Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 5

1 А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,

2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.

3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?

4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“

5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.

7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.

8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“.

9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.

12 А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,

15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.

16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,

18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.

19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.

21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.

22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“

24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.

25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.

26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.

27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.

29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!

30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.

31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.

32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.

33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?

34 І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.

35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.

36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.

37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.

38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.

39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його.

40 І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.

41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.

Деяния апостолов

Глава 5

1 Один человек, которого звали Анания, вместе с женой своей Сапфирой тоже продал принадлежавшее им имение,

2 но, с согласия жены, утаил часть денег, а остальное принес и положил к ногам апостолов.

3 Петр же сказал: «Анания, как мог сатана так овладеть тобою, что ты солгал Святому Духу и утаил часть денег за проданное поле?

4 Не твое ли оно было, пока оставалось непроданным? И после его продажи не в твоей ли власти было всё, полученное за него? Как могло такое прийти тебе на ум? Ведь ты не людям солгал, а Богу».

5 Услышав эти слова, Анания пал на землю бездыханным. Великим страхом и благоговением исполнились все, кто прослышал об этом.

6 Молодые люди встали, завернули тело в саван и, вынеся его, похоронили.

7 Часа через три пришла и жена его, ничего не подозревая о случившемся.

8 Петр обратился к ней: «Скажи мне, вы продали землю за столько-то?» «Да, — ответила она, — за столько».

9 И тогда Петр сказал ей: «Как это вы сговорились испытать Дух Господень?! Вот у двери уже слышны шаги тех людей, которые похоронили мужа твоего, и тебя они вынесут».

10 В тот же миг она пала к его ногам бездыханной. Юноши, войдя, нашли ее мертвой. Они вынесли и похоронили ее рядом со своим мужем.

11 Вся церковь и все, кто об этом слышал, были охвачены великим трепетом.

12 Много знамений и чудес совершалось среди народа апостолами. Все верующие, по общему согласию, обычно собирались в галерее Соломона.

13 Из посторонних, однако, никто не осмеливался примыкать к ним, но народ говорил о них с большим уважением;

14 и всё больше и больше мужчин и женщин, верующих в Господа, пополняло их ряды.

15 Узнав о чудесах, совершаемых апостолами, люди выносили больных даже на улицы и клали их на носилки и циновки, чтобы хоть тень Петра, когда тот проходил мимо, могла осенить кого-нибудь из них.

16 Множество народа приходило из окрестных городов Иерусалима. Они приносили больных и одержимых нечистыми духами, и все получали исцеление.

17 И тогда первосвященник вместе со своими людьми из саддукеев, движимый завистью,

18 приказал схватить апостолов и запереть в городской тюрьме.

19 Но ангел Господень ночью отворил двери тюрьмы и, выведя их, сказал:

20 «Ступайте в Храм, там станьте и рассказывайте народу всё об этой новой жизни».

21 С наступлением утра они были уже в Храме, как им было сказано, и стали там проповедовать. Тем временем первосвященник со своими приближенными созвал Синедрион и весь Совет старейшин народа израильского, и послали в тюрьму привести апостолов.

22 Но, придя в тюрьму, служители не нашли их там. Они возвратились и доложили:

23 «Мы увидели, что тюрьма надежно заперта и охрана стоит у дверей, но, открыв дверь, никого внутри не обнаружили».

24 Когда начальник храмовой стражи и старшие священники услышали это, они растерялись и не могли понять, что произошло с узниками,

25 пока не пришел некий человек и не сообщил им: «Те, кого вы посадили в тюрьму, стоят в Храме и учат народ».

26 Тогда начальник стражи и его помощники пошли и привели апостолов, сделав это без насилия: они боялись, что народ побьет их камнями.

27 Когда апостолов привели и поставили перед Синедрионом, первосвященник потребовал от них объяснения:

28 «Мы строжайше приказали вам никого не учить тому, что связано с этим именем. Но, несмотря на это, вы наполнили Иерусалим учением вашим и хотите обвинить нас в убийстве Этого Человека».

