Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 26

1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,

3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.

4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,

5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,

7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!

8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,

10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,

13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“

15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —

18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.

19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.

21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.

22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —

23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“

24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!

25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.

27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.

28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.

29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.

30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.

31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“

32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“

Деяния апостолов

Глава 26

1 Тогда Агриппа сказал Павлу: «Тебе позволяется говорить в свою защиту». Павел поднял руку и начал свою защитную речь:

2 «Царь Агриппа! Я почитаю за счастье защищаться перед тобой сегодня против всех обвинений, выдвинутых иудеями,

3 тем более что ты знаком со всеми обычаями и спорными вопросами иудеев. Поэтому, прошу тебя, выслушай меня терпеливо.

4 Все иудеи знают, как я жил с молодых лет среди моего народа, а потом и в Иерусалиме.

5 Они знают меня давно и могут засвидетельствовать, если захотят, что я был законопослушным фарисеем и вёл строжайший образ жизни, соответствующий нашему вероисповеданию.

6 Сейчас же я стою перед вами, судимый за надежду на обещание, данное Богом нашим предкам,

7 на исполнение которого надеются наши двенадцать племён, служа Богу день и ночь. Вот в этой надежде, о царь, и обвиняют меня иудеи.

8 Почему вам кажется невероятным, что Бог воскрешает из мёртвых?

9 Я тоже считал, что нужно многое сделать против Иисуса из Назарета.

10 Получив на то власть от главных священников, я ещё в Иерусалиме бросал в тюрьмы многих верующих и одобрял, когда их убивали.

11 Я наказывал последователей Иисуса во всех синагогах, стараясь вынудить их отказаться от веры в Иисуса . И столь велика была моя ярость против этих людей, что я даже преследовал их в других городах.

12 Однажды я направлялся в Дамаск с полномочиями и поручением от главных священников.

13 Около полудня, будучи в дороге, я увидел, царь Агриппа, свет с небес, ярче солнца сиявший вокруг меня и моих спутников.

14 Все мы упали на землю, и я услышал голос, обращавшийся ко мне на арамейском языке: „Савл, Савл! Почему ты преследуешь Меня? Сопротивляясь Мне, ты только вредишь себе”.

15 Тогда я спросил: „Кто Ты, Господи?” И Господь ответил: „Я — Иисус, Которого ты преследуешь.

16 Поднимись, стань на ноги! Я явился, чтобы избрать тебя служителем и свидетелем не только того, что уже увидено тобой, но и того, что Я ещё покажу тебе.

17 И Я защищу тебя от твоего народа и отправлю к язычникам, и они также не смогут повредить тебе.

18 Ты же откроешь глаза им и обратишь их от тьмы к Свету, от власти сатаны к Богу, чтобы они смогли получить отпущение грехов и место среди тех, кого Бог освятил благодаря вере в Меня”.

19 Поэтому, царь Агриппа, я не ослушался небесного видения

20 и стал проповедовать сначала среди живущих в Дамаске, а также и в Иерусалиме, и по всей стране Иудейской, а потом и среди язычников, чтобы они покаялись и обратились к Богу и чтобы делами доказывали покаяние своё.

21 По этой причине иудеи схватили меня, когда я был в храме, и пытались меня убить.

22 Но Бог помог мне, как помогает и сегодня. С Его помощью я стою здесь сейчас, свидетельствуя перед простыми и знатными людьми ни о чём ином, как о том, что пророки и Моисей говорили о будущем,

23 что Христос умрёт и первым восстанет из мёртвых и что Он принесёт свет как иудеям, так и язычникам».

24 Когда Павел ещё продолжал говорить в свою защиту, Фест громко сказал: «Павел, ты сумасшедший! Большая учёность свела тебя с ума!»

25 «Я не сумасшедший, высокочтимый Фест, — отвечал Павел. — То, что я говорю, правдиво и разумно.

26 Царь Агриппа хорошо знает дела подобного рода, и поэтому я могу свободно говорить с ним. И я уверен, что ничто не ускользнуло от его внимания, так как всё это происходило на виду у всех.

27 Царь Агриппа! Веришь ли ты пророкам? Знаю, что веришь».

28 Тогда Агриппа сказал Павлу: «Ты думаешь, что меня так легко убедить стать учеником Христа?»

29 «Неважно, легко ли это, или трудно, — ответил Павел, — но я молю Бога, чтобы не только ты, но и все, кто слушают меня сегодня, получили спасение и стали такими же, как я, только, конечно, не закованными в цепи».

30 Тогда царь поднялся, а с ним и правитель, и Вереника, и все, кто сидели с ними.

31 Они вышли и стали говорить друг другу: «Этот человек не сделал ничего, заслуживающего смерти или заключения».

32 Агриппа же сказал Фесту: «Этого человека можно было бы освободить сейчас, если бы не его заявление, что он хочет предстать перед цезарем».

