ДiїРозділ 21 |
1 |
2 І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули. |
3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти. |
4 І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов. |
5 І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі. |
6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому. |
7 А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них. |
8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього. |
9 Він мав чотири панні дочки́, що пророкували. |
10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́. |
11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“... |
12 Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов. |
13 А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“! |
14 І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“ |
15 А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили. |
16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали. |
17 |
18 А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились. |
19 Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами. |
20 Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну! |
21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв. |
22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти. |
23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе. |
24 Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш. |
25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“. |
26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена. |
27 |
28 кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“ |
29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм. |
30 І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено. |
31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався! |
32 І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали. |
33 Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив? |
34 Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці. |
35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського, |
36 бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“ |
37 А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“ А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому? |
38 Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“ |
39 А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“ |
40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи: |
Деяния апостоловГлава 21 |
1 |
2 Там мы нашли корабль, отправляющийся в Финикию. Мы пересели на него и продолжили плавание. |
3 Когда мы поравнялись с Кипром, то, оставив его слева, направились в Сирию и вошли в порт Тира, где судно должно было разгружаться. |
4 Там мы разыскали учеников и неделю пробыли с ними. Они же, получив предостережение от Духа, убеждали Павла не ходить в Иерусалим. |
5 Когда время нашего пребывания там закончилось, мы отправились в путь, а ученики с женами и детьми провожали нас, пока мы не вышли из города. На берегу мы преклонили колени и помолились, |
6 а затем, попрощавшись с ними, взошли на корабль, а они возвратились к себе домой. |
7 |
8 На следующий день мы отправились в путь и, придя в Кесарию, вошли в дом благовестника Филиппа, одного из тех семи, кто был избран в Иерусалиме, и у него остановились. |
9 Было у него четыре незамужних дочери, у которых был дар возвещения вести Божией. |
10 |
11 Он вошел к нам, взял пояс Павла, связал себе ноги и руки и сказал: «Вот что говорит Дух Святой: „Так свяжут иудеи в Иерусалиме того человека, которому принадлежит этот пояс, и отдадут его в руки язычников“». |
12 |
13 На это Павел ответил: «К чему все эти слезы? Зачем огорчаете меня? Я готов не только быть в узах, но и умереть в Иерусалиме за имя Господа Иисуса». |
14 И так как переубедить его мы не смогли, то, уступив ему, сказали: «Да будет воля Господня!» |
15 |
16 Нас сопровождали и некоторые ученики из Кесарии, они-то и привели нас в дом к одному из давних учеников, Мнасону, уроженцу Кипра. У него мы должны были остановиться. |
17 |
18 На следующий же день Павел вместе с нами отправился к Иакову. Там собрались все пресвитеры. |
19 Павел поприветствовал их и стал подробно рассказывать о том, что Бог сотворил среди язычников через его служение. |
20 |
21 О тебе же они наслышаны, что ты всех иудеев, живущих среди язычников, учишь отступничеству от Моисея, говоря им, чтобы детей своих они не обрезывали и обычаев наших не соблюдали. |
22 Что же делать? Конечно, они узнают, что ты пришел в Иерусалим. |
23 Вот что мы предложим тебе сделать: у нас есть здесь четыре человека, которые дали обет назорейства. |
24 Возьми их и соверши вместе с ними обряды очищения и, чтобы они могли остричь свои волосы, расходы, связанные с этим очищением, возьми на себя. И тогда всем станет ясно: нет правды в том, что рассказывают о тебе, напротив, ты сам соблюдаешь Закон. |
25 А что до язычников, уверовавших во Христа, то мы написали им о своем решении, чтобы они воздержались от употребления в пищу того, что приносилось в жертву идолам, от крови и мяса удавленных животных и от блуда». |
26 |
27 |
28 «Братья израильтяне, помогите! — кричали они. — Этот человек учит всех повсюду с презрением относиться к народу нашему, к Закону и к месту этому. Более того, он язычников в Храм привел и осквернил это святое место!» |
29 (Незадолго до этого они видели Павла в городе вместе с Трофимом из Эфеса и решили, что Павел приводил его в Храм.) |
30 |
31 Они убили бы Павла, но о беспорядках в Иерусалиме доложили трибуну когорты. |
32 Тот немедленно, взяв с собой воинов и центурионов, бросился в толпу. Толпа, увидев трибуна и воинов, перестала бить Павла. |
33 |
34 В толпе одни кричали одно, другие — другое. Из-за шума трибун не мог ничего понять, потому он и приказал вести Павла в крепость. |
35 Когда же Павел оказался на ступенях лестницы, ведущей в крепость, толпа стала напирать так сильно, что солдатам пришлось нести его на руках. |
36 Толпа же следовала за ними по пятам с криками: «Смерть ему!» |
37 |
38 Так значит, ты не тот самый египтянин, что недавно поднял бунт и увел в пустыню четыре тысячи мятежников-сикариев?» |
39 |
40 |
