Acts

Chapter 28

1 And when they were escaped,1295 then5119 they knew1921 that the island3520 was called2564 Melita.3194

2 And the barbarous915 people showed3930 us no3756 little5177 kindness:5368 for they kindled381 a fire,4443 and received4355 us every3956 one, because1223 of the present2186 rain,5205 and because1223 of the cold.5592

3 And when Paul3972 had gathered4962 a bundle4128 of sticks,5434 and laid2007 them on1909 the fire,4443 there came1831 a viper2191 out of the heat,2329 and fastened2510 on2510 his hand.5495

4 And when5613 the barbarians915 saw1492 the venomous beast2342 hang2910 on1537 his hand,5495 they said3004 among4314 themselves,846 No doubt3843 this3778 man444 is a murderer,5406 whom,3739 though he has escaped1295 the sea,2281 yet vengeance1349 suffers1439 not to live.2198

5 And he shook660 off660 the beast2342 into1519 the fire,4442 and felt3958 no3762 harm.2556

6 However, they looked4328 when he should3195 have swollen,4092 or2228 fallen2667 down2667 dead3498 suddenly:869 but after they had looked4328 a great4183 while, and saw2334 no3367 harm824 come1096 to him, they changed3328 their minds, and said3004 that he was a god.2316

7 In the same1565 quarters5117 were possessions5564 of the chief4413 man of the island,3520 whose name3686 was Publius;4196 who3739 received324 us, and lodged3579 us three5140 days2250 courteously.5390

8 And it came1096 to pass, that the father3962 of Publius4196 lay2621 sick of a fever4446 and of a bloody1420 flux:1420 to whom3739 Paul3972 entered1525 in, and prayed,4336 and laid2007 his hands5495 on2007 him, and healed2390 him.

9 So3767 when this5127 was done,1096 others3062 also,2532 which3588 had2192 diseases769 in the island,3520 came,4334 and were healed:2323

10 Who3739 also2532 honored5092 us with many4183 honors;5091 and when we departed,321 they laded2007 us with such things as were necessary.4314

11 And after3326 three5140 months3376 we departed321 in a ship4143 of Alexandria,221 which had wintered3914 in the isle,3520 whose sign3902 was Castor1359 and Pollux.1359

12 And landing2609 at1519 Syracuse,4946 we tarried1961 there three5140 days.2250

13 And from there3606 we fetched a compass,4022 and came2658 to Rhegium:4484 and after3326 one3391 day2250 the south3558 wind blew,1920 and we came2064 the next1206 day to Puteoli:4223

14 Where3757 we found2147 brothers,80 and were desired3870 to tarry1961 with them seven2033 days:2250 and so3779 we went2064 toward1519 Rome.4516

15 And from there,1564 when the brothers80 heard191 of us, they came1831 to meet529 us as far891 as Appii675 forum,5410 and The three5140 taverns:4999 whom3739 when Paul3972 saw,1492 he thanked2168 God,2316 and took2983 courage.2294

16 And when3753 we came2064 to Rome,4516 the centurion1543 delivered3860 the prisoners1198 to the captain4759 of the guard:4759 but Paul3972 was suffered2010 to dwell3306 by himself1438 with a soldier4757 that kept5442 him.

17 And it came1096 to pass, that after3326 three5140 days2250 Paul3972 called4779 the chief4413 of the Jews2453 together:4779 and when they were come4905 together,4905 he said3004 to them, Men435 and brothers,80 though I have committed4160 nothing3762 against1727 the people,2992 or2228 customs1485 of our fathers,3971 yet was I delivered3860 prisoner1198 from Jerusalem2414 into1519 the hands5495 of the Romans.4514

18 Who,3748 when they had examined350 me, would have let630 me go,630 because1223 there was no3367 cause156 of death2288 in me.

19 But when the Jews2453 spoke483 against483 it, I was constrained315 to appeal1941 to Caesar;2541 not that I had2192 ought5100 to accuse2723 my nation1484 of.

20 For this5026 cause156 therefore3767 have I called3870 for you, to see1492 you, and to speak4354 with you: because1063 that for the hope1680 of Israel2474 I am bound4029 with this5026 chain.254

21 And they said2036 to him, We neither3777 received1209 letters1121 out of Judaea2449 concerning4012 you, neither3777 any5100 of the brothers80 that came3854 showed518 or2228 spoke2980 any5100 harm4190 of you.

