Дiї

Розділ 21

1 А як ми розлучи́лися з ними й відпли́нули, то дорогою про́стою в Кос прибули́, а другого дня до Родо́су, а звідти в Пата́ру.

2 І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули.

3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти.

4 І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов.

5 І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі.

6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.

7 А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них.

8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього.

9 Він мав чотири панні дочки́, що пророкували.

10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́.

11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“...

12 Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.

13 А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“!

14 І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“

15 А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили.

16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.

17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно.

18 А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились.

19 Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами.

20 Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну!

21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.

22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.

23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе.

24 Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш.

25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“.

26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена.

27 А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали,

28 кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“

29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.

30 І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено.

31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!

32 І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.

33 Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив?

34 Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці.

35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського,

36 бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“

37 А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“ А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому?

38 Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“

39 А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“

40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи:

Деяния апостолов

Глава 21

1 Когда же мы, оторвавшись от них, отплыли, то пришли прямым путем в Кос, а на следующий день в Родос, и оттуда в Патару;

2 и найдя корабль, идущий в Финикию, сели на него и отплыли.

3 Оказавшись в виду Кипра, и оставив его слева, мы плыли в Сирию и пристали в Тире; ибо там корабль выгружал товар.

4 И найдя учеников, мы остались там семь дней. Они Духом говорили Павлу не ходить в Иерусалим.

5 И было: когда окончились для нас эти дни, мы вышли и отправились, и все с жёнами и детьми провожали нас за городскую черту, и на берегу, преклонив колени, мы, помолясь,

6 расстались друг с другом. И сели мы на корабль, а те вернулись к себе.

7 Мы же, окончив плавание, прибыли из Тира в Птолемаиду и, приветствовав братьев, пробыли у них один день.

8 А на другой день, отправившись, мы пришли в Кесарию и, войдя в дом Филиппа, благовестника, одного из семи, остались у него.

9 Были у него четыре дочери — девы пророчествующие.

10 Мы задержались там на много дней. Тем временем пришел из Иудеи некий пророк, по имени Агав,

11 и войдя к нам и взяв пояс Павла, связал себе ноги и руки и сказал: так говорит Дух Святой: «мужа, кому принадлежит этот пояс, так свяжут в Иерусалиме Иудеи и предадут в руки язычников».

12 Когда мы услышали это, то начали просить, как мы, так и местные, чтобы он не ходил в Иерусалим.

13 Тогда ответил Павел: что вы делаете, плача и сокрушая мое сердце? Ведь я готов не только быть связанным, но и умереть в Иерусалиме за имя Господа Иисуса.

14 И так как он не поддавался уговорам, мы умолкли, сказав: да будет воля Господня.

15 После этих дней мы, собравшись, пошли в Иерусалим.

16 Пошли с нами из Кесарии и некоторые из учеников, ведя нас к некоему Мнасону, Кипрянину, давнему ученику, чтобы у него остановиться.

17 По прибытии нашем в Иерусалим, братья приняли нас с радостью.

18 На следующий день Павел вместе с нами отправился к Иакову, и пресвитеры пришли все.

19 И приветствовав их, он начал излагать в подробностях, что сотворил Бог среди язычников чрез служение его.

20 Они, выслушав, прославляли Бога и сказали ему: видишь, брат, какое множество уверовавших среди Иудеев, и все они ревнители Закона.

21 О тебе же они наслышались, что ты всех Иудеев, живущих между язычниками, учишь отступлению от Моисея, чтобы они не обрезывали детей и не поступали по обычаям.

22 Итак, что же? Конечно, надо предвидеть, что соберется толпа, ибо они услышат, что ты пришел.

23 Сделай же, что мы тебе скажем. Есть у нас четыре человека, имеющих на себе обет.

24 Взяв их, очистись с ними и прими на себя издержки за них, чтобы они обрили себе голову, и узнают все, что ничего того нет, чего они наслышались о тебе, но что ты и сам продолжаешь соблюдать Закон.

25 А об уверовавших язычниках мы написали, рассудив, чтобы они хранили себя от идоложертвенного и крови и удавленины и блуда.

