Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 21

1 А як ми розлучи́лися з ними й відпли́нули, то дорогою про́стою в Кос прибули́, а другого дня до Родо́су, а звідти в Пата́ру.

2 І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули.

3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти.

4 І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов.

5 І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі.

6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.

7 А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них.

8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього.

9 Він мав чотири панні дочки́, що пророкували.

10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́.

11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“...

12 Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.

13 А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“!

14 І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“

15 А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили.

16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.

17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно.

18 А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились.

19 Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами.

20 Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну!

21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.

22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.

23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе.

24 Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш.

25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“.

26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена.

27 А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали,

28 кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“

29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.

30 І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено.

31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!

32 І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.

33 Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив?

34 Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці.

35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського,

36 бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“

37 А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“ А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому?

38 Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“

39 А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“

40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи:

Деяния посланников Масиха

Глава 21

1 Расставшись с ними, мы вышли в море и направились прямо на остров Кос. На следующий день мы прибыли в Родос и оттуда отправились в Патару.

2 Там мы нашли корабль, направлявшийся в Финикию, сели на него и отправились дальше.

3 Мы миновали Кипр, оставив его слева и держа курс на Сирию. Мы пристали к берегу в Тире, потому что там наш корабль должен был оставить груз.

4 В Тире мы нашли учеников и пробыли у них семь дней. Они, получив откровение от Духа о предстоящем, начали убеждать Паула не ходить в Иерусалим,

5 но когда подошло время, мы отправились дальше. Все ученики, их жёны и дети провожали нас из города, и на берегу мы преклонили колени и молились.

6 Попрощавшись с ними, мы сели на корабль, а они возвратились домой.

7 Продолжив плавание, мы из Тира прибыли в Птолемаиду. Там мы приветствовали братьев и провели с ними один день.

8 А на следующий день мы отправились в путь и пришли в Кесарию и остановились в доме проповедника Радостной Вести Филиппа, одного из семи помощников. .

9 У него были четыре незамужних дочери, пророчицы.

10 После того, как мы пробыли там много дней, из Иудеи пришёл пророк по имени Агав.

11 Он подошёл к нам, взял пояс Паула, связал им себе ноги и руки и сказал: – Святой Дух говорит: «Так иудеи в Иерусалиме свяжут и отдадут в руки язычников того, кому принадлежит этот пояс».

12 Услышав это, и мы, и местные стали умолять Паула не ходить в Иерусалим.

13 Но Паул на это ответил: – Зачем вы плачете и разрываете мне сердце? Я готов не только быть связанным, но и умереть в Иерусалиме ради имени Повелителя Исы.

14 Когда мы поняли, что он непоколебим в своём решении, мы умолкли, сказав только: – Пусть свершится воля Вечного Повелителя.

15 Затем мы собрались и отправились в Иерусалим.

16 С нами пошли некоторые ученики из Кесарии. Они привели нас в дом киприота Мнасона, давнего ученика, у которого мы и остановились.

17 Когда мы явились в Иерусалим, братья радушно нас приняли.

18 На следующий же день Паул вместе с нами пошёл к Якубу. . Там были все старейшины.

19 Паул поприветствовал их и подробно рассказал о том, что Всевышний сделал среди язычников через его служение.

20 Они выслушали его и прославили Всевышнего. Затем они сказали Паулу: – Брат, ты видишь, сколько тысяч иудеев поверили в Ису, и все они ревнители Закона.

21 А о тебе они слышали, что ты учишь иудеев, живущих среди язычников, отступлению от Закона Мусы и советуешь не обрезать своих сыновей и вообще не жить по нашим обычаям.

22 Что же делать? Они, конечно, услышат о том, что ты пришёл.

23 Поэтому сделай, что мы тебе скажем. Среди нас есть четыре человека, принявших обет. .

24 Возьми их, пройди вместе с ними обряд очищения и заплати за них, чтобы они могли обрить головы. Тогда все увидят, что слухи о тебе неверны и что ты живёшь по Закону.

25 Что же касается верующих из других народов, то мы написали им о нашем решении: они должны воздерживаться от пищи, принесённой в жертву идолам, от крови, от мяса удушенных животных и от разврата.

26 На следующий день Паул взял с собой этих людей и прошёл вместе с ними обряд очищения. Затем он вошёл в храм и объявил, когда очищение будет окончено и когда за каждого из них будет принесена жертва.

