Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 26

1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,

3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.

4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,

5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,

7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!

8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,

10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,

13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“

15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —

18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.

19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.

21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.

22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —

23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“

24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!

25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.

27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.

28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.

29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.

30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.

31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“

32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“

Деяния апостолов

Глава 26

1 — Тебе предоставляется возможность говорить в свою защиту, — объявил Агриппа. Павел поднял руку и начал свою защитную речь:

2 — Царь Агриппа! Я счастлив, что могу сегодня защищаться перед тобой против всех обвинений иудеев,

3 тем более что ты хорошо осведомлен обо всех иудейских обычаях и спорных вопросах. Поэтому прошу тебя терпеливо выслушать меня.

4 Иудеям хорошо известна моя жизнь среди моего народа в Иерусалиме от самой юности.

5 Они давно знают меня и, если только захотят, могут засвидетельствовать о том, что я жил как фарисей, принадлежа к строжайшему направлению в нашей религии.

6 Сегодня же я стою перед судом за надежду на обещание Бога, данное нашим отцам.

7 Исполнения этого обещания надеются достичь двенадцать родов нашего народа, день и ночь ревностно служа Богу. За эту надежду, царь, представители нашего народа меня и обвиняют.

8 Почему вы считаете невероятным то, что Бог воскрешает мертвых?

9 Я тоже считал, что должен всячески противодействовать имени Иисуса из Назарета.

10 Этим я и занимался в Иерусалиме, получив полномочия от первосвященников. Я отправлял в темницы многих святых, и когда их приговаривали к смерти, я подавал против них свой голос.

11 Я часто наказывал их в синагогах, чтобы заставить их отречься от своей веры. Я был так разъярен на них, что преследовал их даже в чужеземных городах.

12 Однажды с этой целью я направлялся в Дамаск с полномочиями и с поручением от первосвященников,

13 и на пути туда, царь, я увидел в полдень свет с неба, который светил ярче солнца. Он осиял меня и моих спутников.

14 Мы все упали на землю, и я услышал голос, который говорил мне по-еврейски: «Савл, Савл, почему ты преследуешь Меня? Трудно тебе идти против рожна ».

15 Я спросил: «Кто Ты, Господи?» — «Я Иисус, Которого ты преследуешь, — ответил Господь. —

16 Поднимись и встань на ноги, Я явился, чтобы назначить тебя Моим служителем и свидетелем того, что ты видел Меня, и того, что Я тебе покажу.

17 Я спасу тебя от твоего народа и от язычников, к которым Я тебя посылаю,

18 чтобы открыть им глаза и обратить их от тьмы к свету, от власти сатаны к Богу, чтобы грехи их были прощены и чтобы они тоже были среди тех, кого Я освятил верой в Меня».

19 Царь Агриппа, я не мог не подчиниться небесному видению.

20 Я проповедовал вначале тем, кто был в Дамаске, потом в Иерусалиме и по всей Иудее, а затем и язычникам, чтобы они раскаялись и обратились к Богу и чтобы их дела послужили доказательством их покаяния.

21 За это представители нашего народа и схватили меня в храме и хотели убить.

22 Но Бог до сегодняшнего дня помогает мне, и вот я стою здесь и свидетельствую малым и великим. Я не говорю ничего сверх того, что предсказали пророки и Моисей, —

23 а именно, что Христос должен был перенести страдания и, первым воскреснув из мертвых, возвестить свет и нашему народу, и язычникам.

24 Когда он таким образом защищался, Фест прервал его. — Ты не в своем уме, Павел, — закричал он, — большая ученость довела тебя до безумия!

25 Павел ответил: — Достопочтеннейший Фест, я не сумасшедший, и то, что я говорю, истинно и разумно.

26 Царю знакомо все это, и поэтому я могу говорить ему свободно. Я убежден, что ничего из этого не прошло мимо его внимания, так как все это происходило не в углу.

27 Царь Агриппа, ты веришь пророкам? Я знаю, что веришь.

28 — Ты думаешь в такой короткий срок и меня сделать христианином? — сказал Агриппа.

29 Павел ответил: — Каким бы этот срок ни был, коротким или длинным, я молюсь Богу, чтобы не только ты, но и все, кто слушает меня сегодня, стали такими, как я, во всем … кроме этих цепей.

30 Царь поднялся, и с ним поднялись наместник, Вереника и те, кто сидел с ними.

31 Они вышли, говоря друг другу: — Этот человек не сделал ничего, заслуживающего смерти или темницы.

32 — Можно было бы его освободить, если бы он не потребовал суда у кесаря, — сказал Агриппа Фесту.