29 В ответ Петр и апостолы сказали: «Послушание Богу для нас превыше послушания людям.

30 Бог отцов наших воскресил Иисуса, Которого вы убили, распяв на кресте,

31 и вознес Его по правую руку Свою как Вождя нашего и Спасителя, чтобы через Него даровать Израилю покаяние и прощение грехов.

32 Свидетели всему этому — мы, а также Дух Святой, Которого Бог дал повинующимся Ему».

33 Слышавшие это пришли в ярость и хотели убить их.

34 Но один из членов Синедриона, фарисей по имени Гамалиил, учитель Закона, почитаемый всем народом, поднялся и, повелев на время вывести апостолов,

35 сказал собравшимся: «Братья израильтяне! Хорошо подумайте над тем, что вы хотите делать с этими людьми.

36 Незадолго до этого объявился Февда, выдававший себя за кого-то великого. К нему примкнуло около четырехсот человек. Но когда он был убит, все его последователи рассеялись и исчезли бесследно.

37 После него во время переписи появился Иуда, галилеянин, и увлек за собой народ. Погиб и он, и все, кто следовал за ним, разбежались.

38 Потому и в этом случае советую я вам: оставьте в покое этих людей и отпустите их, ибо если за всем этим замыслом или делом этим стоят лишь люди — разрушится всё, что бы они ни сделали.

39 А если дело их от Бога, вам не одолеть их; и может оказаться, что вы боретесь с Самим Богом». Они приняли его совет.

40 Апостолов позвали, велели их бичевать, а затем, приказав им не говорить ни слова о том, что связано с именем Иисуса, отпустили.

41 Апостолы покинули Синедрион, радуясь, что удостоились принять бесчестие за имя Господа.

42 И каждый день в Храме и по домам они продолжали учить и проповедовать о том, что Иисус есть Мессия.