Дiї Розділ 26	Деяния апостолов Глава 26
1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:	1 Тогда Агриппа сказал Павлу: «Тебе позволяется говорить в свою защиту». Павел поднял руку и начал свою защитную речь:
2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,	2 «Царь Агриппа! Я почитаю за счастье защищаться перед тобой сегодня против всех обвинений, выдвинутых иудеями,
3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.	3 тем более что ты знаком со всеми обычаями и спорными вопросами иудеев. Поэтому, прошу тебя, выслушай меня терпеливо.
4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,	4 Все иудеи знают, как я жил с молодых лет среди моего народа, а потом и в Иерусалиме.
5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.	5 Они знают меня давно и могут засвидетельствовать, если захотят, что я был законопослушным фарисеем и вёл строжайший образ жизни, соответствующий нашему вероисповеданию.
6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,	6 Сейчас же я стою перед вами, судимый за надежду на обещание, данное Богом нашим предкам,
7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!	7 на исполнение которого надеются наши двенадцать племён, служа Богу день и ночь. Вот в этой надежде, о царь, и обвиняют меня иудеи.
8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?	8 Почему вам кажется невероятным, что Бог воскрешает из мёртвых?
9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,	9 Я тоже считал, что нужно многое сделать против Иисуса из Назарета.
10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.	10 Получив на то власть от главных священников, я ещё в Иерусалиме бросал в тюрьмы многих верующих и одобрял, когда их убивали.
11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.	11 Я наказывал последователей Иисуса во всех синагогах, стараясь вынудить их отказаться от веры в Иисуса . И столь велика была моя ярость против этих людей, что я даже преследовал их в других городах.
12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,	12 Однажды я направлялся в Дамаск с полномочиями и поручением от главных священников.
13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!	13 Около полудня, будучи в дороге, я увидел, царь Агриппа, свет с небес, ярче солнца сиявший вокруг меня и моих спутников.
14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“	14 Все мы упали на землю, и я услышал голос, обращавшийся ко мне на арамейском языке: „Савл, Савл! Почему ты преследуешь Меня? Сопротивляясь Мне, ты только вредишь себе”.
15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.	15 Тогда я спросил: „Кто Ты, Господи?” И Господь ответил: „Я — Иисус, Которого ты преследуешь.
16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.	16 Поднимись, стань на ноги! Я явился, чтобы избрать тебя служителем и свидетелем не только того, что уже увидено тобой, но и того, что Я ещё покажу тебе.
17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —	17 И Я защищу тебя от твоего народа и отправлю к язычникам, и они также не смогут повредить тебе.
18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.	18 Ты же откроешь глаза им и обратишь их от тьмы к Свету, от власти сатаны к Богу, чтобы они смогли получить отпущение грехов и место среди тех, кого Бог освятил благодаря вере в Меня”.
19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,	19 Поэтому, царь Агриппа, я не ослушался небесного видения
20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.	20 и стал проповедовать сначала среди живущих в Дамаске, а также и в Иерусалиме, и по всей стране Иудейской, а потом и среди язычников, чтобы они покаялись и обратились к Богу и чтобы делами доказывали покаяние своё.
21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.	21 По этой причине иудеи схватили меня, когда я был в храме, и пытались меня убить.
22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —	22 Но Бог помог мне, как помогает и сегодня. С Его помощью я стою здесь сейчас, свидетельствуя перед простыми и знатными людьми ни о чём ином, как о том, что пророки и Моисей говорили о будущем,
23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“	23 что Христос умрёт и первым восстанет из мёртвых и что Он принесёт свет как иудеям, так и язычникам».
24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!	24 Когда Павел ещё продолжал говорить в свою защиту, Фест громко сказал: «Павел, ты сумасшедший! Большая учёность свела тебя с ума!»
25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.	25 «Я не сумасшедший, высокочтимый Фест, — отвечал Павел. — То, что я говорю, правдиво и разумно.
26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.	26 Царь Агриппа хорошо знает дела подобного рода, и поэтому я могу свободно говорить с ним. И я уверен, что ничто не ускользнуло от его внимания, так как всё это происходило на виду у всех.
27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.	27 Царь Агриппа! Веришь ли ты пророкам? Знаю, что веришь».
28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.	28 Тогда Агриппа сказал Павлу: «Ты думаешь, что меня так легко убедить стать учеником Христа?»
29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.	29 «Неважно, легко ли это, или трудно, — ответил Павел, — но я молю Бога, чтобы не только ты, но и все, кто слушают меня сегодня, получили спасение и стали такими же, как я, только, конечно, не закованными в цепи».
30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.	30 Тогда царь поднялся, а с ним и правитель, и Вереника, и все, кто сидели с ними.
31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“	31 Они вышли и стали говорить друг другу: «Этот человек не сделал ничего, заслуживающего смерти или заключения».
32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“	32 Агриппа же сказал Фесту: «Этого человека можно было бы освободить сейчас, если бы не его заявление, что он хочет предстать перед цезарем».

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 26

Деяния апостолов

Глава 26

Дiї

Розділ 26

Деяния апостолов

Глава 26

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 26

Деяния апостолов

Глава 26

Дiї

Розділ 26

Деяния апостолов

Глава 26

Старий
завіт

Новий
завіт