Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 26

1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,

3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.

4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,

5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,

7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!

8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,

10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,

13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“

15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —

18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.

19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.

21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.

22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —

23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“

24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!

25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.

27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.

28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.

29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.

30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.

31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“

32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“

Деяния апостолов

Глава 26

1 Агриппа сказал Павлу: «Тебе разрешается говорить в свое оправдание». Тогда Павел, подняв руку, начал говорить в свою защиту:

2 «Я очень рад, царь Агриппа, что ныне в твоем присутствии могу ответить на всё, в чем обвиняют меня иудеи.

3 А особенно потому, что ты хорошо разбираешься во всех иудейских обычаях и спорных вопросах. Так выслушай же меня великодушно!

4 Жизнь моя с самого начала, от юности моей, проходила среди народа моего и в самом Иерусалиме, и известна она всем иудеям.

5 Они знают меня уже давно и могут засвидетельствовать, если пожелают, что жил я как фарисей, как последователь самого строгого направления в нашей вере.

6 И сейчас я стою здесь перед судом за то, что надеюсь на исполнение обещания, которое Бог дал отцам нашим.

7 Наши двенадцать колен усердно служат Богу денно и нощно в надежде на исполнение этого самого обещания. За эту самую надежду, царь Агриппа, обвиняют меня иудеи.

8 Почему всем вам кажется невероятным, что Бог воскрешает мертвых?

9 Да, и я в свое время считал, что должен решительно противостоять Иисусу Назарянину.

10 Это я и делал в Иерусалиме. Получив на то власть от первосвященников, многих из народа Божьего бросал я в тюрьмы, и когда их приговаривали к смерти, мой голос всегда был против них.

11 Во всех синагогах я часто старался силой заставить их отречься от своего Господа. В безмерной ярости своей я преследовал их даже в городах за пределами страны.

12 В связи с этим, имея полномочия и поручения от первосвященников, я отправился в Дамаск.

13 И в пути, царь Агриппа, в полдень меня и спутников моих вдруг озарил свет с неба, свет этот был ярче солнечного.

14 Мы все упали на землю, и я услышал голос, говоривший мне по-еврейски: „Саул, Саул, что ты Меня гонишь? Трудно тебе идти против рожна!“

15 Я спросил: „Кто Ты, Господи?“ Господь же ответил: „Я — Иисус, Которого ты преследуешь.

16 Но теперь поднимись, встань на ноги! Я явился тебе, чтобы сделать тебя служителем Моим и свидетелем того, что ты видел [Меня], и того, что Я еще покажу тебе.

17 Я избавлю тебя от опасностей, угрожающих тебе и среди народа израильского, и среди язычников, к которым Я посылаю тебя.

18 Посылаю открыть им глаза, чтобы повернулись они от тьмы к свету, от власти сатаны — к Богу, дабы получили они прощение грехов и удел свой вместе со всеми освященными через веру в Меня“.

19 Поэтому, царь Агриппа, я не мог не подчиниться небесному видению.

20 Я проповедовал сначала жителям Дамаска, а потом и в Иерусалиме, и по всей стране иудейской, и язычникам, призывая их покаяться, обратиться к Богу, доказав делами искренность своего покаяния.

21 Вот почему иудеи схватили меня, [когда был я] в Храме, и пытались убить меня.

22 Но с помощью Божией, которую Он оказывал мне, до сего дня стою я твердо, свидетельствуя всем от мала до велика. И ничего другого я не говорю, кроме того, чему по предсказанию пророков и Моисея надлежало произойти,

23 а именно: что Мессия должен был пострадать и, как первый воскресший из мертвых, возвестить свет спасения как народу Своему, так и язычникам».

24 Павел еще говорил в свою защиту, когда Фест, прервав его, закричал: «Ты с ума сошел, Павел! Большая ученость лишила тебя разума».

25 «Я не сошел с ума, высокочтимый Фест, — возразил Павел, — слова мои истинны, и я знаю, о чем говорю.

26 Всё это известно царю, и я со всей смелостью могу говорить ему об этом. Я убежден: [ничто] из сказанного не было от него сокрыто, потому что это не в углу происходило.

27 Ты веришь пророкам, царь Агриппа? Знаю, что веришь».

28 «Еще немного, — сказал Агриппа Павлу, — и ты убедишь меня стать христианином».

29 «Много или немного, — сказал Павел, — я молю Бога, чтобы не только ты, царь, но и все, слушающие меня сегодня, стали такими же, как и я, но, конечно, без этих цепей».

30 Тогда царь встал, а за ним прокуратор, Вереника и все, сидевшие с ними,

31 и, выйдя из зала, они так рассуждали между собой: «Не делает этот человек ничего, что достойно смерти или уз».

32 Агриппа же сказал Фесту: «Можно было бы отпустить этого человека, если бы он не запросил суда кесарева».

