Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 6

1 А Йов відповів та й сказав:

2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,

3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!

4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?

7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.

8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!

9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —

10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!

11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?

12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?

13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.

17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.

18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.

19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.

20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.

21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!

22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“

24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.

25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?

26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.

29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!

30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

Книга Иова

Глава 6

1 Тогда Иов ответил:

2 — О если взвесить мои страдания, мою беду положить на весы!

3 Они перевесили бы песок морей — мои слова оттого и бессвязны.

4 Стрелы Всемогущего во мне, напоен мой дух их ядом; ужасы Божьи ополчились против меня.

5 Разве ревет дикий осел на пастбище? Разве мычит бык над кормушкой?

6 Разве вкусна еда без соли? И разве есть вкус в яичном белке?

7 Я гнушаюсь прикоснуться к такой пище; вот что в несчастье стало моей пищей.

8 О, когда сбылась бы просьба моя, и Бог исполнил бы мою надежду —

9 соизволил бы Бог сокрушить меня, и, руку протянув, сразил бы!

10 У меня тогда было бы утешение — радость в боли непрекращающейся: слов Святого я не отверг.

11 Откуда взять силы, чтобы ждать? Каков мой конец, чтобы терпеть?

12 Разве моя сила — сила камня? Разве из бронзы моя плоть?

13 Разве есть во мне сила помочь себе, когда счастье меня оставило?

14 Не проявивший милосердия к другу, потерял страх перед Всемогущим.

15 Но братья мои ненадежны, как паводок, как реки, которые разливаются,

16 потемнев от талого льда, разбухнув от талого снега,

17 но затем исчезают во время зноя: когда припечет — пропадают.

18 Караваны сворачивают с путей, идут в пустыню и гибнут.

19 Караваны из Темы ищут воду, купцы из Шевы надеются.

20 Они разуверились, понадеявшись; пришли туда, только чтоб обмануться.

21 Так и вы теперь — ничто ; увидев беду мою, испугались.

22 Просил ли я подарить мне что-нибудь или заплатить за меня от вашего достатка?

23 Просил ли я спасти меня от руки врага или выкупить из рук разбойников?

24 Научите меня, и я умолкну; покажите, в чем я ошибся.

25 Как правда глаза колет! Но что доказали ваши упреки?

26 Вы хотите порицать мои слова? Неужели речи отчаявшегося — лишь ветер?

27 Вы бросали бы жребий о сиротах и торговали бы друзьями.

28 Но прошу, взгляните на меня. Солгу ли я вам в лицо?

29 Смягчитесь, не будьте несправедливыми; смягчитесь, ведь я все еще прав!

30 Разве есть неправда на языке моем? Разве мое небо не различит слова лжи?

Йов Розділ 6	Книга Иова Глава 6
1 А Йов відповів та й сказав:	1 Тогда Иов ответил:
2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,	2 — О если взвесить мои страдания, мою беду положить на весы!
3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!	3 Они перевесили бы песок морей — мои слова оттого и бессвязны.
4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...	4 Стрелы Всемогущего во мне, напоен мой дух их ядом; ужасы Божьи ополчились против меня.
5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?	5 Разве ревет дикий осел на пастбище? Разве мычит бык над кормушкой?
6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?	6 Разве вкусна еда без соли? И разве есть вкус в яичном белке?
7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.	7 Я гнушаюсь прикоснуться к такой пище; вот что в несчастье стало моей пищей.
8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!	8 О, когда сбылась бы просьба моя, и Бог исполнил бы мою надежду —
9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —	9 соизволил бы Бог сокрушить меня, и, руку протянув, сразил бы!
10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!	10 У меня тогда было бы утешение — радость в боли непрекращающейся: слов Святого я не отверг.
11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?	11 Откуда взять силы, чтобы ждать? Каков мой конец, чтобы терпеть?
12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?	12 Разве моя сила — сила камня? Разве из бронзы моя плоть?
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?	13 Разве есть во мне сила помочь себе, когда счастье меня оставило?
14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.	14 Не проявивший милосердия к другу, потерял страх перед Всемогущим.
15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,	15 Но братья мои ненадежны, как паводок, как реки, которые разливаются,
16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.	16 потемнев от талого льда, разбухнув от талого снега,
17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.	17 но затем исчезают во время зноя: когда припечет — пропадают.
18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.	18 Караваны сворачивают с путей, идут в пустыню и гибнут.
19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.	19 Караваны из Темы ищут воду, купцы из Шевы надеются.
20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.	20 Они разуверились, понадеявшись; пришли туда, только чтоб обмануться.
21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!	21 Так и вы теперь — ничто ; увидев беду мою, испугались.
22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,	22 Просил ли я подарить мне что-нибудь или заплатить за меня от вашего достатка?
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“	23 Просил ли я спасти меня от руки врага или выкупить из рук разбойников?
24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.	24 Научите меня, и я умолкну; покажите, в чем я ошибся.
25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?	25 Как правда глаза колет! Но что доказали ваши упреки?
26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,	26 Вы хотите порицать мои слова? Неужели речи отчаявшегося — лишь ветер?
27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!	27 Вы бросали бы жребий о сиротах и торговали бы друзьями.
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.	28 Но прошу, взгляните на меня. Солгу ли я вам в лицо?
29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!	29 Смягчитесь, не будьте несправедливыми; смягчитесь, ведь я все еще прав!
30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?	30 Разве есть неправда на языке моем? Разве мое небо не различит слова лжи?

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 6

Книга Иова

Глава 6

Йов

Розділ 6

Книга Иова

Глава 6

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 6

Книга Иова

Глава 6

Йов

Розділ 6

Книга Иова

Глава 6

Старий
завіт

Новий
завіт