27 На исходе семи дней несколько иудеев из провинции Азия, увидев Паула в храме, возмутили всю толпу и схватили его

28 с криком: – Исраильтяне! Помогите! Это тот человек, который всех повсюду учит против нашего народа, нашего Закона и нашего храма. Сейчас он к тому же привёл в храм греков, чем и осквернил это святое место.

29 До этого в городе они видели Паула вместе с эфесянином Трофимом и предположили, что Паул привёл его в храм.

30 Весь город пришёл в смятение, сбежался народ. Паула схватили, выволокли из храма, и ворота храма сразу же были заперты.

31 Они уже намеревались убить Паула, но весть о том, что весь Иерусалим охвачен волнением, дошла до командира римского полка.

32 Он сразу же, взяв с собой солдат и офицеров, бросился к толпе. Когда иудеи увидели командира полка и его солдат, они перестали избивать Паула.

33 Командир, подойдя, арестовал Паула и приказал связать его двумя цепями. Он спрашивал у народа, кто это такой и что он сделал.

34 Одни в толпе кричали одно, другие – другое, и так как при таком шуме он не мог понять ничего определённого, то приказал отвести Паула в казармы.

35 Когда они были уже на лестнице, толпа стала напирать так, что солдатам пришлось буквально нести Паула.

36 Множество народа шло за ними, крича: – Смерть ему!

37 Уже перед самым входом в казарму Паул сказал командиру римского полка: – Можно мне сказать тебе кое-что? – Ты говоришь по-гречески? – удивился тот. –

38 Значит, ты не тот египтянин, который недавно поднял бунт и увёл за собой в пустыню четыре тысячи разбойников?

39 Паул ответил: – Я иудей из Тарса в Киликии, гражданин крупного города. Прошу тебя, разреши мне обратиться к народу.

40 Получив разрешение, Паул стал на ступени и жестом призвал народ к тишине. Когда наступила тишина, он заговорил на языке иудеев: .