22 But we desire515 to hear191 of you what3739 you think:5426 for as concerning4012 this5026 sect,139 we know1110 that every3837 where3837 it is spoken483 against.483

23 And when they had appointed5021 him a day,2250 there came2240 many4119 to him into1519 his lodging;3578 to whom3739 he expounded1620 and testified1263 the kingdom932 of God,2316 persuading3982 them concerning4012 Jesus,2424 both5037 out of the law3551 of Moses,3475 and out of the prophets,4396 from morning4404 till2193 evening.2073

24 And some3588 3303 believed3982 the things which were spoken,3004 and some3588 believed not.

25 And when they agreed800 not among4314 themselves,846 they departed,630 after that Paul3972 had spoken2036 one1520 word,4487 Well2573 spoke2980 the Holy40 Ghost4151 by Esaias2268 the prophet4396 to our fathers,3962

26 Saying,3004 Go4198 to this5126 people,2992 and say,2036 Hearing189 you shall hear,191 and shall not understand;4920 and seeing991 you shall see,991 and not perceive:1492

27 For the heart2588 of this5127 people2992 is waxed3975 gross,3975 and their ears3775 are dull917 of hearing,191 and their eyes3788 have they closed;2576 lest3379 they should see1492 with their eyes,3788 and hear191 with their ears,3775 and understand4920 with their heart,2588 and should be converted,1994 and I should heal2392 them.

28 Be it known1110 therefore3767 to you, that the salvation4992 of God2316 is sent649 to the Gentiles,1484 and that they will hear191 it.

29 And when he had said2036 these5023 words, the Jews2453 departed,565 and had2192 great4183 reasoning4803 among1722 themselves.1438

30 And Paul3972 dwelled3306 two1333 whole3650 years1333 in his own2398 hired3410 house, and received588 all3956 that came1531 in to him,

31 Preaching2784 the kingdom932 of God,2316 and teaching1321 those3588 things which concern4012 the Lord2962 Jesus2424 Christ,5547 with all3956 confidence,3954 no209 man forbidding209 him.

Дiї

Розділ 28

1 А коли врятувалися ми, то довідалися, що о́стрів той зветься Мелі́та.

2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх.

3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому.

4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“

5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав!

6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог.

7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в.

8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його.

9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись.

10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба.

11 А по трьох місяцях ми відпливли́ на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоску́рів, і що на о́строві він перези́мував.

12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні.

13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі,

14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму.

15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав.

16 А коли прибули́ ми до Риму, Павло́ві дозволено жити осібно, ураз із вояко́м, що його сторожи́в.

17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н.

18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́.

19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити.

20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“.

21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.

22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“

23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками.

24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,

26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите!

27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“

28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“

29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.

30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього,

31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа!

Acts

Chapter 28

Дiї

Розділ 28

1 And when they were escaped,1295 then5119 they knew1921 that the island3520 was called2564 Melita.3194

1 А коли врятувалися ми, то довідалися, що о́стрів той зветься Мелі́та.

2 And the barbarous915 people showed3930 us no3756 little5177 kindness:5368 for they kindled381 a fire,4443 and received4355 us every3956 one, because1223 of the present2186 rain,5205 and because1223 of the cold.5592

2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх.

3 And when Paul3972 had gathered4962 a bundle4128 of sticks,5434 and laid2007 them on1909 the fire,4443 there came1831 a viper2191 out of the heat,2329 and fastened2510 on2510 his hand.5495

3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому.

4 And when5613 the barbarians915 saw1492 the venomous beast2342 hang2910 on1537 his hand,5495 they said3004 among4314 themselves,846 No doubt3843 this3778 man444 is a murderer,5406 whom,3739 though he has escaped1295 the sea,2281 yet vengeance1349 suffers1439 not to live.2198

4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“

5 And he shook660 off660 the beast2342 into1519 the fire,4442 and felt3958 no3762 harm.2556

5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав!

6 However, they looked4328 when he should3195 have swollen,4092 or2228 fallen2667 down2667 dead3498 suddenly:869 but after they had looked4328 a great4183 while, and saw2334 no3367 harm824 come1096 to him, they changed3328 their minds, and said3004 that he was a god.2316

6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог.

7 In the same1565 quarters5117 were possessions5564 of the chief4413 man of the island,3520 whose name3686 was Publius;4196 who3739 received324 us, and lodged3579 us three5140 days2250 courteously.5390

7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в.

8 And it came1096 to pass, that the father3962 of Publius4196 lay2621 sick of a fever4446 and of a bloody1420 flux:1420 to whom3739 Paul3972 entered1525 in, and prayed,4336 and laid2007 his hands5495 on2007 him, and healed2390 him.

8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його.

9 So3767 when this5127 was done,1096 others3062 also,2532 which3588 had2192 diseases769 in the island,3520 came,4334 and were healed:2323

9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись.

10 Who3739 also2532 honored5092 us with many4183 honors;5091 and when we departed,321 they laded2007 us with such things as were necessary.4314

10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба.

