ДiїРозділ 26 |
|
1 |
|
2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї, |
|
3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че. |
|
4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї, |
|
5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри. |
|
6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям, |
|
7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї! |
|
8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих? |
|
9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на, |
|
10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них. |
|
11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах. |
|
12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників, |
|
13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов! |
|
14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“ |
|
15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти. |
|
16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі. |
|
17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, — |
|
18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“. |
|
19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному, |
|
20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння. |
|
21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти. |
|
22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, — |
|
23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“ |
|
24 |
|
25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму. |
|
26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це. |
|
27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“. |
|
28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“. |
|
29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“. |
|
30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів. |
|
31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“ |
|
32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“ |
Деяния апостоловГлава 26 |
|
1 |
|
2 царь |
|
3 тем более, |
|
4 |
|
5 они издавна |
|
6 И |
|
7 |
|
8 Что |
|
9 Правда, |
|
10 |
|
11 и |
|
12 |
|
13 среди |
|
14 Все |
|
15 Я |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 но |
|
21 За |
|
22 Но, |
|
23 то есть, что |
|
24 |
|
25 Нет, |
|
26 Ибо |
|
27 Веришь |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 и, |
|
32 И |
ДiїРозділ 26 |
Деяния апостоловГлава 26 |
|
1 |
1 |
|
2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї, |
2 царь |
|
3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че. |
3 тем более, |
|
4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї, |
4 |
|
5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри. |
5 они издавна |
|
6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям, |
6 И |
|
7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї! |
7 |
|
8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих? |
8 Что |
|
9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на, |
9 Правда, |
|
10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них. |
10 |
|
11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах. |
11 и |
|
12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників, |
12 |
|
13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов! |
13 среди |
|
14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“ |
14 Все |
|
15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти. |
15 Я |
|
16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі. |
16 |
|
17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, — |
17 |
|
18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“. |
18 |
|
19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному, |
19 |
|
20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння. |
20 но |
|
21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти. |
21 За |
|
22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, — |
22 Но, |
|
23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“ |
23 то есть, что |
|
24 |
24 |
|
25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму. |
25 Нет, |
|
26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це. |
26 Ибо |
|
27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“. |
27 Веришь |
|
28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“. |
28 |
|
29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“. |
29 |
|
30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів. |
30 |
|
31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“ |
31 и, |
|
32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“ |
32 И |