Библия - Обещанное Восстановление

使徒行傳

第4章

1 使徒對百姓說話的時候，祭司們和守殿官，並撒都該人忽然來了。

2 因他們教訓百姓，本著耶穌，傳說死人復活，就很煩惱，

3 於是下手拿住他們；因為天已經晚了，就把他們押到第二天。

4 但聽道之人有許多信的，男丁數目約到五千。

5 第二天，官長［rulers］、長老，和文士在耶路撒冷聚會，

6 又有大祭司亞那和該亞法、約翰、亞歷山大，並凡［as many as］大祭司的親族都在那裏。

7 叫使徒站在當中，就問他們說：「你們用甚麼能力，奉誰的名作這事呢？」

8 那時彼得被聖靈充滿，對他們說：「治民的官長［rulers］和以色列的［Israel］長老啊，

9 倘若今日因為在殘疾人身上所行的善事查問我們他是怎麼得了痊癒，

10 你們眾人和以色列百姓都當知道，站在你們面前的這人得痊癒是因你們所釘十字架、神叫他從死裏復活、拿撒勒的［of Nazareth］耶穌基督之名。

11 這［This］是你們匠人所輕棄［nought］的石頭，成為［which is become］房角的頭塊石頭。

12 除他以外，別無拯救；因為在天下人間，沒有賜下別的名，我們必可［must be］靠著得救。」

13 他們見彼得、約翰的膽量，又看出他們原是沒有學問的小民，就希奇，認明他們是跟過耶穌的；

14 又看見那治好了的人和他們一同站著，就無話可駁。

15 於是吩咐他們從公會出去，就彼此商議說：

16 「我們當怎樣辦這兩個人呢？因為他們誠然行了一件明顯的神蹟，凡住耶路撒冷的人都知道，我們也不能說沒有。

17 唯恐這事越發傳揚在民間，我們必須嚴嚴的［straitly］恐嚇他們，叫他們不再奉這名對人講論。」

18 於是叫了他們來，吩咐［commanded］他們總不可奉耶穌的名講論教訓人。

19 彼得、約翰說：「聽從你們，不聽從神，這在神眼［sight］前合理不合理，你們自己酌量吧。

20 我們所看見所聽見的，不能不說。」

21 官長為百姓的緣故，想不出法子刑罰他們，又恐嚇一番，把他們釋放了。這是因眾人為所行的奇事都歸榮耀與神。

22 原來藉著神蹟醫好的那人有四十多歲了。

23 二人既被釋放，就到會友那裏去，把祭司長和長老所說的話都告訴他們。

24 他們聽見了，就同心合意的，高聲向神說：「主啊，你是造天、地、海、和其中一切［all］的神［God］。

25 你曾藉著你僕人大衛［thy servant David］的口，說：『異教的民［heathen］為甚麼爭鬧？百姓［people］為甚麼謀算虛妄的事？

26 世上的君王一齊起來，臣宰也聚集，要敵擋主，並他的基督［his Christ］。』

27 希律和本丟．彼拉多，外邦人和以色列民，果然在這城裏聚集，要攻打你所膏的聖子［child］耶穌。

28 成就你手和你意旨所預定必有的事。

29 他們恐嚇我們，現在求主鑒察。一面叫你僕人大放膽量，講你的道。

30 一面伸出你的手來，醫治疾病，並且使神蹟奇事，因你聖子［child］耶穌的名行出來。」

31 禱告完了，他們聚集［they were assembled］的地方震動，他們就都被聖靈充滿，放膽講論神的道。

32 那許多信的人都是一心一意的，沒有一人說他的東西有一樣是自己的，都是大家公用。

33 使徒大有能力，見證主耶穌復活；眾人也都蒙大恩。

34 內中也沒有一個缺乏的，因為人人將田產房屋都賣了，把所賣的價銀拿來，放在使徒腳前，

35 照各人所需用的，分給各人。

36 有一個利未人，生在塞浦路斯，名叫約瑟，使徒稱他為巴拿巴（巴拿巴翻出來就是勸慰子）。

37 他有地［land］，也賣了，把錢［money］拿來，放在使徒腳前。

Дiї

Розділ 4

1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,

2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.

3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.

4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.

5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“

8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!

9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -

10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!

11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“

12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.

13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.

14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.

15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,

16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.

18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.

19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“

21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.

22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.

23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.

24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?

26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.

27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,

28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.

29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,

30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.

31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!

32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.

33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!

34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,

35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.

36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,

37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.

使徒行傳第4章	Дiї Розділ 4
1 使徒對百姓說話的時候，祭司們和守殿官，並撒都該人忽然來了。	1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,
2 因他們教訓百姓，本著耶穌，傳說死人復活，就很煩惱，	2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.
3 於是下手拿住他們；因為天已經晚了，就把他們押到第二天。	3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.
4 但聽道之人有許多信的，男丁數目約到五千。	4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.
5 第二天，官長［rulers］、長老，和文士在耶路撒冷聚會，	5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
6 又有大祭司亞那和該亞法、約翰、亞歷山大，並凡［as many as］大祭司的親族都在那裏。	6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
7 叫使徒站在當中，就問他們說：「你們用甚麼能力，奉誰的名作這事呢？」	7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“
8 那時彼得被聖靈充滿，對他們說：「治民的官長［rulers］和以色列的［Israel］長老啊，	8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!
9 倘若今日因為在殘疾人身上所行的善事查問我們他是怎麼得了痊癒，	9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -
10 你們眾人和以色列百姓都當知道，站在你們面前的這人得痊癒是因你們所釘十字架、神叫他從死裏復活、拿撒勒的［of Nazareth］耶穌基督之名。	10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!
11 這［This］是你們匠人所輕棄［nought］的石頭，成為［which is become］房角的頭塊石頭。	11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“
12 除他以外，別無拯救；因為在天下人間，沒有賜下別的名，我們必可［must be］靠著得救。」	12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.
13 他們見彼得、約翰的膽量，又看出他們原是沒有學問的小民，就希奇，認明他們是跟過耶穌的；	13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.
14 又看見那治好了的人和他們一同站著，就無話可駁。	14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.
15 於是吩咐他們從公會出去，就彼此商議說：	15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,
16 「我們當怎樣辦這兩個人呢？因為他們誠然行了一件明顯的神蹟，凡住耶路撒冷的人都知道，我們也不能說沒有。	16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
17 唯恐這事越發傳揚在民間，我們必須嚴嚴的［straitly］恐嚇他們，叫他們不再奉這名對人講論。」	17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.
18 於是叫了他們來，吩咐［commanded］他們總不可奉耶穌的名講論教訓人。	18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.
19 彼得、約翰說：「聽從你們，不聽從神，這在神眼［sight］前合理不合理，你們自己酌量吧。	19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
20 我們所看見所聽見的，不能不說。」	20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“
21 官長為百姓的緣故，想不出法子刑罰他們，又恐嚇一番，把他們釋放了。這是因眾人為所行的奇事都歸榮耀與神。	21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.
22 原來藉著神蹟醫好的那人有四十多歲了。	22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.
23 二人既被釋放，就到會友那裏去，把祭司長和長老所說的話都告訴他們。	23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.
24 他們聽見了，就同心合意的，高聲向神說：「主啊，你是造天、地、海、和其中一切［all］的神［God］。	24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
25 你曾藉著你僕人大衛［thy servant David］的口，說：『異教的民［heathen］為甚麼爭鬧？百姓［people］為甚麼謀算虛妄的事？	25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?
26 世上的君王一齊起來，臣宰也聚集，要敵擋主，並他的基督［his Christ］。』	26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.
27 希律和本丟．彼拉多，外邦人和以色列民，果然在這城裏聚集，要攻打你所膏的聖子［child］耶穌。	27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,
28 成就你手和你意旨所預定必有的事。	28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.
29 他們恐嚇我們，現在求主鑒察。一面叫你僕人大放膽量，講你的道。	29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,
30 一面伸出你的手來，醫治疾病，並且使神蹟奇事，因你聖子［child］耶穌的名行出來。」	30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.
31 禱告完了，他們聚集［they were assembled］的地方震動，他們就都被聖靈充滿，放膽講論神的道。	31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!
32 那許多信的人都是一心一意的，沒有一人說他的東西有一樣是自己的，都是大家公用。	32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.
33 使徒大有能力，見證主耶穌復活；眾人也都蒙大恩。	33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!
34 內中也沒有一個缺乏的，因為人人將田產房屋都賣了，把所賣的價銀拿來，放在使徒腳前，	34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,
35 照各人所需用的，分給各人。	35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.
36 有一個利未人，生在塞浦路斯，名叫約瑟，使徒稱他為巴拿巴（巴拿巴翻出來就是勸慰子）。	36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,
37 他有地［land］，也賣了，把錢［money］拿來，放在使徒腳前。	37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.

舊約

新約

使徒行傳

第4章

Дiї

Розділ 4

使徒行傳

第4章

Дiї

Розділ 4