馬可福音

第12章

1 耶穌設譬曰、有人樹葡萄園、以籬環之、掘酒醡、建塔、租與農夫、遂往異地、

2 及期、遣僕就農夫、取園中當納之果、

3 農夫執而扑之、使徒返、

4 復遺他僕、農夫石傷其首、凌辱遣之、

5 又遣一僕、農夫殺之、復遣羣侯、或扑或殺、

6 有愛子一、卒遣之、以爲必敬我子矣、

7 農夫相告曰、此其嗣子、且來殺之、業歸我矣、

8 遂執而殺之、棄諸園外、

9 園主將何以處此、必至而滅農夫、以園託他人焉、

10 經云、工師所棄之石、成爲屋隅首石、

11 此主所成者、我目而奇之、爾未讀乎、

12 其人知耶穌設譬指己、欲執之、而畏衆、遂去、〇

13 後遣法利賽希律黨數人、欲卽其言阱陷之、

14 乃就耶穌曰、先生、我知爾乃眞者、不偏視人、不以貌取人、而以誠傳上帝道者也、納稅該撒〔該撒羅馬國君之號〕宜否、

15 納不納乎、耶穌知其詐、曰、何試我耶、取金錢一、予我觀之、

16 遂取之、耶穌曰、是像與號誰乎、曰、該撒、

17 曰、以該撒之物納該撒、以上帝之物納上帝矣、衆奇之、〇

18 有撒吐該人、言無復生者、就而問曰、

19 先生、摩西筆以示我云、若人兄弟死、遺妻而無子、兄弟當娶其妻、生子以嗣之、

20 有兄弟七人、長者娶妻、無子而死、

21 其二娶之、亦無子而死、其三亦然、

22 如是、七人娶之、皆無遺子、厥後、婦亦死焉、

23 至復生時、其人復生、此婦爲誰之妻乎、蓋納之者七人矣、

24 耶穌曰、爾不識經、及上帝權若此、豈不謬哉、

25 夫復生之時、不嫁不娶、如在天使者、

26 論死者復生、上帝云、我乃亞伯拉罕之上帝、以撒之上帝、雅各之上帝、載在摩西書棘中篇、爾未讀乎、

27 是上帝非死者之上帝、乃生者之上帝矣、故爾曹謬甚、〇

28 有一士子、聞其辯論、見耶穌善於應對、就而問曰、何爲諸誡首、

29 耶穌曰、諸誡首云、以色列民聽之哉、主卽我之上帝、一主耳、

30 當盡心、盡性、盡意、盡力、愛主爾之上帝、此首誡也、

31 其次愛人如己、亦猶是、誡未有大於此者、

32 士子曰、善哉、先生之言是也、蓋上帝惟一、其外無他、

33 苟盡心、盡意、盡性、盡力、愛之、又愛人如己、則愈諸熱犧祭祀、多矣、

34 耶穌見其善於應對、乃曰爾違上帝國不遠矣、自是無敢問者、〇

35 耶穌於殿教誨、曰士子何言基督爲大闢裔乎、

36 大闢感於聖神、言曰、主謂我主云、坐我右、我將以爾敵置爾足下、

37 夫大闢旣稱基督爲主、則基督如何爲大闢裔乎、衆皆樂聞、〇

38 耶穌傳道曰、謹防士子、彼好衣長服而遊、喜市上問安、

39 會堂高位、席間上坐、

40 然幷吞嫠婦家資、佯爲長祈、其受罪必尤重也、〇

41 耶穌對庫而坐、見衆以金輸庫、諸富者輸多金、

42 有貧嫠至、輸半釐者二、卽一釐耳、

43 乃招門徒曰、吾誠告爾、此貧嫠輸庫、較衆尤多、

44 蓋衆以羨餘輸之、此則不足而盡輸所有、是全業也、

Вiд Марка

Розділ 12

1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.

3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.

38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

馬可福音

第12章

Вiд Марка

Розділ 12

1 耶穌設譬曰、有人樹葡萄園、以籬環之、掘酒醡、建塔、租與農夫、遂往異地、

1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

2 及期、遣僕就農夫、取園中當納之果、

2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.

