Йов

Розділ 24

1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,

3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.

4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.

5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.

6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,

8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.

9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.

10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.

11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!

12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.

13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.

14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.

15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“ і засло́ну кладе на обличчя.

16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,

17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.

18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.

19 Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників!

20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!

21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.

22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!

23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:

24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.

25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“

Книга Иова

Глава 24

1 «Почему же Бог Всемогущий не назначает даты Своего суда, почему Его последователи не знают, когда этот день придёт?

2 Межи передвигают люди, крадут стада и на другие пастбища уводят.

3 У сирот они отбирают ослиц, а у вдов уводят под залог быков, требуя расплаты по долгам.

4 Они сбивают с дороги бедных и заставляют прочь убраться их.

5 Как дикие ослы в пустыне бродят бедные в поисках хлеба, только так они могут добыть пропитание своим детям.

6 Они собирают остатки в чужих полях и подбирают на виноградниках грешных.

7 Нет одежды у них, и они спят нагими, потому что нечем укрыться им от холода.

8 От горных дождей они промокают насквозь, и прячутся в камнях за неимением крыши.

9 Оторваны сироты от груди, и младенцы взяты в залог за долги.

10 У них одежды нет, поэтому работают они нагими. Другим снопы они вяжут, а сами всегда голодны.

11 Они выжимают масло олив, давят виноград и всё равно страдают от жажды.

12 Над городом разносятся стоны умирающих, и души раненых молят им помочь. Однако Господь не слышит вопли их.

13 Есть те, кто против света восстают, не знают воли Божьей, а их поступки законам Господа противоречат.

14 С рассветом встает убийца, убивает бедных и слабых, а ночью становится вором.

15 Глаза прелюбодея ищут сумрака, он думает: „Никто не увидит меня”, и лицо своё закрывает.

16 Во тьме злодеи проникают в дома, а днём сидят взаперти, опасаясь дневного света.

17 Их утро — темень густая, знакомы им ночные страхи.

18 Они подобны обломкам на поверхности воды, уносимые паводка потоком. Над землёю их лежит проклятье, и никто не соберёт в садах их виноград.

19 Как тающий снег съедает жара, так и могила глотает тех, кто согрешил.

20 Не помнят их люди, даже матери о них забывают, и только черви им рады. Злобные люди будут сломлены словно сухие ветви.

21 Они обижают женщин бездетных, и вдовам отказывают в помощи они.

22 Своей могучею рукою Бог силы злых лишает, даже если они влиятельны и имениты, не могут быть уверены, что жизнь свою им удастся сохранить.

23 Недолго злобные могут чувствовать себя в безопасности — не укрыться им от Господних глаз.

24 На миг возвысятся они, а потом исчезнут. Пожухнут и увянут как трава, и срезанными будут как колосья.

25 Если это не так, кто докажет, что я неправ, кто обратит в ничто слова мои?»

Йов

Розділ 24

Книга Иова

Глава 24

1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

1 «Почему же Бог Всемогущий не назначает даты Своего суда, почему Его последователи не знают, когда этот день придёт?

2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,

2 Межи передвигают люди, крадут стада и на другие пастбища уводят.

3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.

3 У сирот они отбирают ослиц, а у вдов уводят под залог быков, требуя расплаты по долгам.

4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.

4 Они сбивают с дороги бедных и заставляют прочь убраться их.

5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.

5 Как дикие ослы в пустыне бродят бедные в поисках хлеба, только так они могут добыть пропитание своим детям.

6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

6 Они собирают остатки в чужих полях и подбирают на виноградниках грешных.

7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,

7 Нет одежды у них, и они спят нагими, потому что нечем укрыться им от холода.

8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.

8 От горных дождей они промокают насквозь, и прячутся в камнях за неимением крыши.

9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.

9 Оторваны сироты от груди, и младенцы взяты в залог за долги.

10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.

10 У них одежды нет, поэтому работают они нагими. Другим снопы они вяжут, а сами всегда голодны.

11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!

11 Они выжимают масло олив, давят виноград и всё равно страдают от жажды.

12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.

12 Над городом разносятся стоны умирающих, и души раненых молят им помочь. Однако Господь не слышит вопли их.

13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.

13 Есть те, кто против света восстают, не знают воли Божьей, а их поступки законам Господа противоречат.

14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.

14 С рассветом встает убийца, убивает бедных и слабых, а ночью становится вором.

15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“ і засло́ну кладе на обличчя.

15 Глаза прелюбодея ищут сумрака, он думает: „Никто не увидит меня”, и лицо своё закрывает.

16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,

16 Во тьме злодеи проникают в дома, а днём сидят взаперти, опасаясь дневного света.

17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.

17 Их утро — темень густая, знакомы им ночные страхи.

18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.

18 Они подобны обломкам на поверхности воды, уносимые паводка потоком. Над землёю их лежит проклятье, и никто не соберёт в садах их виноград.

19 Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників!

19 Как тающий снег съедает жара, так и могила глотает тех, кто согрешил.

20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!

20 Не помнят их люди, даже матери о них забывают, и только черви им рады. Злобные люди будут сломлены словно сухие ветви.

21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.

21 Они обижают женщин бездетных, и вдовам отказывают в помощи они.

22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!

22 Своей могучею рукою Бог силы злых лишает, даже если они влиятельны и имениты, не могут быть уверены, что жизнь свою им удастся сохранить.

23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:

23 Недолго злобные могут чувствовать себя в безопасности — не укрыться им от Господних глаз.

24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.

24 На миг возвысятся они, а потом исчезнут. Пожухнут и увянут как трава, и срезанными будут как колосья.

25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“

25 Если это не так, кто докажет, что я неправ, кто обратит в ничто слова мои?»