ДiїРозділ 21 |
Деяния апостоловГлава 21 |
1 |
1 |
2 І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули. |
2 Там мы нашли корабль, отправляющийся в Финикию. Мы пересели на него и продолжили плавание. |
3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти. |
3 Когда мы поравнялись с Кипром, то, оставив его слева, направились в Сирию и вошли в порт Тира, где судно должно было разгружаться. |
4 І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов. |
4 Там мы разыскали учеников и неделю пробыли с ними. Они же, получив предостережение от Духа, убеждали Павла не ходить в Иерусалим. |
5 І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі. |
5 Когда время нашего пребывания там закончилось, мы отправились в путь, а ученики с женами и детьми провожали нас, пока мы не вышли из города. На берегу мы преклонили колени и помолились, |
6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому. |
6 а затем, попрощавшись с ними, взошли на корабль, а они возвратились к себе домой. |
7 А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них. |
7 |
8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього. |
8 На следующий день мы отправились в путь и, придя в Кесарию, вошли в дом благовестника Филиппа, одного из тех семи, кто был избран в Иерусалиме, и у него остановились. |
9 Він мав чотири панні дочки́, що пророкували. |
9 Было у него четыре незамужних дочери, у которых был дар возвещения вести Божией. |
10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́. |
10 |
11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“... |
11 Он вошел к нам, взял пояс Павла, связал себе ноги и руки и сказал: «Вот что говорит Дух Святой: „Так свяжут иудеи в Иерусалиме того человека, которому принадлежит этот пояс, и отдадут его в руки язычников“». |
12 Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов. |
12 |
13 А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“! |
13 На это Павел ответил: «К чему все эти слезы? Зачем огорчаете меня? Я готов не только быть в узах, но и умереть в Иерусалиме за имя Господа Иисуса». |
14 І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“ |
14 И так как переубедить его мы не смогли, то, уступив ему, сказали: «Да будет воля Господня!» |
15 А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили. |
15 |
16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали. |
16 Нас сопровождали и некоторые ученики из Кесарии, они-то и привели нас в дом к одному из давних учеников, Мнасону, уроженцу Кипра. У него мы должны были остановиться. |
17 |
17 |
18 А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились. |
18 На следующий же день Павел вместе с нами отправился к Иакову. Там собрались все пресвитеры. |
19 Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами. |
19 Павел поприветствовал их и стал подробно рассказывать о том, что Бог сотворил среди язычников через его служение. |
20 Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну! |
20 |
21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв. |
21 О тебе же они наслышаны, что ты всех иудеев, живущих среди язычников, учишь отступничеству от Моисея, говоря им, чтобы детей своих они не обрезывали и обычаев наших не соблюдали. |
22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти. |
22 Что же делать? Конечно, они узнают, что ты пришел в Иерусалим. |
23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе. |
23 Вот что мы предложим тебе сделать: у нас есть здесь четыре человека, которые дали обет назорейства. |
24 Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш. |
24 Возьми их и соверши вместе с ними обряды очищения и, чтобы они могли остричь свои волосы, расходы, связанные с этим очищением, возьми на себя. И тогда всем станет ясно: нет правды в том, что рассказывают о тебе, напротив, ты сам соблюдаешь Закон. |
25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“. |
25 А что до язычников, уверовавших во Христа, то мы написали им о своем решении, чтобы они воздержались от употребления в пищу того, что приносилось в жертву идолам, от крови и мяса удавленных животных и от блуда». |
26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена. |
26 |
27 |
27 |
28 кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“ |
28 «Братья израильтяне, помогите! — кричали они. — Этот человек учит всех повсюду с презрением относиться к народу нашему, к Закону и к месту этому. Более того, он язычников в Храм привел и осквернил это святое место!» |
29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм. |
29 (Незадолго до этого они видели Павла в городе вместе с Трофимом из Эфеса и решили, что Павел приводил его в Храм.) |
30 І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено. |
30 |
31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався! |
31 Они убили бы Павла, но о беспорядках в Иерусалиме доложили трибуну когорты. |
32 І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали. |
32 Тот немедленно, взяв с собой воинов и центурионов, бросился в толпу. Толпа, увидев трибуна и воинов, перестала бить Павла. |
33 Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив? |
33 |
34 Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці. |
34 В толпе одни кричали одно, другие — другое. Из-за шума трибун не мог ничего понять, потому он и приказал вести Павла в крепость. |
35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського, |
35 Когда же Павел оказался на ступенях лестницы, ведущей в крепость, толпа стала напирать так сильно, что солдатам пришлось нести его на руках. |
36 бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“ |
36 Толпа же следовала за ними по пятам с криками: «Смерть ему!» |
37 А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“ А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому? |
37 |
38 Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“ |
38 Так значит, ты не тот самый египтянин, что недавно поднял бунт и увел в пустыню четыре тысячи мятежников-сикариев?» |
39 А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“ |
39 |
40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи: |
40 |