CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Йов 3
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Йов

Розділ 3

1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.

2 І Йов заговорив та й сказав:

3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“

4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!..

5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!

6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!

7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!

8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!

9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —

10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!

11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?

12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?

13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок

14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,

15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!

16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?

17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,

18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!

19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...

20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,

21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,

22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,

23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?

24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,

25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.

26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 3

1 Danach tat6605 Hiob347 seinen Mund6310 auf und310 verfluchte7043 seinen Tag3117.

2 Und559 Hiob347 sprach6030:

3 Der Tag3117 müsse verloren6 sein, darinnen ich geboren3205 bin, und die Nacht3915, da man sprach559: Es ist ein Männlein1397 empfangen2029.

4 Derselbe Tag3117 müsse finster2822 sein, und GOtt433 von oben herab müsse nicht nach ihm fragen1875; kein Glanz5105 müsse über4605 ihn scheinen3313.

5 Finsternis2822 und Dunkel6757 müssen ihn überwältigen1350, und dicke Wolken6053 müssen über ihm bleiben7931, und der Dampf3650 am Tage3117 mache ihn gräßlich1204.

6 Die Nacht3915 müsse ein Dunkel652 einnehmen3947, und müsse sich nicht unter den Tagen3117 des Jahres freuen2302, noch in8141 die Zahl4557 der Monden3391 kommen935.

7 Siehe, die Nacht3915 müsse einsam1565 sein935 und kein Jauchzen7445 drinnen sein.

8 Es verfluchen779 sie die Verflucher des Tages3117, und die da bereit6264 sind5344, zu erwecken5782 den Leviathan3882.

9 Ihre Sterne3556 müssen finster2821 sein in ihrer Dämmerung5399; sie hoffe6960 aufs Licht216 und komme nicht und müsse nicht sehen7200 die Augenbrauen der Morgenröte7837,

10 daß sie nicht verschlossen5462 hat die Tür1817 meines Leibes990 und nicht verborgen5641 das Unglück5999 vor meinen Augen5869.

11 Warum bin ich nicht gestorben4191 von Mutterleib7358 an? Warum bin ich nicht umkommen, da ich aus3318 dem Leibe990 kam?

12 Warum hat man mich auf6923 den Schoß1290 gesetzet? Warum bin ich mit Brüsten7699 gesäuget?

13 So läge7901 ich doch nun und wäre stille8252, schliefe3462 und hätte Ruhe5117

14 mit den Königen4428 und2723 Ratsherren3289 auf Erden776, die das Wüste bauen1129;

15 oder mit den Fürsten8269, die Gold2091 haben und ihre Häuser1004 voll Silbers3701 sind4390;

16 oder wie eine unzeitige Geburt5309 verborgen2934 und nichts wäre, wie die jungen Kinder5768, die das Licht216 nie gesehen7200 haben.

17 Daselbst müssen doch aufhören2308 die GOttlosen7563 mit Toben7267; daselbst ruhen5117 doch, die viel Mühe gehabt haben.

18 Da haben7599 doch miteinander3162 Frieden die Gefangenen615 und hören8085 nicht5065 die Stimme6963 des Drängers.

19 Da sind beide klein6996 und groß1419, Knecht5650 und der von seinem Herrn113 frei2670 gelassen ist.

20 Warum ist das Licht216 gegeben5414 dem Mühseligen6001 und das Leben2416 den5315 betrübten4751 Herzen,

21 (die des Todes4194 warten2442 und kommt nicht, und grüben2658 ihn wohl aus dem Verborgenen4301,

22 die sich1524 fast freuen7797 und sind4672 fröhlich8056, daß sie das Grab6913 bekommen,)

23 und dem Manne1397, des Weg1870 verborgen5641 ist, und GOtt433 vor ihm denselben bedecket?

24 Denn wenn6440 ich essen3899 soll, muß ich seufzen585, und935 mein Heulen7581 fähret heraus5413 wie Wasser4325.

25 Denn das ich gefürchtet habe6342, ist935 über mich kommen857, und das ich sorgte3025, hat mich getroffen.

26 War7951 ich nicht glückselig? War8252 ich nicht fein stille? Hatte ich nicht gute Ruhe5117? Und kommt935 solche Unruhe7267!

Йов

Розділ 3

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 3

1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.

1 Danach tat6605 Hiob347 seinen Mund6310 auf und310 verfluchte7043 seinen Tag3117.

2 І Йов заговорив та й сказав:

2 Und559 Hiob347 sprach6030:

3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“

3 Der Tag3117 müsse verloren6 sein, darinnen ich geboren3205 bin, und die Nacht3915, da man sprach559: Es ist ein Männlein1397 empfangen2029.

4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!..

4 Derselbe Tag3117 müsse finster2822 sein, und GOtt433 von oben herab müsse nicht nach ihm fragen1875; kein Glanz5105 müsse über4605 ihn scheinen3313.

5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!

5 Finsternis2822 und Dunkel6757 müssen ihn überwältigen1350, und dicke Wolken6053 müssen über ihm bleiben7931, und der Dampf3650 am Tage3117 mache ihn gräßlich1204.

6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!

6 Die Nacht3915 müsse ein Dunkel652 einnehmen3947, und müsse sich nicht unter den Tagen3117 des Jahres freuen2302, noch in8141 die Zahl4557 der Monden3391 kommen935.

7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!

7 Siehe, die Nacht3915 müsse einsam1565 sein935 und kein Jauchzen7445 drinnen sein.

8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!

8 Es verfluchen779 sie die Verflucher des Tages3117, und die da bereit6264 sind5344, zu erwecken5782 den Leviathan3882.

9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —

9 Ihre Sterne3556 müssen finster2821 sein in ihrer Dämmerung5399; sie hoffe6960 aufs Licht216 und komme nicht und müsse nicht sehen7200 die Augenbrauen der Morgenröte7837,

10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!

10 daß sie nicht verschlossen5462 hat die Tür1817 meines Leibes990 und nicht verborgen5641 das Unglück5999 vor meinen Augen5869.

11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?

11 Warum bin ich nicht gestorben4191 von Mutterleib7358 an? Warum bin ich nicht umkommen, da ich aus3318 dem Leibe990 kam?

12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?

12 Warum hat man mich auf6923 den Schoß1290 gesetzet? Warum bin ich mit Brüsten7699 gesäuget?

13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок

13 So läge7901 ich doch nun und wäre stille8252, schliefe3462 und hätte Ruhe5117

14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,

14 mit den Königen4428 und2723 Ratsherren3289 auf Erden776, die das Wüste bauen1129;

15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!

15 oder mit den Fürsten8269, die Gold2091 haben und ihre Häuser1004 voll Silbers3701 sind4390;

16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?

16 oder wie eine unzeitige Geburt5309 verborgen2934 und nichts wäre, wie die jungen Kinder5768, die das Licht216 nie gesehen7200 haben.

17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,

17 Daselbst müssen doch aufhören2308 die GOttlosen7563 mit Toben7267; daselbst ruhen5117 doch, die viel Mühe gehabt haben.

18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!

18 Da haben7599 doch miteinander3162 Frieden die Gefangenen615 und hören8085 nicht5065 die Stimme6963 des Drängers.

19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...

19 Da sind beide klein6996 und groß1419, Knecht5650 und der von seinem Herrn113 frei2670 gelassen ist.

20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,

20 Warum ist das Licht216 gegeben5414 dem Mühseligen6001 und das Leben2416 den5315 betrübten4751 Herzen,

21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,

21 (die des Todes4194 warten2442 und kommt nicht, und grüben2658 ihn wohl aus dem Verborgenen4301,

22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,

22 die sich1524 fast freuen7797 und sind4672 fröhlich8056, daß sie das Grab6913 bekommen,)

23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?

23 und dem Manne1397, des Weg1870 verborgen5641 ist, und GOtt433 vor ihm denselben bedecket?

24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,

24 Denn wenn6440 ich essen3899 soll, muß ich seufzen585, und935 mein Heulen7581 fähret heraus5413 wie Wasser4325.

25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.

25 Denn das ich gefürchtet habe6342, ist935 über mich kommen857, und das ich sorgte3025, hat mich getroffen.

26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“

26 War7951 ich nicht glückselig? War8252 ich nicht fein stille? Hatte ich nicht gute Ruhe5117? Und kommt935 solche Unruhe7267!