傳道書第6章 |
|
1 天下人可爲長太息者一、 |
|
2 上帝賜人貨財、錫人尊榮、無所不有、己不敢逸、他人享之、此屬於虛、深可歎也。 |
|
3 人有百子、又獲遐齡、生不能享福、死不得善葬、以我觀之、胎未成人者、較彼愈美。 |
|
4 未成之胎、來以虛、去以暗、其名不存、 |
|
5 未覩日光、未知世事、較彼慳吝、又獲平康。 |
|
6 吝者生於世、雖永壽二千年、未嘗一日厚於自奉、其後與衆同歸一邱。 |
|
7 人之勤勞、爲口腹計耳、乃心不知足。 |
|
8 人而智、與人而愚、有何愈。貧而智、與富而愚、有何愈。 |
|
9 寧享現在之福、勿作出位之思、莫非捕風捉影。 |
|
10 粵稽古昔、始摶土以爲人、由此得名、以迄於今、若此焉得與全能者辯。 |
|
11 辯論愈煩、則艱難叢集、果何益之有。 |
|
12 人生斯世、歴日無幾、如影沉西、逝世之後、不識復有何事、以是觀之、安在所謂眞福。 |
ЕкклезiястРозділ 6 |
|
1 |
|
2 Ось люди́на, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чо́му, чого́ зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав вла́ди їй те спожива́ти, — бо чужа люди́на те поїсть: Це марно́та й неду́га тяжка́! |
|
3 Якби сотню дітей наплоди́в чоловік, і прожи́в пречисле́нні літа́, і дні віку його були довгі, але не наси́тилась добрим душа його, а до того не мав би й належного по́хорону, то кажу́: недоно́скові краще від нього! |
|
4 Бо в марно́ті прийшов він, і в те́мряву йде, і в те́мряві сховане буде іме́ння його, — |
|
5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому́ спокійніше від того! |
|
6 А коли б він жив дві́чі по тисячі літ, та не бачив добра́, — то хіба не до місця одно́го все йде? |
|
7 Увесь труд люди́ни — для рота її, і пожада́ння її не випо́внюються. |
|
8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити? |
|
9 Краще бачити очима, аніж мандрува́ти жада́ннями, — і тако́ж це марно́та та ло́влення вітру... |
|
10 Що було́, тому йме́ння його вже нада́не давно, і відо́ме, що він чоловік, і він не може правува́тися з сильнішим від нього, |
|
11 бо багато рече́й, що марно́ту примно́жують, але яка ко́ристь від них для люди́ни? |
|
12 Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті, за небагатьох днів марно́го життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що́ хто розкаже люди́ні, що́ буде під сонцем по ній? |
傳道書第6章 |
ЕкклезiястРозділ 6 |
|
1 天下人可爲長太息者一、 |
1 |
|
2 上帝賜人貨財、錫人尊榮、無所不有、己不敢逸、他人享之、此屬於虛、深可歎也。 |
2 Ось люди́на, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чо́му, чого́ зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав вла́ди їй те спожива́ти, — бо чужа люди́на те поїсть: Це марно́та й неду́га тяжка́! |
|
3 人有百子、又獲遐齡、生不能享福、死不得善葬、以我觀之、胎未成人者、較彼愈美。 |
3 Якби сотню дітей наплоди́в чоловік, і прожи́в пречисле́нні літа́, і дні віку його були довгі, але не наси́тилась добрим душа його, а до того не мав би й належного по́хорону, то кажу́: недоно́скові краще від нього! |
|
4 未成之胎、來以虛、去以暗、其名不存、 |
4 Бо в марно́ті прийшов він, і в те́мряву йде, і в те́мряві сховане буде іме́ння його, — |
|
5 未覩日光、未知世事、較彼慳吝、又獲平康。 |
5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому́ спокійніше від того! |
|
6 吝者生於世、雖永壽二千年、未嘗一日厚於自奉、其後與衆同歸一邱。 |
6 А коли б він жив дві́чі по тисячі літ, та не бачив добра́, — то хіба не до місця одно́го все йде? |
|
7 人之勤勞、爲口腹計耳、乃心不知足。 |
7 Увесь труд люди́ни — для рота її, і пожада́ння її не випо́внюються. |
|
8 人而智、與人而愚、有何愈。貧而智、與富而愚、有何愈。 |
8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити? |
|
9 寧享現在之福、勿作出位之思、莫非捕風捉影。 |
9 Краще бачити очима, аніж мандрува́ти жада́ннями, — і тако́ж це марно́та та ло́влення вітру... |
|
10 粵稽古昔、始摶土以爲人、由此得名、以迄於今、若此焉得與全能者辯。 |
10 Що було́, тому йме́ння його вже нада́не давно, і відо́ме, що він чоловік, і він не може правува́тися з сильнішим від нього, |
|
11 辯論愈煩、則艱難叢集、果何益之有。 |
11 бо багато рече́й, що марно́ту примно́жують, але яка ко́ристь від них для люди́ни? |
|
12 人生斯世、歴日無幾、如影沉西、逝世之後、不識復有何事、以是觀之、安在所謂眞福。 |
12 Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті, за небагатьох днів марно́го життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що́ хто розкаже люди́ні, що́ буде під сонцем по ній? |