CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 21
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 21

1 А як ми розлучи́лися з ними й відпли́нули, то дорогою про́стою в Кос прибули́, а другого дня до Родо́су, а звідти в Пата́ру.

2 І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули.

3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти.

4 І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов.

5 І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі.

6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.

7 А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них.

8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього.

9 Він мав чотири панні дочки́, що пророкували.

10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́.

11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“...

12 Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.

13 А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“!

14 І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“

15 А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили.

16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.

17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно.

18 А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились.

19 Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами.

20 Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну!

21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.

22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.

23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе.

24 Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш.

25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“.

26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена.

27 А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали,

28 кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“

29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.

30 І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено.

31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!

32 І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.

33 Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив?

34 Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці.

35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського,

36 бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“

37 А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“ А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому?

38 Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“

39 А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“

40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи:

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 21

1 Als es nun geschah1096, daß5613 wir2248, von575 ihnen846 gewandt645, dahinfuhren321, kamen2064 wir stracks Laufs gen1519 Kos2972 und1161 am folgenden Tage1836 gen Rhodus4499 und1161 von dannen2547 gen Patara3959.

2 Und2532 als wir ein Schiff4143 fanden2147, das nach1519 Phönizien5403 fuhr1276, traten1910 wir darein und fuhren321 hin.

3 Als wir aber1161 Zypern ansichtig wurden398, ließen2641 wir sie846 zur linken2176 Hand und2532 schifften4126 nach1519 Syrien4947 und kamen2609 an zu1519 Tyrus5184; denn1063 daselbst1566 sollte2258 das Schiff4143 die Ware1117 niederlegen670.

4 Und2532 als wir Jünger3101 fanden429, blieben1961 wir daselbst847 sieben2033 Tage2250. Die3748 sagten3004 Paulus3972 durch1223 den Geist4151, er305 sollte nicht3361 hinauf305 gen1519 Jerusalem2419 ziehen

5 Und1161 es geschah1096, da3753 wir2248 die Tage2250 zugebracht1822 hatten, zogen4198 wir aus1831 und2532 wandelten. Und2532 sie geleiteten4311 uns2248 alle3956 mit4862 Weibern1135 und Kindern5043 bis2193 hinaus1854 vor1909 die Stadt4172 und knieten nieder5087 am Ufer123 und beteten4336.

6 Und2532 als wir einander240 gesegnet782, traten1910 wir ins1519 Schiff4143; jene aber1161 wandten sich2398 wieder5290 zu1519 dem1565 Ihren.

7 Wir2249 aber1161 vollzogen1274 die Schiffahrt4144 von575 Tyrus5184 und2532 kamen2658 gen Ptolemais4424 und grüßten782 die Brüder80 und blieben3306 einen3391 Tag2250 bei1519 ihnen846.

8 Des846 andern Tages1887 zogen wir aus1537, die wir um4012 Paulus3972 waren, und1161 kamen1831 gen Cäsarea2542 und2532 gingen2064 in1519 das5607 Haus3624 Philippus5376, des Evangelisten2099, der einer von4012 den Sieben2033 war2064, und blieben3306 bei1519 ihm.

9 Derselbige hatte vier5064 Töchter2364, die waren2258 Jungfrauen3933 und1161 weissageten.

10 Und1161 als wir mehr4119 Tage2250 dablieben1961, reisete herab ein5100 Prophet4396 aus575 Judäa2449 mit Namen3686 Agabus13 und kam2718 zu uns2257.

11 Der2076 nahm142 den Gürtel2223 des1519 Paulus3972 und2532 band1210 seine Hände5495 und5037 Füße4228 und2532 sprach2036: Das3779 saget3004 der3778 Heilige40 Geist4151: Den Mann435, des der Gürtel2223 ist2064, werden die3739 Juden2453 also3592 binden1210 zu4314 Jerusalem2419 und2532 überantworten3860 in1722 der Heiden1484 Hände5495.

12 Als wir2249 aber1161 solches5023 höreten, baten3870 wir ihn, und5037 die191 desselbigen Orts waren1786, daß5613 er846 nicht2532 hinauf305 gen1519 Jerusalem2419 zöge.

13 Paulus3972 aber1161 antwortete611: Was5101 machet ihr4160, daß ihr2799 weinet und2532 brechet4919 mir mein3450 Herz2588? Denn1063 ich1473 bin2192 bereit2093, nicht3756 allein3440 mich binden1210 zu1519 lassen, sondern235 auch2532 zu sterben599 zu Jerusalem2419 um5228 des Namens willen3686 des HErrn2962 JEsu2424.

14 Da er aber1161 sich nicht3361 überreden ließ3982, schwiegen2270 wir und sprachen2036: Des HErrn2962 Wille2307 geschehe1096!

15 Und1161 nach3326 denselbigen Tagen2250 entledigten wir uns und zogen hinauf305 gen1519 Jerusalem2419.

16 Es kamen4905 aber1161 mit4862 uns2254 auch etliche5100 Jünger3101 von575 Cäsarea2542 und2532 führeten uns zu einem mit Namen Mnason3416 aus Zypern2953, der ein alter744 Jünger3101 war, bei3844 dem3739 wir herbergen sollten3579.

17 Da wir2248 nun1161 gen Jerusalem2414 kamen1096, nahmen1209 uns2257 die Brüder80 gerne auf1519.

18 Des andern Tages1966 aber1161 ging1524 Paulus3972 mit4862 uns2254 ein zu4314 Jakobus2385, und5037 kamen3854 die Ältesten4245 alle3956 dahin.

19 Und2532 als er846 sie gegrüßet hatte782, erzählte1834 er eins nach1223 dem3739 andern, was GOtt2316 getan4160 hatte unter den Heiden1484 durch1722 sein Amt1248.

20 Da sie846 aber1161 das höreten, lobeten sie den HErrn2962 und5037 sprachen2036 zu2334 ihm: Bruder80, du191 siehest, wieviel4214 tausend3461 Juden2453 sind1526, die gläubig4100 worden sind5225, und2532 sind alle3956 Eiferer2207 über dem3588 Gesetz3551.

21 Sie sind2727 aber1161 berichtet worden wider2596 dich, daß3754 du4675 lehrest1321 von575 Mose3475 abfallen alle3956 Juden2453, die unter den Heiden1484 sind, und sagest3004, sie sollen4059 ihre Kinder5043 nicht3361 beschneiden4059, auch3366 nicht nach4012 desselbigen Weise1485 wandeln4043.

22 Was5101 ist‘s2076 denn1063 nun3767? Allerdinge3843 muß1163 die Menge4128 zusammenkommen4905; denn es wird vor sie kommen2064, daß3754 du191 kommen bist.

23 So tu4160 nun3767 das5124, was3739 wir2254 dir4671 sagen3004:

24 Wir haben2076 vier Männer, die4012 haben ein Gelübde auf sich; dieselbigen nimm3880 zu dir4675 und2532 laß dich48 reinigen mit4862 ihnen846 und2532 wage1159 die Kosten an1909 sie5128, daß2443 sie846 ihr846 Haupt2776 bescheren, und2532 alle3956 vernehmen, daß3754 nicht3762 sei3587, wes sie1097 wider dich berichtet sind2727, sondern235 daß du auch einhergehest4748 und hattest das3739 Gesetz3551.

25 Denn1508 den Gläubigen4100 aus den Heiden1484 haben1989 wir2249 geschrieben und1161 beschlossen2919, daß sie846 der4012 keines3367 halten5083 sollen, denn2532 nur sich bewahren5442 vor dem846 Götzenopfer1494, vor Blut129, vor Ersticktem4156 und5037 vor Hurerei4202.

26 Da5119 nahm3880 Paulus3972 die Männer435 zu sich48 und ließ sich des846 andern2192 Tages2250 samt4862 ihnen reinigen und ging1524 in1519 den Tempel2411 und ließ sich sehen1229, wie er846 aushielte1604 die Tage2250 der1520 Reinigung, bis2193 daß für5228 einen jeglichen1538 unter ihnen das3739 Opfer4376 geopfert ward4374.

27 Als5613 aber1161 die sieben2033 Tage2250 sollten vollendet4931 werden3195, sahen2300 ihn846 die Juden2453 aus575 Asien773 im1722 Tempel2411 und2532 erregten4797 das ganze3956 Volk3793, legten1911 die Hände5495 an1909 ihn846 und schrieen:

28 Ihr Männer von Israel2475, helft997! Dies5117 ist2076 der Mensch435, der alle3956 Menschen an allen Enden3837 lehret1321 wider2596 dies5117 Volk2992, wider2532 das5126 Gesetz3551 und2532 wider2532 diese Stätte; auch5037 dazu2089 hat1521 er3778 die5127 Griechen1672 in1519 den444 Tempel2411 geführet und2532 diese heilige40 Stätte gemein gemacht2840.

29 Denn1063 sie846 hatten2258 mit4862 ihm in1722 der3739 Stadt4172 Trophimus5161, den Epheser2180, gesehen4308; denselbigen meineten sie3543, Paulus3972 hätte1521 ihn in den Tempel2411 geführet.

30 Und5037 die ganze3650 Stadt4172 ward beweget, und2532 ward ein Zulauf des846 Volks2992. Sie1949 griffen aber Paulus3972 und2532 zogen1670 ihn zum Tempel2411 hinaus1854; und2532 alsbald2112 wurden1096 die Türen2374 zugeschlossen2808.

31 Da sie846 ihn aber1161 töten615 wollten2212, kam das3754 Geschrei5334 hinauf305 vor den obersten Hauptmann5506 der Schar4686, wie das ganze3650 Jerusalem2419 sich empörete.

32 Der nahm3880 von Stund‘ an1824 die3739 Kriegsknechte4757 und2532 Hauptleute1543 zu sich und2532 lief2701 unter sie846. Da sie aber1161 den Hauptmann5506 und die Kriegsknechte4757 sahen1492, höreten sie auf1909, Paulus3972 zu schlagen5180.

33 Als aber der Hauptmann5506 nahe1448 herzukam, nahm1949 er846 ihn an5119 sich und2532 hieß2753 ihn binden1210 mit zwo Ketten254 und2532 fragte4441, wer5101 er2076 wäre1498, und2532 was5101 er getan4160 hätte.

34 Einer5100 aber1161 rief994 dies, der andere243 das im1519 Volk3793. Da er846 aber1161 nichts3361 Gewisses804 erfahren1097 konnte1410 um1223 des Getümmels2351 willen, hieß2753 er ihn in1722 das Lager3925 führen71.

35 Und1161 als3753 er an1909 die5259 Stufen304 kam1096, mußten4819 ihn die Kriegsknechte4757 tragen941 vor1223 Gewalt970 des Volks3793.

36 Denn1063 es folgte viel Volks4128 nach190 und schrie2896: Weg mit142 ihm846!

37 Als aber5037 Paulus3972 jetzt zum Lager3925 eingeführet ward3195, sprach3004 er zu1519 dem5100 Hauptmann5506: Darf ich3427 mit4314 dir reden2036? Er aber sprach5346: Kannst1097 du3588 Griechisch1676?

38 Bist1488 du nicht3756 der Ägypter124, der vor4253 diesen5130 Tagen2250 einen Aufruhr gemacht hat387 und2532 führetest in1519 die Wüste2048 hinaus viertausend5070 Meuchelmörder435?

39 Paulus3972 aber1161 sprach: Ich1473 bin1510 ein jüdischer2453 Mann444 von3303 Tarsus5018, ein Bürger4177 einer namhaftigen Stadt4172 in Zilizien2791; ich2980 bitte1189 dich4675, erlaube2010 mir3427, zu4314 reden2036 zu dem Volk2992.

40 Als er846 aber1161 ihm erlaubte2010, trat2476 Paulus3972 auf1909 die Stufen304 und1161 winkte2678 dem Volk2992 mit der Hand5495. Da nun eine große4183 Stille4602 ward1096, redete4377 er zu ihnen auf1446 ebräisch und sprach3004:

Дiї

Розділ 21

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 21

1 А як ми розлучи́лися з ними й відпли́нули, то дорогою про́стою в Кос прибули́, а другого дня до Родо́су, а звідти в Пата́ру.

