Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 3

1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.

2 І Йов заговорив та й сказав:

3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“

4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!..

5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!

6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!

7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!

8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!

9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —

10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!

11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?

12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?

13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок

14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,

15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!

16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?

17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,

18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!

19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...

20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,

21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,

22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,

23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?

24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,

25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.

26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“

Книга Иова

Глава 3

1 И когда заговорил Иов, он проклял день рождения своего.

2 И сказал Иов:

3 «Пусть бы не было того дня, когда я родился, и ночи той, возвестившей: „Зачат наследник“!

4 День тот пусть тьмою станет, да не вспомнит о нем Бог с высот, и свет над ним да не воссияет!

5 Пусть тьма и смерти тень его поглотят, пусть соберутся над ним тучи, затмение его пусть ужаснет!

6 Та ночь — да будет объята мраком, да не причтется она ко дням года, в число месяцев да не войдет!

7 Да будет бесплодной та ночь, да не услышит она крика ликованья!

8 Да проклянут ее те, что проклинают море, что способны разбудить Левиафана.

9 Пусть померкнут во мраке ночи той звезды, пусть рассвета она ждет, а его не будет, пусть ресниц зари не увидит

10 за то, что не замкнула она зева утробы матери моей и не скрыла горя от глаз моих.

11 Зачем не умер я в утробе, не погиб при родах?

12 Зачем среди колен я прошел, к груди зачем припал?

13 Теперь лежал бы я в покое, спал бы сейчас безмятежно смертным сном

14 среди царей и мудрецов земных, что руины себе возводят,

15 с владыками, что золото собирали, дома серебром наполняли;

16 не было бы меня — лишь выкидыш, тайком зарытый, младенец, что так и не увидел света.

17 Там, где жизни нет, унимаются злодеи, там отдыхают обессилевшие.

18 Все узники там находят покой и криков надсмотрщика не слышат.

19 И малый, и великий там равны, и над рабами нет владык.

20 Зачем несчастным свет дарован и жизнь — огорченной душе?

21 Ждут они смерти, а ее всё нет, жаждут ее больше утаенных сокровищ;

22 лишь найдя могилу, веселятся, радуются и ликуют.

23 Зачем жизнь тому, чей путь потерян, кому Бог поставил преграду?

24 Стоны мне теперь вместо хлеба, плачи мои льются, словно вода.

25 Тот ужас, которого я страшился, настиг меня, то, чего боялся, — ко мне пришло.

26 Нет ни отдыха мне, ни покоя, ни затишья — пришло несчастье!»

Йов Розділ 3	Книга Иова Глава 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.	1 И когда заговорил Иов, он проклял день рождения своего.
2 І Йов заговорив та й сказав:	2 И сказал Иов:
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“	3 «Пусть бы не было того дня, когда я родился, и ночи той, возвестившей: „Зачат наследник“!
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!..	4 День тот пусть тьмою станет, да не вспомнит о нем Бог с высот, и свет над ним да не воссияет!
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!	5 Пусть тьма и смерти тень его поглотят, пусть соберутся над ним тучи, затмение его пусть ужаснет!
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!	6 Та ночь — да будет объята мраком, да не причтется она ко дням года, в число месяцев да не войдет!
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!	7 Да будет бесплодной та ночь, да не услышит она крика ликованья!
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!	8 Да проклянут ее те, что проклинают море, что способны разбудить Левиафана.
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —	9 Пусть померкнут во мраке ночи той звезды, пусть рассвета она ждет, а его не будет, пусть ресниц зари не увидит
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!	10 за то, что не замкнула она зева утробы матери моей и не скрыла горя от глаз моих.
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?	11 Зачем не умер я в утробе, не погиб при родах?
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?	12 Зачем среди колен я прошел, к груди зачем припал?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок	13 Теперь лежал бы я в покое, спал бы сейчас безмятежно смертным сном
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,	14 среди царей и мудрецов земных, что руины себе возводят,
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!	15 с владыками, что золото собирали, дома серебром наполняли;
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?	16 не было бы меня — лишь выкидыш, тайком зарытый, младенец, что так и не увидел света.
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,	17 Там, где жизни нет, унимаются злодеи, там отдыхают обессилевшие.
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!	18 Все узники там находят покой и криков надсмотрщика не слышат.
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...	19 И малый, и великий там равны, и над рабами нет владык.
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,	20 Зачем несчастным свет дарован и жизнь — огорченной душе?
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,	21 Ждут они смерти, а ее всё нет, жаждут ее больше утаенных сокровищ;
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,	22 лишь найдя могилу, веселятся, радуются и ликуют.
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?	23 Зачем жизнь тому, чей путь потерян, кому Бог поставил преграду?
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,	24 Стоны мне теперь вместо хлеба, плачи мои льются, словно вода.
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.	25 Тот ужас, которого я страшился, настиг меня, то, чего боялся, — ко мне пришло.
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“	26 Нет ни отдыха мне, ни покоя, ни затишья — пришло несчастье!»

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 3

Книга Иова

Глава 3

Йов

Розділ 3

Книга Иова

Глава 3

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 3

Книга Иова

Глава 3

Йов

Розділ 3

Книга Иова

Глава 3

Старий
завіт

Новий
завіт