Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 21

1 А як ми розлучи́лися з ними й відпли́нули, то дорогою про́стою в Кос прибули́, а другого дня до Родо́су, а звідти в Пата́ру.

2 І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули.

3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти.

4 І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов.

5 І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі.

6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.

7 А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них.

8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього.

9 Він мав чотири панні дочки́, що пророкували.

10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́.

11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“...

12 Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.

13 А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“!

14 І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“

15 А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили.

16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.

17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно.

18 А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились.

19 Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами.

20 Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну!

21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.

22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.

23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе.

24 Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш.

25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“.

26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена.

27 А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали,

28 кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“

29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.

30 І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено.

31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!

32 І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.

33 Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив?

34 Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці.

35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського,

36 бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“

37 А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“ А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому?

38 Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“

39 А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“

40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи:

Деяния апостолов

Глава 21

1 Расставшись со старейшинами, мы отплыли прямо на остров Кос, на следующий день на остров Родос, а оттуда в Патару.

2 Мы нашли корабль, идущий в Финикию и, взойдя на него, отправились в плавание.

3 Пройдя южнее острова Кипр, мы направились в Сирию и пристали в Тире, потому что там корабль должны были разгрузить.

4 Мы нашли там учеников и пробыли с ними неделю. Побуждаемые Духом, они сказали Павлу, чтобы он не шёл в Иерусалим.

5 Когда наше пребывание там подошло к концу, мы ушли и продолжили своё путешествие. Они же, со своими жёнами и детьми, проводили нас из города, и там, на берегу моря, мы преклонили колени и помолились.

6 Простившись с каждым из них, мы взошли на корабль, а они возвратились к себе домой.

7 Мы продолжили путешествие из Тира и высадились в Птолемаиде. Поприветствовав братьев, мы пробыли с ними целый день.

8 Отправившись на следующий день в путь, мы прибыли в Кесарию и, войдя в дом благовестителя Филиппа, одного из семерых, избранных среди братьев, остановились у него.

9 У него было четыре незамужних дочери, которые пророчествовали.

10 Мы пробыли там несколько дней, когда из Иудеи пришёл пророк по имени Агав.

11 Придя к нам, он взял пояс Павла, связал себе ноги и руки и молвил: «Святой Дух сказал так: „Вот так и свяжут иерусалимские иудеи того, кому принадлежит этот пояс, и отдадут его в руки язычников”».

12 Услышав эти слова, мы и другие ученики, бывшие там, стали умолять Павла не ходить в Иерусалим.

13 Но Павел ответил: «Что вы делаете? Зачем плачете и разбиваете моё сердце? Я готов не только к тому, что меня свяжут, но и к тому, чтобы умереть в Иерусалиме во имя Господа Иисуса».

14 И, так как Павла невозможно было убедить, мы перестали умолять и сказали: «Мы молимся, чтобы исполнилась воля Господняя».

15 Затем, собравшись, мы отправились в Иерусалим.

16 Некоторые ученики из Кесарии пошли с нами и привели нас к киприянину Мнасону, одному из первых учеников, у которого мы и остановились.

17 Когда мы прибыли в Иерусалим, братья и сёстры тепло встретили нас.

18 На следующий день Павел вместе с нами пошёл к Иакову, где собрались все старейшины.

19 Он поприветствовал их и рассказал по порядку обо всём, что свершил Бог среди язычников через его служение.

20 Услышав слова Павла, старейшины восхвалили Бога и сказали ему: «Брат, ты видел много тысяч уверовавших иудеев, и все они ревнители Закона.

21 О тебе им говорили, что ты учишь всех иудеев, живущих среди язычников, отступничеству от Закона Моисея. Ты учил их не обрезать детей и не следовать нашим обычаям.

22 Так что же нам делать? Они, конечно же, услышат о том, что ты пришёл.

23 Поэтому сделай так, как мы тебе говорим: среди нас есть четверо, давших обет.

24 Возьми их с собой и пройди вместе с ними обряд очищения ; оплати их расходы за обряд, чтобы они могли обрить головы. Тогда каждый будет знать, что в том, что им говорили о тебе, нет ни слова правды, но что ты живёшь в послушании Закону.

25 Что же касается уверовавших язычников, то мы послали им письмо с такими наставлениями: „Не ешьте еду, принесённую в жертву идолам, избегайте крови, мяса удавленных животных и блуда”».