1 Als es nun geschah1096, daß5613 wir2248, von575 ihnen846 gewandt645, dahinfuhren321, kamen2064 wir stracks Laufs gen1519 Kos2972 und1161 am folgenden Tage1836 gen Rhodus4499 und1161 von dannen2547 gen Patara3959.

2 І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули.

2 Und2532 als wir ein Schiff4143 fanden2147, das nach1519 Phönizien5403 fuhr1276, traten1910 wir darein und fuhren321 hin.

3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти.

3 Als wir aber1161 Zypern ansichtig wurden398, ließen2641 wir sie846 zur linken2176 Hand und2532 schifften4126 nach1519 Syrien4947 und kamen2609 an zu1519 Tyrus5184; denn1063 daselbst1566 sollte2258 das Schiff4143 die Ware1117 niederlegen670.

4 І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов.

4 Und2532 als wir Jünger3101 fanden429, blieben1961 wir daselbst847 sieben2033 Tage2250. Die3748 sagten3004 Paulus3972 durch1223 den Geist4151, er305 sollte nicht3361 hinauf305 gen1519 Jerusalem2419 ziehen

5 І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі.

5 Und1161 es geschah1096, da3753 wir2248 die Tage2250 zugebracht1822 hatten, zogen4198 wir aus1831 und2532 wandelten. Und2532 sie geleiteten4311 uns2248 alle3956 mit4862 Weibern1135 und Kindern5043 bis2193 hinaus1854 vor1909 die Stadt4172 und knieten nieder5087 am Ufer123 und beteten4336.

6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.

6 Und2532 als wir einander240 gesegnet782, traten1910 wir ins1519 Schiff4143; jene aber1161 wandten sich2398 wieder5290 zu1519 dem1565 Ihren.

7 А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них.

7 Wir2249 aber1161 vollzogen1274 die Schiffahrt4144 von575 Tyrus5184 und2532 kamen2658 gen Ptolemais4424 und grüßten782 die Brüder80 und blieben3306 einen3391 Tag2250 bei1519 ihnen846.

8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього.

8 Des846 andern Tages1887 zogen wir aus1537, die wir um4012 Paulus3972 waren, und1161 kamen1831 gen Cäsarea2542 und2532 gingen2064 in1519 das5607 Haus3624 Philippus5376, des Evangelisten2099, der einer von4012 den Sieben2033 war2064, und blieben3306 bei1519 ihm.

9 Він мав чотири панні дочки́, що пророкували.

9 Derselbige hatte vier5064 Töchter2364, die waren2258 Jungfrauen3933 und1161 weissageten.

10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́.

10 Und1161 als wir mehr4119 Tage2250 dablieben1961, reisete herab ein5100 Prophet4396 aus575 Judäa2449 mit Namen3686 Agabus13 und kam2718 zu uns2257.

11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“...

11 Der2076 nahm142 den Gürtel2223 des1519 Paulus3972 und2532 band1210 seine Hände5495 und5037 Füße4228 und2532 sprach2036: Das3779 saget3004 der3778 Heilige40 Geist4151: Den Mann435, des der Gürtel2223 ist2064, werden die3739 Juden2453 also3592 binden1210 zu4314 Jerusalem2419 und2532 überantworten3860 in1722 der Heiden1484 Hände5495.

12 Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.

12 Als wir2249 aber1161 solches5023 höreten, baten3870 wir ihn, und5037 die191 desselbigen Orts waren1786, daß5613 er846 nicht2532 hinauf305 gen1519 Jerusalem2419 zöge.

13 А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“!

13 Paulus3972 aber1161 antwortete611: Was5101 machet ihr4160, daß ihr2799 weinet und2532 brechet4919 mir mein3450 Herz2588? Denn1063 ich1473 bin2192 bereit2093, nicht3756 allein3440 mich binden1210 zu1519 lassen, sondern235 auch2532 zu sterben599 zu Jerusalem2419 um5228 des Namens willen3686 des HErrn2962 JEsu2424.

14 І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“

14 Da er aber1161 sich nicht3361 überreden ließ3982, schwiegen2270 wir und sprachen2036: Des HErrn2962 Wille2307 geschehe1096!

15 А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили.

15 Und1161 nach3326 denselbigen Tagen2250 entledigten wir uns und zogen hinauf305 gen1519 Jerusalem2419.

16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.

16 Es kamen4905 aber1161 mit4862 uns2254 auch etliche5100 Jünger3101 von575 Cäsarea2542 und2532 führeten uns zu einem mit Namen Mnason3416 aus Zypern2953, der ein alter744 Jünger3101 war, bei3844 dem3739 wir herbergen sollten3579.

17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно.

17 Da wir2248 nun1161 gen Jerusalem2414 kamen1096, nahmen1209 uns2257 die Brüder80 gerne auf1519.

18 А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились.

18 Des andern Tages1966 aber1161 ging1524 Paulus3972 mit4862 uns2254 ein zu4314 Jakobus2385, und5037 kamen3854 die Ältesten4245 alle3956 dahin.

19 Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами.

19 Und2532 als er846 sie gegrüßet hatte782, erzählte1834 er eins nach1223 dem3739 andern, was GOtt2316 getan4160 hatte unter den Heiden1484 durch1722 sein Amt1248.

20 Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну!

20 Da sie846 aber1161 das höreten, lobeten sie den HErrn2962 und5037 sprachen2036 zu2334 ihm: Bruder80, du191 siehest, wieviel4214 tausend3461 Juden2453 sind1526, die gläubig4100 worden sind5225, und2532 sind alle3956 Eiferer2207 über dem3588 Gesetz3551.

21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.

21 Sie sind2727 aber1161 berichtet worden wider2596 dich, daß3754 du4675 lehrest1321 von575 Mose3475 abfallen alle3956 Juden2453, die unter den Heiden1484 sind, und sagest3004, sie sollen4059 ihre Kinder5043 nicht3361 beschneiden4059, auch3366 nicht nach4012 desselbigen Weise1485 wandeln4043.

22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.

22 Was5101 ist‘s2076 denn1063 nun3767? Allerdinge3843 muß1163 die Menge4128 zusammenkommen4905; denn es wird vor sie kommen2064, daß3754 du191 kommen bist.

23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе.

23 So tu4160 nun3767 das5124, was3739 wir2254 dir4671 sagen3004:

24 Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш.

24 Wir haben2076 vier Männer, die4012 haben ein Gelübde auf sich; dieselbigen nimm3880 zu dir4675 und2532 laß dich48 reinigen mit4862 ihnen846 und2532 wage1159 die Kosten an1909 sie5128, daß2443 sie846 ihr846 Haupt2776 bescheren, und2532 alle3956 vernehmen, daß3754 nicht3762 sei3587, wes sie1097 wider dich berichtet sind2727, sondern235 daß du auch einhergehest4748 und hattest das3739 Gesetz3551.

25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“.

25 Denn1508 den Gläubigen4100 aus den Heiden1484 haben1989 wir2249 geschrieben und1161 beschlossen2919, daß sie846 der4012 keines3367 halten5083 sollen, denn2532 nur sich bewahren5442 vor dem846 Götzenopfer1494, vor Blut129, vor Ersticktem4156 und5037 vor Hurerei4202.

26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена.

26 Da5119 nahm3880 Paulus3972 die Männer435 zu sich48 und ließ sich des846 andern2192 Tages2250 samt4862 ihnen reinigen und ging1524 in1519 den Tempel2411 und ließ sich sehen1229, wie er846 aushielte1604 die Tage2250 der1520 Reinigung, bis2193 daß für5228 einen jeglichen1538 unter ihnen das3739 Opfer4376 geopfert ward4374.