3 農夫執而扑之、使徒返、

3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

4 復遺他僕、農夫石傷其首、凌辱遣之、

4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

5 又遣一僕、農夫殺之、復遣羣侯、或扑或殺、

5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

6 有愛子一、卒遣之、以爲必敬我子矣、

6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

7 農夫相告曰、此其嗣子、且來殺之、業歸我矣、

7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

8 遂執而殺之、棄諸園外、

8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

9 園主將何以處此、必至而滅農夫、以園託他人焉、

9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

10 經云、工師所棄之石、成爲屋隅首石、

10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

11 此主所成者、我目而奇之、爾未讀乎、

11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

12 其人知耶穌設譬指己、欲執之、而畏衆、遂去、〇

12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

13 後遣法利賽希律黨數人、欲卽其言阱陷之、

13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

14 乃就耶穌曰、先生、我知爾乃眞者、不偏視人、不以貌取人、而以誠傳上帝道者也、納稅該撒〔該撒羅馬國君之號〕宜否、

14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

15 納不納乎、耶穌知其詐、曰、何試我耶、取金錢一、予我觀之、

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

16 遂取之、耶穌曰、是像與號誰乎、曰、該撒、

16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

17 曰、以該撒之物納該撒、以上帝之物納上帝矣、衆奇之、〇

17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

18 有撒吐該人、言無復生者、就而問曰、

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

19 先生、摩西筆以示我云、若人兄弟死、遺妻而無子、兄弟當娶其妻、生子以嗣之、

19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

20 有兄弟七人、長者娶妻、無子而死、

20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

21 其二娶之、亦無子而死、其三亦然、

21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

22 如是、七人娶之、皆無遺子、厥後、婦亦死焉、

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

23 至復生時、其人復生、此婦爲誰之妻乎、蓋納之者七人矣、

23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

24 耶穌曰、爾不識經、及上帝權若此、豈不謬哉、

24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

25 夫復生之時、不嫁不娶、如在天使者、

25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

26 論死者復生、上帝云、我乃亞伯拉罕之上帝、以撒之上帝、雅各之上帝、載在摩西書棘中篇、爾未讀乎、

26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

27 是上帝非死者之上帝、乃生者之上帝矣、故爾曹謬甚、〇

27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

28 有一士子、聞其辯論、見耶穌善於應對、就而問曰、何爲諸誡首、

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

29 耶穌曰、諸誡首云、以色列民聽之哉、主卽我之上帝、一主耳、

29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

30 當盡心、盡性、盡意、盡力、愛主爾之上帝、此首誡也、

30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

31 其次愛人如己、亦猶是、誡未有大於此者、

31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

32 士子曰、善哉、先生之言是也、蓋上帝惟一、其外無他、

32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

33 苟盡心、盡意、盡性、盡力、愛之、又愛人如己、則愈諸熱犧祭祀、多矣、

33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

34 耶穌見其善於應對、乃曰爾違上帝國不遠矣、自是無敢問者、〇

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 耶穌於殿教誨、曰士子何言基督爲大闢裔乎、

35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

36 大闢感於聖神、言曰、主謂我主云、坐我右、我將以爾敵置爾足下、

36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

37 夫大闢旣稱基督爲主、則基督如何爲大闢裔乎、衆皆樂聞、〇

37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.

38 耶穌傳道曰、謹防士子、彼好衣長服而遊、喜市上問安、

38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

39 會堂高位、席間上坐、

39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

40 然幷吞嫠婦家資、佯爲長祈、其受罪必尤重也、〇

40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

41 耶穌對庫而坐、見衆以金輸庫、諸富者輸多金、

41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

42 有貧嫠至、輸半釐者二、卽一釐耳、

42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

43 乃招門徒曰、吾誠告爾、此貧嫠輸庫、較衆尤多、

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 蓋衆以羨餘輸之、此則不足而盡輸所有、是全業也、

44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.