Библия - Обещанное Восстановление

路加福音

第14章

1 安息日，耶穌到一個法利賽人的首領家裏去吃餅［bread］，他們就窺探他。

2 恰巧［behold］在他面前有一個患水臌的人。

3 耶穌應［answering］律法師和法利賽人說：「安息日治病，可以不可以？」

4 他們並［And］不言語。耶穌就治好那人，叫他走了；

5 便回答［answered］他們說：「你們中間誰有驢或有牛，在安息日掉在坑［pit］裏，不立時拉牠出［out］來呢？」

6 他們不能對答他［him］這些［these］話。

7 耶穌見所請的客揀擇首位，就出［put forth］比喻對他們說：

8 「你被人請去赴婚筵［wedding］，不要坐在首位上；恐怕有比你尊貴的客被他請來；

9 那請你［thee］的人和他［and him］前來，對你說：『讓座給這一個吧；』你就羞羞慚慚的退到末位上去了。

10 你被請的時候，倒［But］去坐在末位上；好叫那請你的人來對你說：『朋友，請上坐。』那時，你在同席的人面前就得尊崇［worship］了。

11 因為，凡自高的，必降為卑；謙卑自己［humbleth himself］的，必升為高。」

12 那時［Then］，耶穌又對請他的人說：「你擺設午餐或晚餐［a dinner or a supper］，不要請你的朋友、弟兄、親屬，和你［rich］富足的鄰居；恐怕他們也請你，你就得了報答。

13 你擺設筵席，倒要請那貧窮的、殘廢的、瘸腿的、瞎眼的。［blind］ 

14 你就有福了［And thou shalt be blessed］；因為他們不能［cannot］報答你。到義人復活的時候，你要得著報答。」

15 與他［with him］同席的有一人聽見這些［these］話，就對耶穌說：「在神的國裏吃餅［bread］的有福了。」

16 耶穌就［Then］對他說：「有一人擺設大筵席，請了許多客。

17 到了坐席的時候，打發他的［his］僕人去對所請的人說：『請來吧；樣樣都齊備了。』

18 眾人就［began to］一口同音的推辭。第一個對他［unto him］說：『我買了一塊地，必須去看看；請你准我辭了。』

19 又有一個說：『我買了五對牛，要去試一試；請你准我辭了。』

20 又有一個說：『我才娶了妻，所以不能去。』

21 這樣［So］，那僕人回來，把這些事［these things］都告訴了主人。家主就動怒，對他［his］僕人說：『快出去，到城裏大街小巷，領那貧窮的、殘廢的、瘸腿的［halt］、瞎眼的［blind］來。』

22 僕人說：『主啊，照［as］你所吩咐的已經辦了，還有空座。』

23 主人對僕人說：『你出去到路上和籬笆那裏，勉強人進來，坐滿我的屋子。』

24 我告訴你們：『先前所請的那些［those］人，沒有一個得嘗我的筵席。』」

25 有極多的人和耶穌同行；他轉過來，對他們說：

26 「人到我這裏來，若不恨［hate］自己的父母、妻子、兒女、弟兄、姐妹、和自己的性命，就不能作我的門徒。

27 凡不背著他的［his］十字架跟從我的，也不能作我的門徒。

28 你們那一個要蓋一座樓，不先坐下算計花費，夠［sufficient］蓋成不夠［sufficient］呢？

29 恐怕他［he］安了地基以後［after］，不能成功，看見這事［it］的人都笑話他，

30 說［Saying］：『這個人開了工，卻不能完工。』

31 或是一個王出去和別的王打仗，豈不先坐下酌量，能用一萬兵去敵那領二萬兵來攻打他的嗎？

32 若是不能，就趁敵人還遠的時候，派使者去求和息的條款。

33 照樣［So likewise］，你們無論甚麼人，若不撇棄［forsaketh］一切所有的，他［he］不能作我的門徒。」

34 「鹽本是好的；鹽若失了味，可用甚麼叫它再鹹呢？

35 或用在地［land］裏，或堆在糞裏，都不合式；只好丟在外面。有耳可聽的，就應當聽。」

Вiд Луки

Розділ 14

1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.

2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.

3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“

4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.

5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“

6 І вони не могли відповісти на це.

7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:

8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,

9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“ І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.

10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“ Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.

11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.

12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.

13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,

14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“

15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“

16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.

17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.

18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“

19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“

20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.

21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.

22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.

23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.

24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“

25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:

26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!

27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!

28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,

29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,

30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.

31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?

32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.

33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.

34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?

35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

路加福音第14章	Вiд Луки Розділ 14
1 安息日，耶穌到一個法利賽人的首領家裏去吃餅［bread］，他們就窺探他。	1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.
2 恰巧［behold］在他面前有一個患水臌的人。	2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.
3 耶穌應［answering］律法師和法利賽人說：「安息日治病，可以不可以？」	3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“
4 他們並［And］不言語。耶穌就治好那人，叫他走了；	4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.
5 便回答［answered］他們說：「你們中間誰有驢或有牛，在安息日掉在坑［pit］裏，不立時拉牠出［out］來呢？」	5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“
6 他們不能對答他［him］這些［these］話。	6 І вони не могли відповісти на це.
7 耶穌見所請的客揀擇首位，就出［put forth］比喻對他們說：	7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:
8 「你被人請去赴婚筵［wedding］，不要坐在首位上；恐怕有比你尊貴的客被他請來；	8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,
9 那請你［thee］的人和他［and him］前來，對你說：『讓座給這一個吧；』你就羞羞慚慚的退到末位上去了。	9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“ І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.
10 你被請的時候，倒［But］去坐在末位上；好叫那請你的人來對你說：『朋友，請上坐。』那時，你在同席的人面前就得尊崇［worship］了。	10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“ Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.
11 因為，凡自高的，必降為卑；謙卑自己［humbleth himself］的，必升為高。」	11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.
12 那時［Then］，耶穌又對請他的人說：「你擺設午餐或晚餐［a dinner or a supper］，不要請你的朋友、弟兄、親屬，和你［rich］富足的鄰居；恐怕他們也請你，你就得了報答。	12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.
13 你擺設筵席，倒要請那貧窮的、殘廢的、瘸腿的、瞎眼的。［blind］	13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
14 你就有福了［And thou shalt be blessed］；因為他們不能［cannot］報答你。到義人復活的時候，你要得著報答。」	14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“
15 與他［with him］同席的有一人聽見這些［these］話，就對耶穌說：「在神的國裏吃餅［bread］的有福了。」	15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“
16 耶穌就［Then］對他說：「有一人擺設大筵席，請了許多客。	16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.
17 到了坐席的時候，打發他的［his］僕人去對所請的人說：『請來吧；樣樣都齊備了。』	17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.
18 眾人就［began to］一口同音的推辭。第一個對他［unto him］說：『我買了一塊地，必須去看看；請你准我辭了。』	18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“
19 又有一個說：『我買了五對牛，要去試一試；請你准我辭了。』	19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“
20 又有一個說：『我才娶了妻，所以不能去。』	20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.
21 這樣［So］，那僕人回來，把這些事［these things］都告訴了主人。家主就動怒，對他［his］僕人說：『快出去，到城裏大街小巷，領那貧窮的、殘廢的、瘸腿的［halt］、瞎眼的［blind］來。』	21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.
22 僕人說：『主啊，照［as］你所吩咐的已經辦了，還有空座。』	22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.
23 主人對僕人說：『你出去到路上和籬笆那裏，勉強人進來，坐滿我的屋子。』	23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.
24 我告訴你們：『先前所請的那些［those］人，沒有一個得嘗我的筵席。』」	24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“
25 有極多的人和耶穌同行；他轉過來，對他們說：	25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
26 「人到我這裏來，若不恨［hate］自己的父母、妻子、兒女、弟兄、姐妹、和自己的性命，就不能作我的門徒。	26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!
27 凡不背著他的［his］十字架跟從我的，也不能作我的門徒。	27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!
28 你們那一個要蓋一座樓，不先坐下算計花費，夠［sufficient］蓋成不夠［sufficient］呢？	28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,
29 恐怕他［he］安了地基以後［after］，不能成功，看見這事［it］的人都笑話他，	29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
30 說［Saying］：『這個人開了工，卻不能完工。』	30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.
31 或是一個王出去和別的王打仗，豈不先坐下酌量，能用一萬兵去敵那領二萬兵來攻打他的嗎？	31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?
32 若是不能，就趁敵人還遠的時候，派使者去求和息的條款。	32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.
33 照樣［So likewise］，你們無論甚麼人，若不撇棄［forsaketh］一切所有的，他［he］不能作我的門徒。」	33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.
34 「鹽本是好的；鹽若失了味，可用甚麼叫它再鹹呢？	34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
35 或用在地［land］裏，或堆在糞裏，都不合式；只好丟在外面。有耳可聽的，就應當聽。」	35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

舊約

新約

路加福音

第14章

Вiд Луки

Розділ 14

路加福音

第14章

Вiд Луки

Розділ 14