26 Тогда, взяв этих людей, Павел на другой день, очистившись с ними, вошел в храм, объявляя окончание дней очищения, когда за каждого из них будет сделано приношение.

27 Когда же семь дней кончались, Асийские Иудеи, увидев его в храме, возмутили всю толпу и наложили на него руки,

28 крича: мужи Израильские, на помощь! Это — человек, который всех и повсюду учит против народа и Закона и места этого, да еще Еллинов ввел в храм и осквернил святое место это.

29 Ибо они перед тем увидели Трофима Ефесянина в городе вместе с ним: они думали, что Павел ввел его в храм.

30 И пришел в движение весь город, и сбежался народ, и схватив Павла, повлекли его вон из храма, и тотчас затворены были двери.

31 Они хотели его убить, и дошло сообщение до трибуна когорты, что весь Иерусалим охвачен смутой.

32 Он тотчас, взяв воинов и сотников, устремился на них: увидев трибуна и воинов, они перестали бить Павла.

33 Тогда трибун приблизился, взял его и приказал связать двумя цепями, и спрашивал, кто он и что сделал.

34 В толпе один выкрикивал одно, другие — другое; и так как из-за шума он не мог ничего узнать в точности, то приказал вести его в казарму.

35 Когда же он оказался на лестнице, воинам пришлось его нести из-за напора толпы;

36 ибо множество народа шло следом, крича: смерть ему!

37 При входе в казарму Павел говорит трибуну: можно ли мне сказать тебе кое-что? А тот сказал: ты знаешь по-гречески?

38 Так, значит, ты не тот Египтянин, который недавно возмутил и вывел в пустыню четыре тысячи человек из сикариев?

39 И сказал Павел: человек я — Иудей, Тарсянин, гражданин немаловажного Киликийского города. А тебя прошу, позволь мне говорить к народу.

40 Тот позволил. Павел, стоя на лестнице, сделал рукой знак народу; и когда установилось глубокое молчание, он обратился к ним на еврейском языке, говоря:

Дiї

Розділ 21

Деяния апостолов

Глава 21

1 А як ми розлучи́лися з ними й відпли́нули, то дорогою про́стою в Кос прибули́, а другого дня до Родо́су, а звідти в Пата́ру.

1 Когда же мы, оторвавшись от них, отплыли, то пришли прямым путем в Кос, а на следующий день в Родос, и оттуда в Патару;

2 І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули.

2 и найдя корабль, идущий в Финикию, сели на него и отплыли.

3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти.

3 Оказавшись в виду Кипра, и оставив его слева, мы плыли в Сирию и пристали в Тире; ибо там корабль выгружал товар.

4 І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов.

4 И найдя учеников, мы остались там семь дней. Они Духом говорили Павлу не ходить в Иерусалим.

5 І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі.

5 И было: когда окончились для нас эти дни, мы вышли и отправились, и все с жёнами и детьми провожали нас за городскую черту, и на берегу, преклонив колени, мы, помолясь,

6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.

6 расстались друг с другом. И сели мы на корабль, а те вернулись к себе.

7 А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них.

7 Мы же, окончив плавание, прибыли из Тира в Птолемаиду и, приветствовав братьев, пробыли у них один день.

8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього.

8 А на другой день, отправившись, мы пришли в Кесарию и, войдя в дом Филиппа, благовестника, одного из семи, остались у него.

9 Він мав чотири панні дочки́, що пророкували.

9 Были у него четыре дочери — девы пророчествующие.

10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́.

10 Мы задержались там на много дней. Тем временем пришел из Иудеи некий пророк, по имени Агав,

11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“...

11 и войдя к нам и взяв пояс Павла, связал себе ноги и руки и сказал: так говорит Дух Святой: «мужа, кому принадлежит этот пояс, так свяжут в Иерусалиме Иудеи и предадут в руки язычников».

12 Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.

12 Когда мы услышали это, то начали просить, как мы, так и местные, чтобы он не ходил в Иерусалим.

13 А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“!

