Библия - Обещанное Восстановление

路加福音

第22章

1 除酵節伊邇、亦名逾越節、

2 祭司諸長、士子、謀殺耶穌、但畏民耳、〇

3 十二徒中加畧人猶大、撒但惑其心、

4 詣祭司諸長庶司、欲賣耶穌、

5 衆喜、許以金、

6 猶大諾、覷衆不在、乘機解之、〇

7 除酵節、當宰逾越羔屆期、

8 耶穌遣彼得約翰曰、爾往備節筵、我儕食焉、

9 曰、何處備之、

10 曰入城遇挈水瓶者、隨之入室、

11 告其主曰、師問客舍安在、將與門徒食節筵、

12 彼以陳設大樓示爾、在彼預備可也、

13 門徒往、果遇如所言、遂備節筵、〇

14 耶穌偕十二使徒、於其時席坐、

15 曰受害之先、我甚願偕爾食此節筵、

16 吾語汝、我不復食此節筵、待事應於上帝國、然後食也、

17 遂取杯祝謝曰、將此分爾衆、

18 吾語汝、我不復飲葡萄汁、待上帝國至而飲焉、〇

19 取餅祝謝、擘而與之曰、此乃我軀、爲爾捐者、爾宜行此以記我也、

20 餐後、取杯亦如之、曰、此乃新約之杯、爲我血而立、代爾流者也、〇

21 然賣我者、其手與我在席、

22 人子將如前定而歸、惟賣人子者、其有禍乎、

23 衆互問誰將爲此、〇

24 門徒爭長、

25 耶穌曰、異邦之君主其治、秉權之人稱大勳、

26 惟爾曹不可、爾中爲大者當若少、爲首者當若役、

27 孰爲長、席坐者乎、役事者乎、非席坐者長乎、然我在爾中、如役事者也、

28 爾曹恆偕我於患難中、

29 我以國封爾、如我父封我、

30 俾爾在我國、飲食於我席、居位審以色列十二支派焉、

31 主曰、西門、西門、撒但欲簸爾曹若麥、

32 然我爲爾祈、使爾信不渝、反正後、可堅爾兄弟、

33 彼得曰、主、我願與汝下獄而死、

34 曰、彼得、吾語汝、今日鷄鳴之先、爾將三言不識我、〇

35 謂門徒曰、我遣爾、勿囊、勿袋、勿履、有缺乎、曰、無、

36 曰、今有囊者取之、有袋者亦然、無刀者可賣衣買刀也、

37 吾語汝、記云、人視爲罪犯中人、其言必應於我、蓋所指我者有徵也、

38 門徒曰、主、有二刀於此、曰、足矣、〇

39 耶穌出、仍往橄欖山、門徒從之、

40 至則謂門徒曰、祈禱也、免入誘惑、

41 遂離之、約投石之遠、屈膝祈禱、

42 曰父肯、則以此盃去我、雖然、非我之意、惟爾意是成、

43 使者自天而見、壯之、

44 耶穌憯怛、祈禱愈切、汗如滴血下地、

45 禱畢而起、至門徒所、見其憂甚、假寐、

46 謂之曰、何寢也、且起祈禱、免入誘惑、〇

47 言時、衆至、十二門徒之猶大、趨就耶穌、接吻之、

48 耶穌曰、猶大、爾以接吻賣人子乎、

49 左右見事將及、曰、主、以刀擊之可否、

50 中一人擊祭司長僕、削右耳、

51 耶穌曰、事至此、聽之、遂捫其耳醫焉、

52 耶穌語來攻之祭司諸長、殿庶、司長老、曰、爾來以刃與梃、若禦寇乎、

53 我日偕爾在殿、爾不執我、今乃爾曹之時、冥冥之勢矣、〇

54 衆執耶穌、曳於祭司長家、彼得遠從、

55 院中有人、燃火同坐、彼得與焉、

56 有婢見彼得坐向火、注目視之曰、此人亦偕耶穌、

57 彼得不承、謂婢曰、我不識之、

58 有頃、又一人見之曰、爾亦其黨、彼得曰、非也、

59 片時、復一人力言曰、此人實偕之、蓋加利利人也、

60 彼得曰、爾所言、我不識也、言時、雞嗚矣、

61 主顧彼得、彼得憶主言、鷄鳴之先、將三言不識我、

62 遂出痛哭云、〇

63 執耶穌者戲而扑之、

64 掩其面批而問曰、試言擊爾者誰、

65 更以多端誚耶穌、〇

66 平旦、民之長老、祭司諸長、士子皆集、曳耶穌至公會、

67 曰、爾誠基督、明以告我、曰我告爾、爾不信、

68 詰爾、爾不應、又不我釋、

69 此後人子將坐大權上帝右矣、

70 僉曰、然則爾上帝子乎、曰、爾言是也、

71 衆曰、何用別證、卽其所言、我聽之矣、

Вiд Луки

Розділ 22

1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.

2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.

3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.

4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.

5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.

6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.

7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.

8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.

9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“

10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.

11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“

12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.

14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.

15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.

16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.

17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.

18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.

19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“

20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.

22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“

23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?

24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.

26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,

27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.

28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,

29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.

31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.

32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“

33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“

34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...

35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.

36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.

38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“

39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.

41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,

42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“

43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.

44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.

45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.

46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].

48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“

49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“

50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.

51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.

52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.

53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.

54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.

55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“

57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“

58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“

59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.

60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.

64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“

65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...

66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,

67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.

68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.

69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“

70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.

71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“

路加福音第22章	Вiд Луки Розділ 22
1 除酵節伊邇、亦名逾越節、	1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
2 祭司諸長、士子、謀殺耶穌、但畏民耳、〇	2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
3 十二徒中加畧人猶大、撒但惑其心、	3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
4 詣祭司諸長庶司、欲賣耶穌、	4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
5 衆喜、許以金、	5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
6 猶大諾、覷衆不在、乘機解之、〇	6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
7 除酵節、當宰逾越羔屆期、	7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
8 耶穌遣彼得約翰曰、爾往備節筵、我儕食焉、	8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
9 曰、何處備之、	9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
10 曰入城遇挈水瓶者、隨之入室、	10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
11 告其主曰、師問客舍安在、將與門徒食節筵、	11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
12 彼以陳設大樓示爾、在彼預備可也、	12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
13 門徒往、果遇如所言、遂備節筵、〇	13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
14 耶穌偕十二使徒、於其時席坐、	14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
15 曰受害之先、我甚願偕爾食此節筵、	15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
16 吾語汝、我不復食此節筵、待事應於上帝國、然後食也、	16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
17 遂取杯祝謝曰、將此分爾衆、	17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
18 吾語汝、我不復飲葡萄汁、待上帝國至而飲焉、〇	18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
19 取餅祝謝、擘而與之曰、此乃我軀、爲爾捐者、爾宜行此以記我也、	19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
20 餐後、取杯亦如之、曰、此乃新約之杯、爲我血而立、代爾流者也、〇	20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21 然賣我者、其手與我在席、	21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
22 人子將如前定而歸、惟賣人子者、其有禍乎、	22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
23 衆互問誰將爲此、〇	23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
24 門徒爭長、	24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25 耶穌曰、異邦之君主其治、秉權之人稱大勳、	25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
26 惟爾曹不可、爾中爲大者當若少、爲首者當若役、	26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
27 孰爲長、席坐者乎、役事者乎、非席坐者長乎、然我在爾中、如役事者也、	27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
28 爾曹恆偕我於患難中、	28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
29 我以國封爾、如我父封我、	29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30 俾爾在我國、飲食於我席、居位審以色列十二支派焉、	30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
31 主曰、西門、西門、撒但欲簸爾曹若麥、	31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
32 然我爲爾祈、使爾信不渝、反正後、可堅爾兄弟、	32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
33 彼得曰、主、我願與汝下獄而死、	33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
34 曰、彼得、吾語汝、今日鷄鳴之先、爾將三言不識我、〇	34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
35 謂門徒曰、我遣爾、勿囊、勿袋、勿履、有缺乎、曰、無、	35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.
36 曰、今有囊者取之、有袋者亦然、無刀者可賣衣買刀也、	36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37 吾語汝、記云、人視爲罪犯中人、其言必應於我、蓋所指我者有徵也、	37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
38 門徒曰、主、有二刀於此、曰、足矣、〇	38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
39 耶穌出、仍往橄欖山、門徒從之、	39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40 至則謂門徒曰、祈禱也、免入誘惑、	40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
41 遂離之、約投石之遠、屈膝祈禱、	41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
42 曰父肯、則以此盃去我、雖然、非我之意、惟爾意是成、	42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
43 使者自天而見、壯之、	43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
44 耶穌憯怛、祈禱愈切、汗如滴血下地、	44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
45 禱畢而起、至門徒所、見其憂甚、假寐、	45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
46 謂之曰、何寢也、且起祈禱、免入誘惑、〇	46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47 言時、衆至、十二門徒之猶大、趨就耶穌、接吻之、	47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
48 耶穌曰、猶大、爾以接吻賣人子乎、	48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
49 左右見事將及、曰、主、以刀擊之可否、	49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
50 中一人擊祭司長僕、削右耳、	50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
51 耶穌曰、事至此、聽之、遂捫其耳醫焉、	51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
52 耶穌語來攻之祭司諸長、殿庶、司長老、曰、爾來以刃與梃、若禦寇乎、	52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
53 我日偕爾在殿、爾不執我、今乃爾曹之時、冥冥之勢矣、〇	53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
54 衆執耶穌、曳於祭司長家、彼得遠從、	54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
55 院中有人、燃火同坐、彼得與焉、	55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56 有婢見彼得坐向火、注目視之曰、此人亦偕耶穌、	56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
57 彼得不承、謂婢曰、我不識之、	57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
58 有頃、又一人見之曰、爾亦其黨、彼得曰、非也、	58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
59 片時、復一人力言曰、此人實偕之、蓋加利利人也、	59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
60 彼得曰、爾所言、我不識也、言時、雞嗚矣、	60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61 主顧彼得、彼得憶主言、鷄鳴之先、將三言不識我、	61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
62 遂出痛哭云、〇	62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63 執耶穌者戲而扑之、	63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
64 掩其面批而問曰、試言擊爾者誰、	64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
65 更以多端誚耶穌、〇	65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
66 平旦、民之長老、祭司諸長、士子皆集、曳耶穌至公會、	66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
67 曰、爾誠基督、明以告我、曰我告爾、爾不信、	67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
68 詰爾、爾不應、又不我釋、	68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
69 此後人子將坐大權上帝右矣、	69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
70 僉曰、然則爾上帝子乎、曰、爾言是也、	70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
71 衆曰、何用別證、卽其所言、我聽之矣、	71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“

舊約

新約

路加福音

第22章

Вiд Луки

Розділ 22

路加福音

第22章

Вiд Луки

Розділ 22