26 Итак, Павел взял с собой этих людей и на следующий день исполнил обряд очищения. Затем он пошёл в храм, чтобы объявить, когда окончатся дни очищения и когда будут совершены жертвоприношения за каждого из них.

27 По истечении семи дней иудеи из Азии увидели Павла в храме. Они возмутили весь народ и схватили его

28 с криками: «Люди Израиля! Помогите! Это тот человек, который учит людей повсюду против Закона Моисея, нашего народа и нашего храма. А теперь он и греков привёл в храм и осквернил святое место».

29 Они говорили так, потому что раньше видели в городе вместе с ним Трофима из Ефеса и подумали, что Павел привёл его в храм.

30 В городе начались беспорядки, и со всех сторон стали сбегаться люди. Они схватили Павла и выволокли его из храма, и тотчас же закрыли двери.

31 Они пытались убить его, но до военного трибуна дошла весть, что весь Иерусалим охвачен беспорядками.

32 Он тотчас же взял воинов и центурионов и отправился к иудеям. Увидев его и солдат, они прекратили избивать Павла.

33 Тогда трибун подошёл к Павлу и, взяв его под стражу, приказал сковать двумя цепями. Он спросил: «Кто такой этот человек? Что он сделал?»

34 В толпе некоторые выкрикивали одно, а другие — другое. И так как из-за шума он не мог установить истину, трибун приказал вести Павла в крепость.

35 Люди настолько были разъярены, что когда Павла подвели к лестнице, солдатам пришлось нести его.

36 Толпа, следовавшая за ним, кричала: «Смерть ему!»

37 Почти у входа в крепость Павел сказал военачальнику: «Могу я спросить тебя?» Тот ответил: «Так ты говоришь по-гречески?

38 Значит, ты не тот египтянин, который недавно поднял мятеж и вывел в пустыню четыре тысячи разбойников?»

39 Павел ответил ему: «Я еврей из Тарса в Киликии, гражданин этого известного города. Прошу тебя, разреши мне обратиться к народу».

40 Тогда он дал разрешение, и Павел, став на ступени, подал народу знак рукой. Когда все успокоились, он начал говорить по-еврейски.

