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,

2 As God lives, who has wronged my judgment, and the Almighty, who has made my soul bitter;

3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —

3 As long as my soul is in me, and the spirit of God is in my nostrils;

4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!

4 My lips shall not speak wickedness, nor my tongue utter deceit.

5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —

5 God forbid that I should do evil, till I die I will not remove my innocence from me.

6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —

6 My righteousness I hold fast, and will not let it go; my heart shall not reproach me so long as I live.

7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!

7 Let my enemy be as the ungodly, and he that hates me as the wicked.

8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?

8 For though he has accumulated riches, what is the hope of the godless at the time when God takes away his life?

9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?

9 For God will not hear his prayer when trouble comes upon him.

10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?

10 But if he should trust in the Almighty, and always call upon God, God will hear him and answer him.

11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —

11 But as for you, I will deliver you into the hand of God; so that your works may not be hid from him.

12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?

12 Behold, all of you have seen it; why then do you boast in vain?

13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:

13 This is the portion of a wicked man with God, and the heritage of oppressors, which they shall receive from the Almighty.

14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!

14 If their children are multiplied, it is for the sword; and their offspring shall not be satisfied with bread.

15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

15 Those who remain of them shall be buried in death; and their widows shall not weep over them.

16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,

16 Though they heap up silver like dust and accumulate clothes like clay,

17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.

17 They may pile them up, yet the righteous shall wear them, and shall also divide their silver.

18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,

18 For the wicked has built his house upon a spider's web, and like a booth he had made his shelter.

19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.

19 The rich man shall lie down, but he shall not rise again; he opens his eyes, and he is gone.

20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,

20 Terrors overtake him like swift water, and like a tempest that rages.

21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...

21 The east wind shall carry him away in the night, and he is gone; and shall hurl him out of his place.

22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

22 For God shall cast him out without pity, and he cannot escape out of his hand.

23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.

23 He shall smite him with his hand, and shall hiss against him from his dwelling place.