11 And after3326 three5140 months3376 we departed321 in a ship4143 of Alexandria,221 which had wintered3914 in the isle,3520 whose sign3902 was Castor1359 and Pollux.1359

11 А по трьох місяцях ми відпливли́ на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоску́рів, і що на о́строві він перези́мував.

12 And landing2609 at1519 Syracuse,4946 we tarried1961 there three5140 days.2250

12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні.

13 And from there3606 we fetched a compass,4022 and came2658 to Rhegium:4484 and after3326 one3391 day2250 the south3558 wind blew,1920 and we came2064 the next1206 day to Puteoli:4223

13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі,

14 Where3757 we found2147 brothers,80 and were desired3870 to tarry1961 with them seven2033 days:2250 and so3779 we went2064 toward1519 Rome.4516

14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму.

15 And from there,1564 when the brothers80 heard191 of us, they came1831 to meet529 us as far891 as Appii675 forum,5410 and The three5140 taverns:4999 whom3739 when Paul3972 saw,1492 he thanked2168 God,2316 and took2983 courage.2294

15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав.

16 And when3753 we came2064 to Rome,4516 the centurion1543 delivered3860 the prisoners1198 to the captain4759 of the guard:4759 but Paul3972 was suffered2010 to dwell3306 by himself1438 with a soldier4757 that kept5442 him.

16 А коли прибули́ ми до Риму, Павло́ві дозволено жити осібно, ураз із вояко́м, що його сторожи́в.

17 And it came1096 to pass, that after3326 three5140 days2250 Paul3972 called4779 the chief4413 of the Jews2453 together:4779 and when they were come4905 together,4905 he said3004 to them, Men435 and brothers,80 though I have committed4160 nothing3762 against1727 the people,2992 or2228 customs1485 of our fathers,3971 yet was I delivered3860 prisoner1198 from Jerusalem2414 into1519 the hands5495 of the Romans.4514

17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н.

18 Who,3748 when they had examined350 me, would have let630 me go,630 because1223 there was no3367 cause156 of death2288 in me.

18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́.

19 But when the Jews2453 spoke483 against483 it, I was constrained315 to appeal1941 to Caesar;2541 not that I had2192 ought5100 to accuse2723 my nation1484 of.

19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити.

20 For this5026 cause156 therefore3767 have I called3870 for you, to see1492 you, and to speak4354 with you: because1063 that for the hope1680 of Israel2474 I am bound4029 with this5026 chain.254

20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“.

21 And they said2036 to him, We neither3777 received1209 letters1121 out of Judaea2449 concerning4012 you, neither3777 any5100 of the brothers80 that came3854 showed518 or2228 spoke2980 any5100 harm4190 of you.

21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.

22 But we desire515 to hear191 of you what3739 you think:5426 for as concerning4012 this5026 sect,139 we know1110 that every3837 where3837 it is spoken483 against.483

22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“

23 And when they had appointed5021 him a day,2250 there came2240 many4119 to him into1519 his lodging;3578 to whom3739 he expounded1620 and testified1263 the kingdom932 of God,2316 persuading3982 them concerning4012 Jesus,2424 both5037 out of the law3551 of Moses,3475 and out of the prophets,4396 from morning4404 till2193 evening.2073

23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками.

24 And some3588 3303 believed3982 the things which were spoken,3004 and some3588 believed not.

24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

25 And when they agreed800 not among4314 themselves,846 they departed,630 after that Paul3972 had spoken2036 one1520 word,4487 Well2573 spoke2980 the Holy40 Ghost4151 by Esaias2268 the prophet4396 to our fathers,3962

25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,

26 Saying,3004 Go4198 to this5126 people,2992 and say,2036 Hearing189 you shall hear,191 and shall not understand;4920 and seeing991 you shall see,991 and not perceive:1492

26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите!

27 For the heart2588 of this5127 people2992 is waxed3975 gross,3975 and their ears3775 are dull917 of hearing,191 and their eyes3788 have they closed;2576 lest3379 they should see1492 with their eyes,3788 and hear191 with their ears,3775 and understand4920 with their heart,2588 and should be converted,1994 and I should heal2392 them.

27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“

28 Be it known1110 therefore3767 to you, that the salvation4992 of God2316 is sent649 to the Gentiles,1484 and that they will hear191 it.

28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“

29 And when he had said2036 these5023 words, the Jews2453 departed,565 and had2192 great4183 reasoning4803 among1722 themselves.1438

29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.

30 And Paul3972 dwelled3306 two1333 whole3650 years1333 in his own2398 hired3410 house, and received588 all3956 that came1531 in to him,

30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього,

31 Preaching2784 the kingdom932 of God,2316 and teaching1321 those3588 things which concern4012 the Lord2962 Jesus2424 Christ,5547 with all3956 confidence,3954 no209 man forbidding209 him.

31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа!