Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 19

1 Hiob347 antwortete6030 und sprach559:

2 Was plaget ihr doch meine See LE5315 und peiniget mich mit Worten4405?

3 Ihr habt mich nun zehnmal6235 gehöhnet und schämet euch nicht954, daß ihr mich also umtreibet.

4 Irre7686 ich551, so irre ich mir4879.

5 Aber ihr erhebet euch wahrlich551 wider mich und scheltet mich zu1431 meiner Schmach2781.

6 Merket doch einst, daß mir GOtt433 unrecht tut5791 und hat3045 mich mit seinem Jagestrick umgeben5362.

7 Siehe, ob ich schon schreie6817 über Frevel2555, so werde ich doch nicht erhöret; ich rufe7768, und ist kein Recht4941 da.

8 Er hat7760 meinen Weg734 verzäunet, daß ich nicht kann hinübergehen5674, und hat Finsternis2822 auf meinen Steig5410 gestellet.

9 Er5493 hat meine Ehre3519 mir ausgezogen6584 und die Krone5850 von meinem Haupt7218 genommen.

10 Er hat mich zerbrochen5422 um5439 und um und läßt mich gehen3212, und hat ausgerissen5265 meine Hoffnung8615 wie einen Baum6086.

11 Sein Zorn639 ist über mich ergrimmet, und er2803 achtet mich für seinen Feind6862.

12 Seine Kriegsleute1416 sind miteinander3162 kommen und haben ihren Weg1870 über mich gepflastert und haben sich2583 um5439 meine Hütte168 her935 gelagert.

13 Er hat3045 meine Brüder251 ferne7368 von mir getan7368, und meine Verwandten sind mir fremd2114 worden.

14 Meine Nächsten7138 haben3045 sich entzogen2308, und meine Freunde haben mein vergessen7911.

15 Meine Hausgenossen und1004 meine Mägde519 achten2803 mich für fremd1481, ich bin unbekannt worden vor ihren Augen5869.

16 Ich rief7121 meinem Knecht5650, und er antwortete6030 mir nicht; ich mußte ihm flehen2603 mit1119 eigenem Munde6310.

17 Mein Weib802 stellet sich fremd2114, wenn ich ihr rufe; ich muß flehen den Kindern1121 meines Leibes990.

18 Auch die jungen Kinder5759 geben nichts auf6965 mich; wenn ich mich wider sie3988 setze, so geben sie mir böse Worte1696.

19 Alle meine Getreuen4962 haben Greuel8581 an mir; und die ich liebhatte157, haben sich2015 wider mich gekehret.

20 Mein Gebein6106 hanget1692 an meiner Haut5785 und Fleisch1320, und kann meine Zähne8127 mit der Haut5785 nicht bedecken4422.

21 Erbarmet euch2603 mein, erbarmet euch mein, ihr, meine Freunde7453; denn die Hand3027 Gottes433 hat2603 mich gerühret.

22 Warum verfolget ihr7291 mich gleich so wohl als GOtt410 und könnet meines Fleisches1320 nicht satt werden7646?

23 Ach, daß meine Reden4405 geschrieben3789 würden2710! Ach, daß sie5414 in ein Buch5612 gestellet würden,

24 mit einem eisernen1270 Griffel5842 auf Blei5777 und zu ewigem Gedächtnis5703 in einen Fels6697 gehauen würden2672!

25 Aber ich weiß3045, daß mein Erlöser lebet; und er1350 wird mich hernach314 aus der Erde6083 auferwecken;

26 und310 werde danach mit dieser meiner Haut5785 umgeben5362 werden und werde in meinem Fleisch1320 GOtt433 sehen2372.

27 Denselben werde3615 ich mir sehen2372, und meine Augen5869 werden7200 ihn schauen, und kein Fremder2114. Meine Nieren3629 sind verzehret in meinem Schoß2436.

28 Denn ihr sprechet: Wie wollen wir ihn verfolgen7291 und559 eine Sache1697 zu ihm finden4672?

29 Fürchtet euch vor dem Schwert2719; denn das Schwert2719 ist1481 der Zorn2534 über die Missetat5771, auf6440 daß ihr3045 wisset, daß ein Gericht1779 sei.

Йов

Розділ 19

1 А Йов відповів та й сказав:

2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?

3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!

4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.

5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?

6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!

7 Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!

8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!

9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!

10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.

11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:

12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.

13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,

14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.

15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.

16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.

17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.

18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.

19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.

20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.

21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!

22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?

23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,

24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!

25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху

26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!