13 Тогда ответил Павел: что вы делаете, плача и сокрушая мое сердце? Ведь я готов не только быть связанным, но и умереть в Иерусалиме за имя Господа Иисуса.

14 І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“

14 И так как он не поддавался уговорам, мы умолкли, сказав: да будет воля Господня.

15 А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили.

15 После этих дней мы, собравшись, пошли в Иерусалим.

16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.

16 Пошли с нами из Кесарии и некоторые из учеников, ведя нас к некоему Мнасону, Кипрянину, давнему ученику, чтобы у него остановиться.

17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно.

17 По прибытии нашем в Иерусалим, братья приняли нас с радостью.

18 А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились.

18 На следующий день Павел вместе с нами отправился к Иакову, и пресвитеры пришли все.

19 Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами.

19 И приветствовав их, он начал излагать в подробностях, что сотворил Бог среди язычников чрез служение его.

20 Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну!

20 Они, выслушав, прославляли Бога и сказали ему: видишь, брат, какое множество уверовавших среди Иудеев, и все они ревнители Закона.

21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.

21 О тебе же они наслышались, что ты всех Иудеев, живущих между язычниками, учишь отступлению от Моисея, чтобы они не обрезывали детей и не поступали по обычаям.

22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.

22 Итак, что же? Конечно, надо предвидеть, что соберется толпа, ибо они услышат, что ты пришел.

23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе.

23 Сделай же, что мы тебе скажем. Есть у нас четыре человека, имеющих на себе обет.

24 Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш.

24 Взяв их, очистись с ними и прими на себя издержки за них, чтобы они обрили себе голову, и узнают все, что ничего того нет, чего они наслышались о тебе, но что ты и сам продолжаешь соблюдать Закон.

25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“.

25 А об уверовавших язычниках мы написали, рассудив, чтобы они хранили себя от идоложертвенного и крови и удавленины и блуда.

26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена.

26 Тогда, взяв этих людей, Павел на другой день, очистившись с ними, вошел в храм, объявляя окончание дней очищения, когда за каждого из них будет сделано приношение.

27 А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали,

27 Когда же семь дней кончались, Асийские Иудеи, увидев его в храме, возмутили всю толпу и наложили на него руки,

28 кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“

28 крича: мужи Израильские, на помощь! Это — человек, который всех и повсюду учит против народа и Закона и места этого, да еще Еллинов ввел в храм и осквернил святое место это.

29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.

29 Ибо они перед тем увидели Трофима Ефесянина в городе вместе с ним: они думали, что Павел ввел его в храм.

30 І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено.

30 И пришел в движение весь город, и сбежался народ, и схватив Павла, повлекли его вон из храма, и тотчас затворены были двери.

31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!

31 Они хотели его убить, и дошло сообщение до трибуна когорты, что весь Иерусалим охвачен смутой.

32 І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.

32 Он тотчас, взяв воинов и сотников, устремился на них: увидев трибуна и воинов, они перестали бить Павла.

33 Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив?

33 Тогда трибун приблизился, взял его и приказал связать двумя цепями, и спрашивал, кто он и что сделал.

34 Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці.

34 В толпе один выкрикивал одно, другие — другое; и так как из-за шума он не мог ничего узнать в точности, то приказал вести его в казарму.

35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського,

35 Когда же он оказался на лестнице, воинам пришлось его нести из-за напора толпы;

36 бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“

36 ибо множество народа шло следом, крича: смерть ему!

37 А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“ А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому?

37 При входе в казарму Павел говорит трибуну: можно ли мне сказать тебе кое-что? А тот сказал: ты знаешь по-гречески?

38 Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“

38 Так, значит, ты не тот Египтянин, который недавно возмутил и вывел в пустыню четыре тысячи человек из сикариев?

39 А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“

39 И сказал Павел: человек я — Иудей, Тарсянин, гражданин немаловажного Киликийского города. А тебя прошу, позволь мне говорить к народу.

40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи:

40 Тот позволил. Павел, стоя на лестнице, сделал рукой знак народу; и когда установилось глубокое молчание, он обратился к ним на еврейском языке, говоря: