Евангелие от Марка

Глава 6

1 Иисус вместе с учениками ушел оттуда и пришел в Свой родной город.

2 Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге. Многие, слушая Его, удивлялись: — Откуда это у Него? Кто дал Ему такую мудрость? Как Он совершает такие чудеса?

3 Разве Он не плотник, не сын Марии, не брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И разве не здесь, у нас, живут Его сестры? И они отвергли Его.

4 Иисус же сказал им: — Не бывает пророк без чести, разве только в городе своем и в своем доме.

5 И Он не мог совершить там ни одного чуда, лишь исцелил нескольких больных, возложив на них руки.

6 Он удивлялся неверию в этих людях. Иисус ходил по окрестным селениям и учил.

7 Он созвал двенадцать учеников и начал посылать их по двое, дав им власть над нечистыми духами.

8 Он повелел им ничего не брать с собой в дорогу, кроме посоха: ни хлеба, ни сумки, ни денег в поясе,

9 но обуваться в сандалии и не брать запасной одежды.

10 — В какой бы дом вы ни вошли, — говорил Он им, — оставайтесь там до тех пор, пока не покинете это место.

11 А если где-либо вас не примут и не захотят слушать, то, уходя, отряхните пыль с ваших ног, пусть это будет свидетельством против них.

12 Ученики отправились в путь и проповедовали людям, призывая их к покаянию.

13 Они изгнали много демонов, и многих больных помазали оливковым маслом и исцелили.

14 Об Иисусе услышал царь Ирод, поскольку имя Иисуса становилось все более известным, и некоторые говорили: — Это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и поэтому в Нем такая чудодейственная сила.

15 Другие говорили, что это Илия. А третьи утверждали, что Он пророк, подобный пророкам древности.

16 Услышав эти разговоры, Ирод решил: — Это Иоанн, которого я обезглавил, он воскрес из мертвых.

17 В свое время Ирод приказал арестовать Иоанна и бросить его в темницу из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа. Ирод женился на ней,

18 а Иоанн говорил ему: — Нельзя тебе жить с женой своего брата.

19 Иродиада затаила злобу на Иоанна и хотела убить его. Однако она не могла ничего сделать,

20 потому что Ирод боялся Иоанна, зная, что это справедливый и святой человек, и берег его. Слушая Иоанна, Ирод приходил в смущение, но тем не менее, ему нравилось его слушать.

21 Наконец Иродиаде представился подходящий случай. Ирод в день своего рождения устроил пир для своих приближенных, военачальников и самых уважаемых людей Галилеи.

22 Дочь Иродиады вошла к ним и танцевала, и так понравилась Ироду и возлежавшим за столом гостям, что царь сказал девушке: — Проси у меня чего хочешь, и я дам тебе! —

23 и поклялся ей: — Чего ни попросишь, все дам тебе, хоть половину моего царства.

24 Девушка пошла к матери за советом: — Чего мне просить? А та сказала: — Проси голову Иоанна Крестителя.

25 Девушка сразу же поспешила к царю и попросила: — Хочу, чтобы ты сейчас же подал мне на блюде голову Иоанна Крестителя.

26 Царь сильно опечалился, но не решился ей отказать, так как поклялся перед возлежавшими за столом гостями.

27 Он немедленно послал палача и приказал ему принести голову Иоанна. Тот пошел в темницу, обезглавил Иоанна

28 и принес его голову на блюде девушке, а та отдала ее своей матери.

29 Когда об этом услышали ученики Иоанна, они пришли, забрали тело и похоронили его в гробнице.

30 Апостолы возвратились к Иисусу и рассказали Ему обо всем, что они делали и чему учили народ.

31 Иисус сказал им: — Отправляйтесь в безлюдное место и немного отдохните, — ведь все время приходило и уходило много народа, и у них даже не было времени поесть.

32 И они отправились на лодке в пустынное место.

33 Но люди видели, как они отплыли, причем многие их узнали и устремились туда посуху из всех городов, так что оказались на месте даже раньше лодки.

34 Когда Иисус сошел на берег и увидел большую толпу, Он сжалился над людьми, потому что они были как овцы без пастуха, и начал их учить многим вещам.

35 Уже поздно вечером ученики подошли к Нему и сказали: — Место здесь пустынное, и уже поздно.

36 Отпусти народ, пусть пойдут в окрестные деревни и селения и купят себе поесть.

37 Но Иисус ответил: — Вы дайте им есть. Ученики удивились: — Неужели Ты хочешь, чтобы мы купили еды динариев на двести и накормили этих людей?

38 — Сколько у вас хлеба? — спросил Иисус. — Пойдите посмотрите. Они пошли, узнали и ответили: — Пять хлебов и две рыбы.

39 Иисус велел рассадить народ группами на зеленой траве.

40 Люди возлегли, расположившись группами по сто и по пятьдесят человек.

41 Иисус взял пять хлебов и две рыбы и, подняв глаза к небу, благословил пищу. Затем Он стал разламывать хлеб и давать Своим ученикам, чтобы те раздавали народу, и две рыбы тоже разделил на всех.

42 Все ели и насытились,

43 и собрали еще двенадцать полных корзин остатков хлеба и рыбы.

44 Одних только мужчин ело около пяти тысяч.

45 Сразу после этого Иисус велел Своим ученикам сесть в лодку и переправиться на другую сторону озера, к Вифсаиде, а Сам Он оставался, пока не отпустил народ.

46 Простившись с народом, Иисус поднялся на гору помолиться.

47 Когда наступила ночь, лодка была посреди озера, а Иисус оставался один на берегу.

48 Увидев, что им приходится нелегко, так как дул встречный ветер, Он около четвертой стражи ночи, перед рассветом, пошел к ним, ступая по озеру. Он хотел уже приблизиться к ним,

49 но они, увидев Его идущим по воде, решили, что это призрак, и закричали,

50 потому что они все видели Его и сильно испугались. Но Иисус сразу же заговорил с ними: — Успокойтесь, это Я, не бойтесь.

51 Он вошел к ним в лодку, и ветер утих. Ученики были поражены.

52 Ведь они не поняли и чуда с хлебами — их сердца были закрыты.

53 Переправившись на другую сторону, они пристали к берегу в Геннисарете.

54 Как только они вышли из лодки, люди сразу узнали Иисуса.

55 Они обежали всю округу, рассказывая, где Он находится, и туда стали приносить на циновках больных.

56 Где бы Он ни появлялся, в селениях, или в городах, или в деревнях, люди выносили на площади больных и просили Иисуса, чтобы Он позволил им прикоснуться хотя бы к кисточке на краю Его одежды. И все, кто прикасался, выздоравливали.

Вiд Марка

Розділ 6

1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.

2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.

4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.

5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.

6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.

7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.

8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,

9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.

10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.

11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“

12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.

13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.

14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.

15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“

17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.

18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“

19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.

21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,

22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“

23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“

24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.

25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“

26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.

27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.

28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.

29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.

30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.

31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.

33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.

34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.

35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.

36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.

37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“

38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.

39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.

40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.

41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

42 І всі їли й наїлися!

43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.

46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.

47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.

48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.

49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,

50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“

51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,

52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.

53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.

54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,

55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.

56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!

Евангелие от Марка

Глава 6

Вiд Марка

Розділ 6

1 Иисус вместе с учениками ушел оттуда и пришел в Свой родной город.

1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.

2 Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге. Многие, слушая Его, удивлялись: — Откуда это у Него? Кто дал Ему такую мудрость? Как Он совершает такие чудеса?

2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

3 Разве Он не плотник, не сын Марии, не брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И разве не здесь, у нас, живут Его сестры? И они отвергли Его.

3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.

4 Иисус же сказал им: — Не бывает пророк без чести, разве только в городе своем и в своем доме.

4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.

5 И Он не мог совершить там ни одного чуда, лишь исцелил нескольких больных, возложив на них руки.

5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.

6 Он удивлялся неверию в этих людях. Иисус ходил по окрестным селениям и учил.

6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.

7 Он созвал двенадцать учеников и начал посылать их по двое, дав им власть над нечистыми духами.

7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.

8 Он повелел им ничего не брать с собой в дорогу, кроме посоха: ни хлеба, ни сумки, ни денег в поясе,

8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,

9 но обуваться в сандалии и не брать запасной одежды.

9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.

10 — В какой бы дом вы ни вошли, — говорил Он им, — оставайтесь там до тех пор, пока не покинете это место.

10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.

11 А если где-либо вас не примут и не захотят слушать, то, уходя, отряхните пыль с ваших ног, пусть это будет свидетельством против них.

11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“

12 Ученики отправились в путь и проповедовали людям, призывая их к покаянию.

12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.

13 Они изгнали много демонов, и многих больных помазали оливковым маслом и исцелили.

13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.

14 Об Иисусе услышал царь Ирод, поскольку имя Иисуса становилось все более известным, и некоторые говорили: — Это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и поэтому в Нем такая чудодейственная сила.

14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.

15 Другие говорили, что это Илия. А третьи утверждали, что Он пророк, подобный пророкам древности.

15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

16 Услышав эти разговоры, Ирод решил: — Это Иоанн, которого я обезглавил, он воскрес из мертвых.

16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“

17 В свое время Ирод приказал арестовать Иоанна и бросить его в темницу из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа. Ирод женился на ней,

17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.

18 а Иоанн говорил ему: — Нельзя тебе жить с женой своего брата.

18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“

19 Иродиада затаила злобу на Иоанна и хотела убить его. Однако она не могла ничего сделать,

19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

20 потому что Ирод боялся Иоанна, зная, что это справедливый и святой человек, и берег его. Слушая Иоанна, Ирод приходил в смущение, но тем не менее, ему нравилось его слушать.

20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.

21 Наконец Иродиаде представился подходящий случай. Ирод в день своего рождения устроил пир для своих приближенных, военачальников и самых уважаемых людей Галилеи.

21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,

22 Дочь Иродиады вошла к ним и танцевала, и так понравилась Ироду и возлежавшим за столом гостям, что царь сказал девушке: — Проси у меня чего хочешь, и я дам тебе! —

22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“

23 и поклялся ей: — Чего ни попросишь, все дам тебе, хоть половину моего царства.

23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“

24 Девушка пошла к матери за советом: — Чего мне просить? А та сказала: — Проси голову Иоанна Крестителя.

24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.

25 Девушка сразу же поспешила к царю и попросила: — Хочу, чтобы ты сейчас же подал мне на блюде голову Иоанна Крестителя.

25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“

26 Царь сильно опечалился, но не решился ей отказать, так как поклялся перед возлежавшими за столом гостями.

26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.

27 Он немедленно послал палача и приказал ему принести голову Иоанна. Тот пошел в темницу, обезглавил Иоанна

27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.

28 и принес его голову на блюде девушке, а та отдала ее своей матери.

28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.

29 Когда об этом услышали ученики Иоанна, они пришли, забрали тело и похоронили его в гробнице.

29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.

30 Апостолы возвратились к Иисусу и рассказали Ему обо всем, что они делали и чему учили народ.

30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.

31 Иисус сказал им: — Отправляйтесь в безлюдное место и немного отдохните, — ведь все время приходило и уходило много народа, и у них даже не было времени поесть.

31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

32 И они отправились на лодке в пустынное место.

32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.

33 Но люди видели, как они отплыли, причем многие их узнали и устремились туда посуху из всех городов, так что оказались на месте даже раньше лодки.

33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.

34 Когда Иисус сошел на берег и увидел большую толпу, Он сжалился над людьми, потому что они были как овцы без пастуха, и начал их учить многим вещам.

34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.

35 Уже поздно вечером ученики подошли к Нему и сказали: — Место здесь пустынное, и уже поздно.

35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.

36 Отпусти народ, пусть пойдут в окрестные деревни и селения и купят себе поесть.

36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.

37 Но Иисус ответил: — Вы дайте им есть. Ученики удивились: — Неужели Ты хочешь, чтобы мы купили еды динариев на двести и накормили этих людей?

37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“

38 — Сколько у вас хлеба? — спросил Иисус. — Пойдите посмотрите. Они пошли, узнали и ответили: — Пять хлебов и две рыбы.

38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.

39 Иисус велел рассадить народ группами на зеленой траве.

39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.

40 Люди возлегли, расположившись группами по сто и по пятьдесят человек.

40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.

41 Иисус взял пять хлебов и две рыбы и, подняв глаза к небу, благословил пищу. Затем Он стал разламывать хлеб и давать Своим ученикам, чтобы те раздавали народу, и две рыбы тоже разделил на всех.

41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

42 Все ели и насытились,

42 І всі їли й наїлися!

43 и собрали еще двенадцать полных корзин остатков хлеба и рыбы.

43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

44 Одних только мужчин ело около пяти тысяч.

44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

45 Сразу после этого Иисус велел Своим ученикам сесть в лодку и переправиться на другую сторону озера, к Вифсаиде, а Сам Он оставался, пока не отпустил народ.

45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.

46 Простившись с народом, Иисус поднялся на гору помолиться.

46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.

47 Когда наступила ночь, лодка была посреди озера, а Иисус оставался один на берегу.

47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.

48 Увидев, что им приходится нелегко, так как дул встречный ветер, Он около четвертой стражи ночи, перед рассветом, пошел к ним, ступая по озеру. Он хотел уже приблизиться к ним,

48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.

49 но они, увидев Его идущим по воде, решили, что это призрак, и закричали,

49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,

50 потому что они все видели Его и сильно испугались. Но Иисус сразу же заговорил с ними: — Успокойтесь, это Я, не бойтесь.

50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“

51 Он вошел к ним в лодку, и ветер утих. Ученики были поражены.

51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,

52 Ведь они не поняли и чуда с хлебами — их сердца были закрыты.

52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.

53 Переправившись на другую сторону, они пристали к берегу в Геннисарете.

53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.

54 Как только они вышли из лодки, люди сразу узнали Иисуса.

54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,

55 Они обежали всю округу, рассказывая, где Он находится, и туда стали приносить на циновках больных.

55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.

56 Где бы Он ни появлялся, в селениях, или в городах, или в деревнях, люди выносили на площади больных и просили Иисуса, чтобы Он позволил им прикоснуться хотя бы к кисточке на краю Его одежды. И все, кто прикасался, выздоравливали.

56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!