Дiї Розділ 21	Деяния апостолов Глава 21
1 А як ми розлучи́лися з ними й відпли́нули, то дорогою про́стою в Кос прибули́, а другого дня до Родо́су, а звідти в Пата́ру.	1 Расставшись со старейшинами, мы отплыли прямо на остров Кос, на следующий день на остров Родос, а оттуда в Патару.
2 І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули.	2 Мы нашли корабль, идущий в Финикию и, взойдя на него, отправились в плавание.
3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти.	3 Пройдя южнее острова Кипр, мы направились в Сирию и пристали в Тире, потому что там корабль должны были разгрузить.
4 І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов.	4 Мы нашли там учеников и пробыли с ними неделю. Побуждаемые Духом, они сказали Павлу, чтобы он не шёл в Иерусалим.
5 І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі.	5 Когда наше пребывание там подошло к концу, мы ушли и продолжили своё путешествие. Они же, со своими жёнами и детьми, проводили нас из города, и там, на берегу моря, мы преклонили колени и помолились.
6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.	6 Простившись с каждым из них, мы взошли на корабль, а они возвратились к себе домой.
7 А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них.	7 Мы продолжили путешествие из Тира и высадились в Птолемаиде. Поприветствовав братьев, мы пробыли с ними целый день.
8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього.	8 Отправившись на следующий день в путь, мы прибыли в Кесарию и, войдя в дом благовестителя Филиппа, одного из семерых, избранных среди братьев, остановились у него.
9 Він мав чотири панні дочки́, що пророкували.	9 У него было четыре незамужних дочери, которые пророчествовали.
10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́.	10 Мы пробыли там несколько дней, когда из Иудеи пришёл пророк по имени Агав.
11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“...	11 Придя к нам, он взял пояс Павла, связал себе ноги и руки и молвил: «Святой Дух сказал так: „Вот так и свяжут иерусалимские иудеи того, кому принадлежит этот пояс, и отдадут его в руки язычников”».
12 Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.	12 Услышав эти слова, мы и другие ученики, бывшие там, стали умолять Павла не ходить в Иерусалим.
13 А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“!	13 Но Павел ответил: «Что вы делаете? Зачем плачете и разбиваете моё сердце? Я готов не только к тому, что меня свяжут, но и к тому, чтобы умереть в Иерусалиме во имя Господа Иисуса».
14 І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“	14 И, так как Павла невозможно было убедить, мы перестали умолять и сказали: «Мы молимся, чтобы исполнилась воля Господняя».
15 А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили.	15 Затем, собравшись, мы отправились в Иерусалим.
16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.	16 Некоторые ученики из Кесарии пошли с нами и привели нас к киприянину Мнасону, одному из первых учеников, у которого мы и остановились.
17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно.	17 Когда мы прибыли в Иерусалим, братья и сёстры тепло встретили нас.
18 А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились.	18 На следующий день Павел вместе с нами пошёл к Иакову, где собрались все старейшины.
19 Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами.	19 Он поприветствовал их и рассказал по порядку обо всём, что свершил Бог среди язычников через его служение.
20 Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну!	20 Услышав слова Павла, старейшины восхвалили Бога и сказали ему: «Брат, ты видел много тысяч уверовавших иудеев, и все они ревнители Закона.
21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.	21 О тебе им говорили, что ты учишь всех иудеев, живущих среди язычников, отступничеству от Закона Моисея. Ты учил их не обрезать детей и не следовать нашим обычаям.
22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.	22 Так что же нам делать? Они, конечно же, услышат о том, что ты пришёл.
23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе.	23 Поэтому сделай так, как мы тебе говорим: среди нас есть четверо, давших обет.
24 Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш.	24 Возьми их с собой и пройди вместе с ними обряд очищения ; оплати их расходы за обряд, чтобы они могли обрить головы. Тогда каждый будет знать, что в том, что им говорили о тебе, нет ни слова правды, но что ты живёшь в послушании Закону.
25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“.	25 Что же касается уверовавших язычников, то мы послали им письмо с такими наставлениями: „Не ешьте еду, принесённую в жертву идолам, избегайте крови, мяса удавленных животных и блуда”».
26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена.	26 Итак, Павел взял с собой этих людей и на следующий день исполнил обряд очищения. Затем он пошёл в храм, чтобы объявить, когда окончатся дни очищения и когда будут совершены жертвоприношения за каждого из них.
27 А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали,	27 По истечении семи дней иудеи из Азии увидели Павла в храме. Они возмутили весь народ и схватили его
28 кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“	28 с криками: «Люди Израиля! Помогите! Это тот человек, который учит людей повсюду против Закона Моисея, нашего народа и нашего храма. А теперь он и греков привёл в храм и осквернил святое место».
29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.	29 Они говорили так, потому что раньше видели в городе вместе с ним Трофима из Ефеса и подумали, что Павел привёл его в храм.
30 І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено.	30 В городе начались беспорядки, и со всех сторон стали сбегаться люди. Они схватили Павла и выволокли его из храма, и тотчас же закрыли двери.
31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!	31 Они пытались убить его, но до военного трибуна дошла весть, что весь Иерусалим охвачен беспорядками.
32 І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.	32 Он тотчас же взял воинов и центурионов и отправился к иудеям. Увидев его и солдат, они прекратили избивать Павла.
33 Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив?	33 Тогда трибун подошёл к Павлу и, взяв его под стражу, приказал сковать двумя цепями. Он спросил: «Кто такой этот человек? Что он сделал?»
34 Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці.	34 В толпе некоторые выкрикивали одно, а другие — другое. И так как из-за шума он не мог установить истину, трибун приказал вести Павла в крепость.
35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського,	35 Люди настолько были разъярены, что когда Павла подвели к лестнице, солдатам пришлось нести его.
36 бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“	36 Толпа, следовавшая за ним, кричала: «Смерть ему!»
37 А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“ А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому?	37 Почти у входа в крепость Павел сказал военачальнику: «Могу я спросить тебя?» Тот ответил: «Так ты говоришь по-гречески?
38 Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“	38 Значит, ты не тот египтянин, который недавно поднял мятеж и вывел в пустыню четыре тысячи разбойников?»
39 А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“	39 Павел ответил ему: «Я еврей из Тарса в Киликии, гражданин этого известного города. Прошу тебя, разреши мне обратиться к народу».
40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи:	40 Тогда он дал разрешение, и Павел, став на ступени, подал народу знак рукой. Когда все успокоились, он начал говорить по-еврейски.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 21

Деяния апостолов

Глава 21

Дiї

Розділ 21

Деяния апостолов

Глава 21

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 21

Деяния апостолов

Глава 21

Дiї

Розділ 21

Деяния апостолов

Глава 21

Старий
завіт

Новий
завіт