Дiї Розділ 26	Деяния апостолов Глава 26
1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:	1 Агриппа сказал Павлу: «Тебе разрешается говорить в свое оправдание». Тогда Павел, подняв руку, начал говорить в свою защиту:
2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,	2 «Я очень рад, царь Агриппа, что ныне в твоем присутствии могу ответить на всё, в чем обвиняют меня иудеи.
3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.	3 А особенно потому, что ты хорошо разбираешься во всех иудейских обычаях и спорных вопросах. Так выслушай же меня великодушно!
4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,	4 Жизнь моя с самого начала, от юности моей, проходила среди народа моего и в самом Иерусалиме, и известна она всем иудеям.
5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.	5 Они знают меня уже давно и могут засвидетельствовать, если пожелают, что жил я как фарисей, как последователь самого строгого направления в нашей вере.
6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,	6 И сейчас я стою здесь перед судом за то, что надеюсь на исполнение обещания, которое Бог дал отцам нашим.
7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!	7 Наши двенадцать колен усердно служат Богу денно и нощно в надежде на исполнение этого самого обещания. За эту самую надежду, царь Агриппа, обвиняют меня иудеи.
8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?	8 Почему всем вам кажется невероятным, что Бог воскрешает мертвых?
9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,	9 Да, и я в свое время считал, что должен решительно противостоять Иисусу Назарянину.
10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.	10 Это я и делал в Иерусалиме. Получив на то власть от первосвященников, многих из народа Божьего бросал я в тюрьмы, и когда их приговаривали к смерти, мой голос всегда был против них.
11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.	11 Во всех синагогах я часто старался силой заставить их отречься от своего Господа. В безмерной ярости своей я преследовал их даже в городах за пределами страны.
12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,	12 В связи с этим, имея полномочия и поручения от первосвященников, я отправился в Дамаск.
13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!	13 И в пути, царь Агриппа, в полдень меня и спутников моих вдруг озарил свет с неба, свет этот был ярче солнечного.
14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“	14 Мы все упали на землю, и я услышал голос, говоривший мне по-еврейски: „Саул, Саул, что ты Меня гонишь? Трудно тебе идти против рожна!“
15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.	15 Я спросил: „Кто Ты, Господи?“ Господь же ответил: „Я — Иисус, Которого ты преследуешь.
16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.	16 Но теперь поднимись, встань на ноги! Я явился тебе, чтобы сделать тебя служителем Моим и свидетелем того, что ты видел [Меня], и того, что Я еще покажу тебе.
17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —	17 Я избавлю тебя от опасностей, угрожающих тебе и среди народа израильского, и среди язычников, к которым Я посылаю тебя.
18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.	18 Посылаю открыть им глаза, чтобы повернулись они от тьмы к свету, от власти сатаны — к Богу, дабы получили они прощение грехов и удел свой вместе со всеми освященными через веру в Меня“.
19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,	19 Поэтому, царь Агриппа, я не мог не подчиниться небесному видению.
20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.	20 Я проповедовал сначала жителям Дамаска, а потом и в Иерусалиме, и по всей стране иудейской, и язычникам, призывая их покаяться, обратиться к Богу, доказав делами искренность своего покаяния.
21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.	21 Вот почему иудеи схватили меня, [когда был я] в Храме, и пытались убить меня.
22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —	22 Но с помощью Божией, которую Он оказывал мне, до сего дня стою я твердо, свидетельствуя всем от мала до велика. И ничего другого я не говорю, кроме того, чему по предсказанию пророков и Моисея надлежало произойти,
23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“	23 а именно: что Мессия должен был пострадать и, как первый воскресший из мертвых, возвестить свет спасения как народу Своему, так и язычникам».
24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!	24 Павел еще говорил в свою защиту, когда Фест, прервав его, закричал: «Ты с ума сошел, Павел! Большая ученость лишила тебя разума».
25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.	25 «Я не сошел с ума, высокочтимый Фест, — возразил Павел, — слова мои истинны, и я знаю, о чем говорю.
26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.	26 Всё это известно царю, и я со всей смелостью могу говорить ему об этом. Я убежден: [ничто] из сказанного не было от него сокрыто, потому что это не в углу происходило.
27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.	27 Ты веришь пророкам, царь Агриппа? Знаю, что веришь».
28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.	28 «Еще немного, — сказал Агриппа Павлу, — и ты убедишь меня стать христианином».
29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.	29 «Много или немного, — сказал Павел, — я молю Бога, чтобы не только ты, царь, но и все, слушающие меня сегодня, стали такими же, как и я, но, конечно, без этих цепей».
30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.	30 Тогда царь встал, а за ним прокуратор, Вереника и все, сидевшие с ними,
31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“	31 и, выйдя из зала, они так рассуждали между собой: «Не делает этот человек ничего, что достойно смерти или уз».
32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“	32 Агриппа же сказал Фесту: «Можно было бы отпустить этого человека, если бы он не запросил суда кесарева».

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 26

Деяния апостолов

Глава 26

Дiї

Розділ 26

Деяния апостолов

Глава 26

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 26

Деяния апостолов

Глава 26

Дiї

Розділ 26

Деяния апостолов

Глава 26

Старий
завіт

Новий
завіт