Дiї Розділ 26	Деяния апостолов Глава 26
1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:	1 — Тебе предоставляется возможность говорить в свою защиту, — объявил Агриппа. Павел поднял руку и начал свою защитную речь:
2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,	2 — Царь Агриппа! Я счастлив, что могу сегодня защищаться перед тобой против всех обвинений иудеев,
3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.	3 тем более что ты хорошо осведомлен обо всех иудейских обычаях и спорных вопросах. Поэтому прошу тебя терпеливо выслушать меня.
4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,	4 Иудеям хорошо известна моя жизнь среди моего народа в Иерусалиме от самой юности.
5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.	5 Они давно знают меня и, если только захотят, могут засвидетельствовать о том, что я жил как фарисей, принадлежа к строжайшему направлению в нашей религии.
6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,	6 Сегодня же я стою перед судом за надежду на обещание Бога, данное нашим отцам.
7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!	7 Исполнения этого обещания надеются достичь двенадцать родов нашего народа, день и ночь ревностно служа Богу. За эту надежду, царь, представители нашего народа меня и обвиняют.
8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?	8 Почему вы считаете невероятным то, что Бог воскрешает мертвых?
9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,	9 Я тоже считал, что должен всячески противодействовать имени Иисуса из Назарета.
10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.	10 Этим я и занимался в Иерусалиме, получив полномочия от первосвященников. Я отправлял в темницы многих святых, и когда их приговаривали к смерти, я подавал против них свой голос.
11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.	11 Я часто наказывал их в синагогах, чтобы заставить их отречься от своей веры. Я был так разъярен на них, что преследовал их даже в чужеземных городах.
12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,	12 Однажды с этой целью я направлялся в Дамаск с полномочиями и с поручением от первосвященников,
13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!	13 и на пути туда, царь, я увидел в полдень свет с неба, который светил ярче солнца. Он осиял меня и моих спутников.
14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“	14 Мы все упали на землю, и я услышал голос, который говорил мне по-еврейски: «Савл, Савл, почему ты преследуешь Меня? Трудно тебе идти против рожна ».
15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.	15 Я спросил: «Кто Ты, Господи?» — «Я Иисус, Которого ты преследуешь, — ответил Господь. —
16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.	16 Поднимись и встань на ноги, Я явился, чтобы назначить тебя Моим служителем и свидетелем того, что ты видел Меня, и того, что Я тебе покажу.
17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —	17 Я спасу тебя от твоего народа и от язычников, к которым Я тебя посылаю,
18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.	18 чтобы открыть им глаза и обратить их от тьмы к свету, от власти сатаны к Богу, чтобы грехи их были прощены и чтобы они тоже были среди тех, кого Я освятил верой в Меня».
19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,	19 Царь Агриппа, я не мог не подчиниться небесному видению.
20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.	20 Я проповедовал вначале тем, кто был в Дамаске, потом в Иерусалиме и по всей Иудее, а затем и язычникам, чтобы они раскаялись и обратились к Богу и чтобы их дела послужили доказательством их покаяния.
21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.	21 За это представители нашего народа и схватили меня в храме и хотели убить.
22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —	22 Но Бог до сегодняшнего дня помогает мне, и вот я стою здесь и свидетельствую малым и великим. Я не говорю ничего сверх того, что предсказали пророки и Моисей, —
23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“	23 а именно, что Христос должен был перенести страдания и, первым воскреснув из мертвых, возвестить свет и нашему народу, и язычникам.
24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!	24 Когда он таким образом защищался, Фест прервал его. — Ты не в своем уме, Павел, — закричал он, — большая ученость довела тебя до безумия!
25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.	25 Павел ответил: — Достопочтеннейший Фест, я не сумасшедший, и то, что я говорю, истинно и разумно.
26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.	26 Царю знакомо все это, и поэтому я могу говорить ему свободно. Я убежден, что ничего из этого не прошло мимо его внимания, так как все это происходило не в углу.
27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.	27 Царь Агриппа, ты веришь пророкам? Я знаю, что веришь.
28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.	28 — Ты думаешь в такой короткий срок и меня сделать христианином? — сказал Агриппа.
29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.	29 Павел ответил: — Каким бы этот срок ни был, коротким или длинным, я молюсь Богу, чтобы не только ты, но и все, кто слушает меня сегодня, стали такими, как я, во всем … кроме этих цепей.
30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.	30 Царь поднялся, и с ним поднялись наместник, Вереника и те, кто сидел с ними.
31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“	31 Они вышли, говоря друг другу: — Этот человек не сделал ничего, заслуживающего смерти или темницы.
32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“	32 — Можно было бы его освободить, если бы он не потребовал суда у кесаря, — сказал Агриппа Фесту.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 26

Деяния апостолов

Глава 26

Дiї

Розділ 26

Деяния апостолов

Глава 26

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 26

Деяния апостолов

Глава 26

Дiї

Розділ 26

Деяния апостолов

Глава 26

Старий
завіт

Новий
завіт