Дiї

Розділ 26

1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,

3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.

4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,

5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,

7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!

8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,

10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,

13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“

15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —

18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.

19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.

21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.

22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —

23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“

24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!

25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.

27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.

28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.

29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.

30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.

31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“

32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“

使徒行傳

第26章

1 亞基帕對保羅說:「准你為自己辯明。」於是保羅伸手分訴,說:

2 「亞基帕王啊,猶太人所告我的一切事,今日得在你面前分訴,實為萬幸;

3 更可幸的,是你熟悉猶太人的規矩和他們的辯論;所以求你耐心聽我。

4 我從起初在本國的民中,並在耶路撒冷,自幼為人如何,猶太人都知道。

5 他們若肯作見證就曉得,我從起初是按著我們教中最嚴緊的教門作了法利賽人。

6 現在我站立受審[stand and am judged],是因為盼望[hope]神向我們祖宗所應許的;

7 這應許,我們十二個支派,晝夜切切的事奉神,都盼望臨到[hope to come]亞基帕[Agrippa]王啊,我被猶太人控告,就是因這盼望[hope's]

8 神叫死人復活,你們為甚麼以為[thought]不可信的呢?

9 從前我自己[verily]以為應當多方攻擊拿撒勒[Nazareth]耶穌的名。

10 我在耶路撒冷也曾這樣行了。既從祭司長得了權柄,我就把許多聖徒囚在監裏。他們被殺,我也出名定案。

11 在各會堂,我屢次用刑強逼他們說褻瀆的話;又向他們大發癲狂[being exceedingly mad against them][I]追逼他們,直到外邦的城邑。」

12 「那時,我領了祭司長的權柄和命令,往大馬士革去。

13 王啊,我在路上,正午的時候,看見從天發光,比日頭還亮,四面照著我並與我同行的人。

14 我們都仆倒在地,我就聽見有聲音用希伯來話向我說:『掃羅。掃羅。為甚麼逼迫我?你用腳踢刺是難的。』

15 我說:『主啊,你是誰?』主說:『我就是你所逼迫的耶穌。

16 你起來站著,我特意向你顯現,要派你作執事,作見證,將你所看見的事和我將要顯明與[appear unto]你的事證明出來;

17 我也要救你脫離百姓和外邦人的手。我差你到他們那裏去[unto whom now I send thee]

18 要叫他們的眼睛得開[To open their eyes],從黑暗中歸向光明,從撒但權下歸向神,使他們[that they may]得蒙[forgiveness]罪,和那些因所信之道而成聖的人同得基業,[inheritance among them which are sanctified by faith]這道也在我裏面[that is in me]。』」

19 「亞基帕王啊,我故此沒有違背那從天上來的異象;

20 先在大馬士革,後在耶路撒冷和猶太全地,以及外邦,勸勉他們應當悔改歸向神,行出與悔改相稱的行為[do works meet for repentance]

21 因此,猶太人在殿裏拿住我,想要殺我。

22 既得[Having therefore]蒙神的幫助,我就存留直到今日[I continue unto this day],對著尊貴、卑賤、老幼作見證,所講的並不外乎眾先知和摩西所說將來必成的事;

23 就是基督必須受害,並且因從死裏首先[first]復活,要光照[shew light unto]百姓和外邦人。」

24 保羅這樣分訴,非斯都大聲說:「保羅,你癲狂了吧。你的學問太大,反叫你癲狂了。」

25 保羅說:「非斯都大人,我不是癲狂,我說的乃是真實清醒的[soberness]話。

26 王也曉得這些事,所以我向王放膽直言;我深信這些事沒有一件向王隱藏的,因這事[this thing]不是在角落之處[in a corner]作的。

27 亞基帕王啊,你信先知嗎?我知道你是信的。」

28 亞基帕對保羅說:「你這樣勸我,幾乎叫我作基督徒了[Almost thou persuadest me to be a Christian]。」

29 保羅說:「我向神所求的,不但你一個人,就是今天一切聽我的,都要像我一樣,只是不要像我有這些捆鎖[bonds]。」

30 當他說完了話的時候[And when he had thus spoken],王和巡撫並百尼基與同坐的人都起來。

31 退到裏面,彼此談論說:「這人並沒有犯甚麼該死該綁的罪。」

32 亞基帕又對非斯都說:「這人若沒有上告於凱撒,就可以釋放了。」

Дiї

Розділ 26

使徒行傳

第26章

1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

1 亞基帕對保羅說:「准你為自己辯明。」於是保羅伸手分訴,說:

2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,

2 「亞基帕王啊,猶太人所告我的一切事,今日得在你面前分訴,實為萬幸;

3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.