28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“

29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 19

Йов

Розділ 19

1 Hiob347 antwortete6030 und sprach559:

1 А Йов відповів та й сказав:

2 Was plaget ihr doch meine See LE5315 und peiniget mich mit Worten4405?

2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?

3 Ihr habt mich nun zehnmal6235 gehöhnet und schämet euch nicht954, daß ihr mich also umtreibet.

3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!

4 Irre7686 ich551, so irre ich mir4879.

4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.

5 Aber ihr erhebet euch wahrlich551 wider mich und scheltet mich zu1431 meiner Schmach2781.

5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?

6 Merket doch einst, daß mir GOtt433 unrecht tut5791 und hat3045 mich mit seinem Jagestrick umgeben5362.

6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!

7 Siehe, ob ich schon schreie6817 über Frevel2555, so werde ich doch nicht erhöret; ich rufe7768, und ist kein Recht4941 da.

7 Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!

8 Er hat7760 meinen Weg734 verzäunet, daß ich nicht kann hinübergehen5674, und hat Finsternis2822 auf meinen Steig5410 gestellet.

8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!

9 Er5493 hat meine Ehre3519 mir ausgezogen6584 und die Krone5850 von meinem Haupt7218 genommen.

9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!

10 Er hat mich zerbrochen5422 um5439 und um und läßt mich gehen3212, und hat ausgerissen5265 meine Hoffnung8615 wie einen Baum6086.

10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.

11 Sein Zorn639 ist über mich ergrimmet, und er2803 achtet mich für seinen Feind6862.

11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:

12 Seine Kriegsleute1416 sind miteinander3162 kommen und haben ihren Weg1870 über mich gepflastert und haben sich2583 um5439 meine Hütte168 her935 gelagert.

12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.

13 Er hat3045 meine Brüder251 ferne7368 von mir getan7368, und meine Verwandten sind mir fremd2114 worden.

13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,

14 Meine Nächsten7138 haben3045 sich entzogen2308, und meine Freunde haben mein vergessen7911.

14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.

15 Meine Hausgenossen und1004 meine Mägde519 achten2803 mich für fremd1481, ich bin unbekannt worden vor ihren Augen5869.

15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.

16 Ich rief7121 meinem Knecht5650, und er antwortete6030 mir nicht; ich mußte ihm flehen2603 mit1119 eigenem Munde6310.

16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.

17 Mein Weib802 stellet sich fremd2114, wenn ich ihr rufe; ich muß flehen den Kindern1121 meines Leibes990.

17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.

18 Auch die jungen Kinder5759 geben nichts auf6965 mich; wenn ich mich wider sie3988 setze, so geben sie mir böse Worte1696.

18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.

19 Alle meine Getreuen4962 haben Greuel8581 an mir; und die ich liebhatte157, haben sich2015 wider mich gekehret.

19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.

20 Mein Gebein6106 hanget1692 an meiner Haut5785 und Fleisch1320, und kann meine Zähne8127 mit der Haut5785 nicht bedecken4422.

20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.

21 Erbarmet euch2603 mein, erbarmet euch mein, ihr, meine Freunde7453; denn die Hand3027 Gottes433 hat2603 mich gerühret.

21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!

22 Warum verfolget ihr7291 mich gleich so wohl als GOtt410 und könnet meines Fleisches1320 nicht satt werden7646?

22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?

23 Ach, daß meine Reden4405 geschrieben3789 würden2710! Ach, daß sie5414 in ein Buch5612 gestellet würden,

23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,

24 mit einem eisernen1270 Griffel5842 auf Blei5777 und zu ewigem Gedächtnis5703 in einen Fels6697 gehauen würden2672!

24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!

25 Aber ich weiß3045, daß mein Erlöser lebet; und er1350 wird mich hernach314 aus der Erde6083 auferwecken;

25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху

26 und310 werde danach mit dieser meiner Haut5785 umgeben5362 werden und werde in meinem Fleisch1320 GOtt433 sehen2372.

26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

27 Denselben werde3615 ich mir sehen2372, und meine Augen5869 werden7200 ihn schauen, und kein Fremder2114. Meine Nieren3629 sind verzehret in meinem Schoß2436.

27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!

28 Denn ihr sprechet: Wie wollen wir ihn verfolgen7291 und559 eine Sache1697 zu ihm finden4672?

28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“

29 Fürchtet euch vor dem Schwert2719; denn das Schwert2719 ist1481 der Zorn2534 über die Missetat5771, auf6440 daß ihr3045 wisset, daß ein Gericht1779 sei.

29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“