Дiї Розділ 21	Деяния посланников Масиха Глава 21
1 А як ми розлучи́лися з ними й відпли́нули, то дорогою про́стою в Кос прибули́, а другого дня до Родо́су, а звідти в Пата́ру.	1 Расставшись с ними, мы вышли в море и направились прямо на остров Кос. На следующий день мы прибыли в Родос и оттуда отправились в Патару.
2 І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули.	2 Там мы нашли корабль, направлявшийся в Финикию, сели на него и отправились дальше.
3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти.	3 Мы миновали Кипр, оставив его слева и держа курс на Сирию. Мы пристали к берегу в Тире, потому что там наш корабль должен был оставить груз.
4 І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов.	4 В Тире мы нашли учеников и пробыли у них семь дней. Они, получив откровение от Духа о предстоящем, начали убеждать Паула не ходить в Иерусалим,
5 І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі.	5 но когда подошло время, мы отправились дальше. Все ученики, их жёны и дети провожали нас из города, и на берегу мы преклонили колени и молились.
6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.	6 Попрощавшись с ними, мы сели на корабль, а они возвратились домой.
7 А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них.	7 Продолжив плавание, мы из Тира прибыли в Птолемаиду. Там мы приветствовали братьев и провели с ними один день.
8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього.	8 А на следующий день мы отправились в путь и пришли в Кесарию и остановились в доме проповедника Радостной Вести Филиппа, одного из семи помощников. .
9 Він мав чотири панні дочки́, що пророкували.	9 У него были четыре незамужних дочери, пророчицы.
10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́.	10 После того, как мы пробыли там много дней, из Иудеи пришёл пророк по имени Агав.
11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“...	11 Он подошёл к нам, взял пояс Паула, связал им себе ноги и руки и сказал: – Святой Дух говорит: «Так иудеи в Иерусалиме свяжут и отдадут в руки язычников того, кому принадлежит этот пояс».
12 Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.	12 Услышав это, и мы, и местные стали умолять Паула не ходить в Иерусалим.
13 А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“!	13 Но Паул на это ответил: – Зачем вы плачете и разрываете мне сердце? Я готов не только быть связанным, но и умереть в Иерусалиме ради имени Повелителя Исы.
14 І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“	14 Когда мы поняли, что он непоколебим в своём решении, мы умолкли, сказав только: – Пусть свершится воля Вечного Повелителя.
15 А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили.	15 Затем мы собрались и отправились в Иерусалим.
16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.	16 С нами пошли некоторые ученики из Кесарии. Они привели нас в дом киприота Мнасона, давнего ученика, у которого мы и остановились.
17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно.	17 Когда мы явились в Иерусалим, братья радушно нас приняли.
18 А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились.	18 На следующий же день Паул вместе с нами пошёл к Якубу. . Там были все старейшины.
19 Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами.	19 Паул поприветствовал их и подробно рассказал о том, что Всевышний сделал среди язычников через его служение.
20 Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну!	20 Они выслушали его и прославили Всевышнего. Затем они сказали Паулу: – Брат, ты видишь, сколько тысяч иудеев поверили в Ису, и все они ревнители Закона.
21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.	21 А о тебе они слышали, что ты учишь иудеев, живущих среди язычников, отступлению от Закона Мусы и советуешь не обрезать своих сыновей и вообще не жить по нашим обычаям.
22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.	22 Что же делать? Они, конечно, услышат о том, что ты пришёл.
23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе.	23 Поэтому сделай, что мы тебе скажем. Среди нас есть четыре человека, принявших обет. .
24 Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш.	24 Возьми их, пройди вместе с ними обряд очищения и заплати за них, чтобы они могли обрить головы. Тогда все увидят, что слухи о тебе неверны и что ты живёшь по Закону.
25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“.	25 Что же касается верующих из других народов, то мы написали им о нашем решении: они должны воздерживаться от пищи, принесённой в жертву идолам, от крови, от мяса удушенных животных и от разврата.
26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена.	26 На следующий день Паул взял с собой этих людей и прошёл вместе с ними обряд очищения. Затем он вошёл в храм и объявил, когда очищение будет окончено и когда за каждого из них будет принесена жертва.
27 А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали,	27 На исходе семи дней несколько иудеев из провинции Азия, увидев Паула в храме, возмутили всю толпу и схватили его
28 кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“	28 с криком: – Исраильтяне! Помогите! Это тот человек, который всех повсюду учит против нашего народа, нашего Закона и нашего храма. Сейчас он к тому же привёл в храм греков, чем и осквернил это святое место.
29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.	29 До этого в городе они видели Паула вместе с эфесянином Трофимом и предположили, что Паул привёл его в храм.
30 І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено.	30 Весь город пришёл в смятение, сбежался народ. Паула схватили, выволокли из храма, и ворота храма сразу же были заперты.
31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!	31 Они уже намеревались убить Паула, но весть о том, что весь Иерусалим охвачен волнением, дошла до командира римского полка.
32 І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.	32 Он сразу же, взяв с собой солдат и офицеров, бросился к толпе. Когда иудеи увидели командира полка и его солдат, они перестали избивать Паула.
33 Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив?	33 Командир, подойдя, арестовал Паула и приказал связать его двумя цепями. Он спрашивал у народа, кто это такой и что он сделал.
34 Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці.	34 Одни в толпе кричали одно, другие – другое, и так как при таком шуме он не мог понять ничего определённого, то приказал отвести Паула в казармы.
35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського,	35 Когда они были уже на лестнице, толпа стала напирать так, что солдатам пришлось буквально нести Паула.
36 бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“	36 Множество народа шло за ними, крича: – Смерть ему!
37 А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“ А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому?	37 Уже перед самым входом в казарму Паул сказал командиру римского полка: – Можно мне сказать тебе кое-что? – Ты говоришь по-гречески? – удивился тот. –
38 Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“	38 Значит, ты не тот египтянин, который недавно поднял бунт и увёл за собой в пустыню четыре тысячи разбойников?
39 А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“	39 Паул ответил: – Я иудей из Тарса в Киликии, гражданин крупного города. Прошу тебя, разреши мне обратиться к народу.
40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи:	40 Получив разрешение, Паул стал на ступени и жестом призвал народ к тишине. Когда наступила тишина, он заговорил на языке иудеев: .

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 21

Деяния посланников Масиха

Глава 21

Дiї

Розділ 21

Деяния посланников Масиха

Глава 21

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 21

Деяния посланников Масиха

Глава 21

Дiї

Розділ 21

Деяния посланников Масиха

Глава 21

Старий
завіт

Новий
завіт