3 更可幸的,是你熟悉猶太人的規矩和他們的辯論;所以求你耐心聽我。

4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,

4 我從起初在本國的民中,並在耶路撒冷,自幼為人如何,猶太人都知道。

5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

5 他們若肯作見證就曉得,我從起初是按著我們教中最嚴緊的教門作了法利賽人。

6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,

6 現在我站立受審[stand and am judged],是因為盼望[hope]神向我們祖宗所應許的;

7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!

7 這應許,我們十二個支派,晝夜切切的事奉神,都盼望臨到[hope to come]亞基帕[Agrippa]王啊,我被猶太人控告,就是因這盼望[hope's]

8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

8 神叫死人復活,你們為甚麼以為[thought]不可信的呢?

9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,

9 從前我自己[verily]以為應當多方攻擊拿撒勒[Nazareth]耶穌的名。

10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

10 我在耶路撒冷也曾這樣行了。既從祭司長得了權柄,我就把許多聖徒囚在監裏。他們被殺,我也出名定案。

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

11 在各會堂,我屢次用刑強逼他們說褻瀆的話;又向他們大發癲狂[being exceedingly mad against them][I]追逼他們,直到外邦的城邑。」

12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,

12 「那時,我領了祭司長的權柄和命令,往大馬士革去。

13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!

13 王啊,我在路上,正午的時候,看見從天發光,比日頭還亮,四面照著我並與我同行的人。

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“

14 我們都仆倒在地,我就聽見有聲音用希伯來話向我說:『掃羅。掃羅。為甚麼逼迫我?你用腳踢刺是難的。』

15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

15 我說:『主啊,你是誰?』主說:『我就是你所逼迫的耶穌。

16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

16 你起來站著,我特意向你顯現,要派你作執事,作見證,將你所看見的事和我將要顯明與[appear unto]你的事證明出來;

17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —

17 我也要救你脫離百姓和外邦人的手。我差你到他們那裏去[unto whom now I send thee]

18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.

18 要叫他們的眼睛得開[To open their eyes],從黑暗中歸向光明,從撒但權下歸向神,使他們[that they may]得蒙[forgiveness]罪,和那些因所信之道而成聖的人同得基業,[inheritance among them which are sanctified by faith]這道也在我裏面[that is in me]。』」

19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

19 「亞基帕王啊,我故此沒有違背那從天上來的異象;

20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.

20 先在大馬士革,後在耶路撒冷和猶太全地,以及外邦,勸勉他們應當悔改歸向神,行出與悔改相稱的行為[do works meet for repentance]

21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.

21 因此,猶太人在殿裏拿住我,想要殺我。

22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —

22 既得[Having therefore]蒙神的幫助,我就存留直到今日[I continue unto this day],對著尊貴、卑賤、老幼作見證,所講的並不外乎眾先知和摩西所說將來必成的事;

23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“

23 就是基督必須受害,並且因從死裏首先[first]復活,要光照[shew light unto]百姓和外邦人。」

24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!

24 保羅這樣分訴,非斯都大聲說:「保羅,你癲狂了吧。你的學問太大,反叫你癲狂了。」

25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

25 保羅說:「非斯都大人,我不是癲狂,我說的乃是真實清醒的[soberness]話。

26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.

26 王也曉得這些事,所以我向王放膽直言;我深信這些事沒有一件向王隱藏的,因這事[this thing]不是在角落之處[in a corner]作的。

27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.

27 亞基帕王啊,你信先知嗎?我知道你是信的。」

28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.

28 亞基帕對保羅說:「你這樣勸我,幾乎叫我作基督徒了[Almost thou persuadest me to be a Christian]。」

29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.

29 保羅說:「我向神所求的,不但你一個人,就是今天一切聽我的,都要像我一樣,只是不要像我有這些捆鎖[bonds]。」

30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.

30 當他說完了話的時候[And when he had thus spoken],王和巡撫並百尼基與同坐的人都起來。

31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“

31 退到裏面,彼此談論說:「這人並沒有犯甚麼該死該綁的罪。」

32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“

32 亞基帕又對非斯都說:「這人若沒有上告於凱撒,就可以釋放了。」