27 А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали,

27 Als5613 aber1161 die sieben2033 Tage2250 sollten vollendet4931 werden3195, sahen2300 ihn846 die Juden2453 aus575 Asien773 im1722 Tempel2411 und2532 erregten4797 das ganze3956 Volk3793, legten1911 die Hände5495 an1909 ihn846 und schrieen:

28 кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“

28 Ihr Männer von Israel2475, helft997! Dies5117 ist2076 der Mensch435, der alle3956 Menschen an allen Enden3837 lehret1321 wider2596 dies5117 Volk2992, wider2532 das5126 Gesetz3551 und2532 wider2532 diese Stätte; auch5037 dazu2089 hat1521 er3778 die5127 Griechen1672 in1519 den444 Tempel2411 geführet und2532 diese heilige40 Stätte gemein gemacht2840.

29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.

29 Denn1063 sie846 hatten2258 mit4862 ihm in1722 der3739 Stadt4172 Trophimus5161, den Epheser2180, gesehen4308; denselbigen meineten sie3543, Paulus3972 hätte1521 ihn in den Tempel2411 geführet.

30 І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено.

30 Und5037 die ganze3650 Stadt4172 ward beweget, und2532 ward ein Zulauf des846 Volks2992. Sie1949 griffen aber Paulus3972 und2532 zogen1670 ihn zum Tempel2411 hinaus1854; und2532 alsbald2112 wurden1096 die Türen2374 zugeschlossen2808.

31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!

31 Da sie846 ihn aber1161 töten615 wollten2212, kam das3754 Geschrei5334 hinauf305 vor den obersten Hauptmann5506 der Schar4686, wie das ganze3650 Jerusalem2419 sich empörete.

32 І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.

32 Der nahm3880 von Stund‘ an1824 die3739 Kriegsknechte4757 und2532 Hauptleute1543 zu sich und2532 lief2701 unter sie846. Da sie aber1161 den Hauptmann5506 und die Kriegsknechte4757 sahen1492, höreten sie auf1909, Paulus3972 zu schlagen5180.

33 Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив?

33 Als aber der Hauptmann5506 nahe1448 herzukam, nahm1949 er846 ihn an5119 sich und2532 hieß2753 ihn binden1210 mit zwo Ketten254 und2532 fragte4441, wer5101 er2076 wäre1498, und2532 was5101 er getan4160 hätte.

34 Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці.

34 Einer5100 aber1161 rief994 dies, der andere243 das im1519 Volk3793. Da er846 aber1161 nichts3361 Gewisses804 erfahren1097 konnte1410 um1223 des Getümmels2351 willen, hieß2753 er ihn in1722 das Lager3925 führen71.

35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського,

35 Und1161 als3753 er an1909 die5259 Stufen304 kam1096, mußten4819 ihn die Kriegsknechte4757 tragen941 vor1223 Gewalt970 des Volks3793.

36 бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“

36 Denn1063 es folgte viel Volks4128 nach190 und schrie2896: Weg mit142 ihm846!

37 А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“ А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому?

37 Als aber5037 Paulus3972 jetzt zum Lager3925 eingeführet ward3195, sprach3004 er zu1519 dem5100 Hauptmann5506: Darf ich3427 mit4314 dir reden2036? Er aber sprach5346: Kannst1097 du3588 Griechisch1676?

38 Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“

38 Bist1488 du nicht3756 der Ägypter124, der vor4253 diesen5130 Tagen2250 einen Aufruhr gemacht hat387 und2532 führetest in1519 die Wüste2048 hinaus viertausend5070 Meuchelmörder435?

39 А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“

39 Paulus3972 aber1161 sprach: Ich1473 bin1510 ein jüdischer2453 Mann444 von3303 Tarsus5018, ein Bürger4177 einer namhaftigen Stadt4172 in Zilizien2791; ich2980 bitte1189 dich4675, erlaube2010 mir3427, zu4314 reden2036 zu dem Volk2992.

40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи:

40 Als er846 aber1161 ihm erlaubte2010, trat2476 Paulus3972 auf1909 die Stufen304 und1161 winkte2678 dem Volk2992 mit der Hand5495. Da nun eine große4183 Stille4602 ward1096, redete4377 er zu ihnen auf1446 ebräisch und sprach3004: