路加福音

第15章

1 眾稅吏和罪人便[Then]都挨近耶穌,要聽他講道。

2 法利賽人和文士私下議論說:「這個人接待罪人,又同他們用餐[eateth]。」

3 耶穌就用[this]比喻對他們[unto them]說:

4 「你們中間甚麼人[What]有一百隻羊,[if]失去一隻,不把這九十九隻撇在曠野、去找那失去的羊,直到找著呢?

5 [he]找著了,就歡歡喜喜的扛在肩上。

6 他回到家裏[he cometh home],就請他的[his]朋友鄰居來,對他們說:『你們和我一同歡喜吧;因為我失去的羊,我已經找著了[Rejoice with me; for I have found my sheep which was lost]。』

7 我告訴你們,一個罪人悔改,在天上也要這樣為他歡喜,較比為九十九個不用悔改的義人歡喜更大。」

8 「或是甚麼[what]婦人有十塊銀子[silver],若失落一塊,[not]點上[candle],打掃屋子,細細的找,直到找著呢?

9 [she]找著了,就請她的[her]朋友鄰居來,[saying]:『你們和我一同歡喜吧;因為我失落的那塊錢,我已經找著了[Rejoice with me; for I have found the piece which I had lost]

10 我告訴你們,一個罪人悔改,在神的天使[angels]面前也是這樣為他歡喜。」

11 耶穌又說:「一個人有兩個兒子;

12 小兒子對[his]父親說:『父親,請你把我應得的家業分給我。』他父親就把產業分給他們。

13 過了不多幾日,小兒子就把他一切所有的都收拾起來,往遠方去,在那裏任意放縱[riotous],浪費財物[substance]

14 [he]既耗盡了一切所有的,便[when]遇著那[land]大遭饑荒;[he]就窮苦起來。

15 [he]於是去投靠那地方的一個人;那人打發他到田裏去放豬。

16 他恨不得拿豬所吃的豆莢充飢;也沒有人給他。

17 他醒悟過來,就說:『我父親有多少的雇工,口糧有餘,我倒在這裏餓死麼。

18 我要起來,到我父親那裏去,向他說:『父親,我得罪了天,在你面前有罪[before thee]

19 從今以後,[no]配稱為你的兒子;把我當作[thy]一個雇工吧。』

20 他便[And he]起來,往他父親那裏去。只是[But][he]相離還遠,他父親看見,就憐恤愛惜[had compassion],跑去抱著他的頸項,連連與他親嘴。

21 兒子對父親[unto him]說:『父親,我得罪了天,在你眼前有罪[in thy sight],從今以後,[no]配稱為你的兒子。』

22 父親卻對他[to his]僕人說:『把那上好的袍子[Bring]出來給他穿;把戒指戴在他指頭上,把鞋穿在他腳上。

23 把那肥牛犢牽來宰了;我們可以吃喝快樂。

24 因為我這個兒子是死而復活、失而又得的。』他們就快樂起來。

25 那時,大兒子正在田裏;他回來,離家不遠,聽見作樂跳舞的聲音。

26 [he]便叫過一個僕人來,問是甚麼緣故[meant]

27 僕人對他[unto him]說:『你兄弟來了;你父親因為得他無災無病的回來,把肥牛犢宰了。』

28 大兒子[And]生氣,不肯進去;他父親就因此[therefore]出來勸他。

29回答[answering][his]父親說:『看哪[lo],我服事你這多年,從來沒有違背過你的命;你並沒有給我一隻山羊羔,叫我和[my]朋友一同快樂。

30 但你這個兒子和娼妓吞盡了你的產業,他一來了,你倒為他宰了肥牛犢。』

31 父親對他說:『兒啊,你常和我同在,我一切所有的都是你的。

32 我們理當歡喜快樂[It was meet that we should make merry, and be glad]因為[for]你這個兄弟是死而復活、失而又得的[this thy brother was dead, and is alive again; and was lost, and is found]。』」

Вiд Луки

Розділ 15

1 Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.

2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.

3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

4 „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?

5 А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.

6 І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.

7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...

8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?

9 А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“

10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.

11 І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.

12 І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.

14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.

15 І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.

16 I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.

17 Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!

18 Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.

19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.

20 І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

21 І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.

22 А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.

23 Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,

24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.

25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.

26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“

27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.

28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.

30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.

31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!

32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“

路加福音

第15章

Вiд Луки

Розділ 15

1 眾稅吏和罪人便[Then]都挨近耶穌,要聽他講道。

1 Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.

2 法利賽人和文士私下議論說:「這個人接待罪人,又同他們用餐[eateth]。」

2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.

3 耶穌就用[this]比喻對他們[unto them]說:

3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

4 「你們中間甚麼人[What]有一百隻羊,[if]失去一隻,不把這九十九隻撇在曠野、去找那失去的羊,直到找著呢?

4 „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?

5 [he]找著了,就歡歡喜喜的扛在肩上。

5 А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.

6 他回到家裏[he cometh home],就請他的[his]朋友鄰居來,對他們說:『你們和我一同歡喜吧;因為我失去的羊,我已經找著了[Rejoice with me; for I have found my sheep which was lost]。』

6 І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.

7 我告訴你們,一個罪人悔改,在天上也要這樣為他歡喜,較比為九十九個不用悔改的義人歡喜更大。」

7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...

8 「或是甚麼[what]婦人有十塊銀子[silver],若失落一塊,[not]點上[candle],打掃屋子,細細的找,直到找著呢?

8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?

9 [she]找著了,就請她的[her]朋友鄰居來,[saying]:『你們和我一同歡喜吧;因為我失落的那塊錢,我已經找著了[Rejoice with me; for I have found the piece which I had lost]

9 А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“

10 我告訴你們,一個罪人悔改,在神的天使[angels]面前也是這樣為他歡喜。」

10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.

11 耶穌又說:「一個人有兩個兒子;

11 І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.

12 小兒子對[his]父親說:『父親,請你把我應得的家業分給我。』他父親就把產業分給他們。

12 І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.

13 過了不多幾日,小兒子就把他一切所有的都收拾起來,往遠方去,在那裏任意放縱[riotous],浪費財物[substance]

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.

14 [he]既耗盡了一切所有的,便[when]遇著那[land]大遭饑荒;[he]就窮苦起來。

14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.

15 [he]於是去投靠那地方的一個人;那人打發他到田裏去放豬。

15 І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.

16 他恨不得拿豬所吃的豆莢充飢;也沒有人給他。

16 I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.

17 他醒悟過來,就說:『我父親有多少的雇工,口糧有餘,我倒在這裏餓死麼。

17 Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!

18 我要起來,到我父親那裏去,向他說:『父親,我得罪了天,在你面前有罪[before thee]

18 Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.

19 從今以後,[no]配稱為你的兒子;把我當作[thy]一個雇工吧。』

19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.

20 他便[And he]起來,往他父親那裏去。只是[But][he]相離還遠,他父親看見,就憐恤愛惜[had compassion],跑去抱著他的頸項,連連與他親嘴。

20 І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

21 兒子對父親[unto him]說:『父親,我得罪了天,在你眼前有罪[in thy sight],從今以後,[no]配稱為你的兒子。』

21 І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.

22 父親卻對他[to his]僕人說:『把那上好的袍子[Bring]出來給他穿;把戒指戴在他指頭上,把鞋穿在他腳上。

22 А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.

23 把那肥牛犢牽來宰了;我們可以吃喝快樂。

23 Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,

24 因為我這個兒子是死而復活、失而又得的。』他們就快樂起來。

24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.

25 那時,大兒子正在田裏;他回來,離家不遠,聽見作樂跳舞的聲音。

25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.

26 [he]便叫過一個僕人來,問是甚麼緣故[meant]

26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“

27 僕人對他[unto him]說:『你兄弟來了;你父親因為得他無災無病的回來,把肥牛犢宰了。』

27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.

28 大兒子[And]生氣,不肯進去;他父親就因此[therefore]出來勸他。

28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

29回答[answering][his]父親說:『看哪[lo],我服事你這多年,從來沒有違背過你的命;你並沒有給我一隻山羊羔,叫我和[my]朋友一同快樂。

29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.

30 但你這個兒子和娼妓吞盡了你的產業,他一來了,你倒為他宰了肥牛犢。』

30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.

31 父親對他說:『兒啊,你常和我同在,我一切所有的都是你的。

31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!

32 我們理當歡喜快樂[It was meet that we should make merry, and be glad]因為[for]你這個兄弟是死而復活、失而又得的[this thy brother was dead, and is alive again; and was lost, and is found]。』」

32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“