Дiї Розділ 5	Деяния апостолов Глава 5
1 А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,	1 Один человек, которого звали Анания, вместе с женой своей Сапфирой тоже продал принадлежавшее им имение,
2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.	2 но, с согласия жены, утаил часть денег, а остальное принес и положил к ногам апостолов.
3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?	3 Петр же сказал: «Анания, как мог сатана так овладеть тобою, что ты солгал Святому Духу и утаил часть денег за проданное поле?
4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“	4 Не твое ли оно было, пока оставалось непроданным? И после его продажи не в твоей ли власти было всё, полученное за него? Как могло такое прийти тебе на ум? Ведь ты не людям солгал, а Богу».
5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!	5 Услышав эти слова, Анания пал на землю бездыханным. Великим страхом и благоговением исполнились все, кто прослышал об этом.
6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.	6 Молодые люди встали, завернули тело в саван и, вынеся его, похоронили.
7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.	7 Часа через три пришла и жена его, ничего не подозревая о случившемся.
8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“.	8 Петр обратился к ней: «Скажи мне, вы продали землю за столько-то?» «Да, — ответила она, — за столько».
9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.	9 И тогда Петр сказал ей: «Как это вы сговорились испытать Дух Господень?! Вот у двери уже слышны шаги тех людей, которые похоронили мужа твоего, и тебя они вынесут».
10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.	10 В тот же миг она пала к его ногам бездыханной. Юноши, войдя, нашли ее мертвой. Они вынесли и похоронили ее рядом со своим мужем.
11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.	11 Вся церковь и все, кто об этом слышал, были охвачены великим трепетом.
12 А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.	12 Много знамений и чудес совершалось среди народа апостолами. Все верующие, по общему согласию, обычно собирались в галерее Соломона.
13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.	13 Из посторонних, однако, никто не осмеливался примыкать к ним, но народ говорил о них с большим уважением;
14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,	14 и всё больше и больше мужчин и женщин, верующих в Господа, пополняло их ряды.
15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.	15 Узнав о чудесах, совершаемых апостолами, люди выносили больных даже на улицы и клали их на носилки и циновки, чтобы хоть тень Петра, когда тот проходил мимо, могла осенить кого-нибудь из них.
16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!	16 Множество народа приходило из окрестных городов Иерусалима. Они приносили больных и одержимых нечистыми духами, и все получали исцеление.
17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,	17 И тогда первосвященник вместе со своими людьми из саддукеев, движимый завистью,
18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.	18 приказал схватить апостолов и запереть в городской тюрьме.
19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:	19 Но ангел Господень ночью отворил двери тюрьмы и, выведя их, сказал:
20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.	20 «Ступайте в Храм, там станьте и рассказывайте народу всё об этой новой жизни».
21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.	21 С наступлением утра они были уже в Храме, как им было сказано, и стали там проповедовать. Тем временем первосвященник со своими приближенными созвал Синедрион и весь Совет старейшин народа израильского, и послали в тюрьму привести апостолов.
22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,	22 Но, придя в тюрьму, служители не нашли их там. Они возвратились и доложили:
23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“	23 «Мы увидели, что тюрьма надежно заперта и охрана стоит у дверей, но, открыв дверь, никого внутри не обнаружили».
24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.	24 Когда начальник храмовой стражи и старшие священники услышали это, они растерялись и не могли понять, что произошло с узниками,
25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.	25 пока не пришел некий человек и не сообщил им: «Те, кого вы посадили в тюрьму, стоят в Храме и учат народ».
26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.	26 Тогда начальник стражи и его помощники пошли и привели апостолов, сделав это без насилия: они боялись, что народ побьет их камнями.
27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:	27 Когда апостолов привели и поставили перед Синедрионом, первосвященник потребовал от них объяснения:
28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.	28 «Мы строжайше приказали вам никого не учить тому, что связано с этим именем. Но, несмотря на это, вы наполнили Иерусалим учением вашим и хотите обвинить нас в убийстве Этого Человека».
29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!	29 В ответ Петр и апостолы сказали: «Послушание Богу для нас превыше послушания людям.
30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.	30 Бог отцов наших воскресил Иисуса, Которого вы убили, распяв на кресте,
31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.	31 и вознес Его по правую руку Свою как Вождя нашего и Спасителя, чтобы через Него даровать Израилю покаяние и прощение грехов.
32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.	32 Свидетели всему этому — мы, а также Дух Святой, Которого Бог дал повинующимся Ему».
33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?	33 Слышавшие это пришли в ярость и хотели убить их.
34 І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.	34 Но один из членов Синедриона, фарисей по имени Гамалиил, учитель Закона, почитаемый всем народом, поднялся и, повелев на время вывести апостолов,
35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.	35 сказал собравшимся: «Братья израильтяне! Хорошо подумайте над тем, что вы хотите делать с этими людьми.
36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.	36 Незадолго до этого объявился Февда, выдававший себя за кого-то великого. К нему примкнуло около четырехсот человек. Но когда он был убит, все его последователи рассеялись и исчезли бесследно.
37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.	37 После него во время переписи появился Иуда, галилеянин, и увлек за собой народ. Погиб и он, и все, кто следовал за ним, разбежались.
38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.	38 Потому и в этом случае советую я вам: оставьте в покое этих людей и отпустите их, ибо если за всем этим замыслом или делом этим стоят лишь люди — разрушится всё, что бы они ни сделали.
39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його.	39 А если дело их от Бога, вам не одолеть их; и может оказаться, что вы боретесь с Самим Богом». Они приняли его совет.
40 І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.	40 Апостолов позвали, велели их бичевать, а затем, приказав им не говорить ни слова о том, что связано с именем Иисуса, отпустили.
41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.	41 Апостолы покинули Синедрион, радуясь, что удостоились принять бесчестие за имя Господа.
42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.	42 И каждый день в Храме и по домам они продолжали учить и проповедовать о том, что Иисус есть Мессия.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 5

Деяния апостолов

Глава 5

Дiї

Розділ 5

Деяния апостолов

Глава 5

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 5

Деяния апостолов

Глава 5

Дiї

Розділ 5

Деяния апостолов

Глава 5

Старий
завіт

Новий
завіт