Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 6

1 А Йов відповів та й сказав:

2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,

3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!

4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?

7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.

8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!

9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —

10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!

11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?

12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?

13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.

17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.

18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.

19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.

20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.

21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!

22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“

24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.

25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?

26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.

29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!

30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

Аюб

Глава 6

1 Тогда Аюб ответил:

2 – О, если взвесить мои страдания, мою беду положить на весы!

3 Они перевесили бы песок морей – мои слова оттого и бессвязны.

4 Стрелы Всемогущего во мне, напоён мой дух их ядом; ужасы Всевышнего ополчились против меня.

5 Разве ревёт дикий осёл при изобилии травы? Разве мычит бык над кормушкой?

6 Разве вкусна еда без соли? И разве есть вкус в яичном белке?

7 Я гнушаюсь прикоснуться к такой пище; от такой еды меня воротит.

8 О, если бы исполнилась просьба моя, и Всевышний осуществил бы мою мечту,

9 соизволил бы Всевышний сокрушить меня, и, руку протянув, сразил бы!

10 У меня тогда было бы утешение – радость в боли непрекращающейся: слов Святого я не отверг.

11 Откуда взять силы, чтобы ждать? Каков мой конец, чтобы терпеть?

12 Разве моя сила – сила камня? Разве из бронзы моя плоть?

13 Разве есть во мне сила помочь себе, когда счастье меня оставило?

14 Не проявивший милосердия к другу потерял страх перед Всемогущим.

15 Братья мои ненадёжны, как пересыхающая река, как воды, которые разливаются,

16 потемнев от талого льда, разбухнув от тающего снега,

17 но затем исчезают во время зноя: когда припечёт – пропадают.

18 Караваны сворачивают с путей за водой, идут в пустыню и гибнут.

19 Караваны из Темы ищут воду, купцы из Шевы надеются.

20 Они обманулись в своих надеждах; пришли туда и разочаровались.

21 Так и вы для меня; увидев беду мою, испугались.

22 Просил ли я подарить мне что-нибудь или заплатить за меня от вашего достатка?

23 Просил ли я спасти меня от руки врага или выкупить из рук разбойников?

24 Научите меня, и я умолкну; покажите, в чём я не прав.

25 Как правда глаза колет! Но что доказали ваши упрёки?

26 Вы хотите порицать мои слова? Неужели речи отчаявшегося – лишь ветер?

27 Вы бросали бы жребий о сиротах и торговали бы друзьями.

28 Но прошу, взгляните на меня: солгу ли я вам в лицо?

29 Смягчитесь, не будьте несправедливыми; смягчитесь, ведь я прав!

30 Разве есть неправда в моих устах? Разве моё нёбо не различит вкуса лжи?

Йов Розділ 6	Аюб Глава 6
1 А Йов відповів та й сказав:	1 Тогда Аюб ответил:
2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,	2 – О, если взвесить мои страдания, мою беду положить на весы!
3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!	3 Они перевесили бы песок морей – мои слова оттого и бессвязны.
4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...	4 Стрелы Всемогущего во мне, напоён мой дух их ядом; ужасы Всевышнего ополчились против меня.
5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?	5 Разве ревёт дикий осёл при изобилии травы? Разве мычит бык над кормушкой?
6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?	6 Разве вкусна еда без соли? И разве есть вкус в яичном белке?
7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.	7 Я гнушаюсь прикоснуться к такой пище; от такой еды меня воротит.
8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!	8 О, если бы исполнилась просьба моя, и Всевышний осуществил бы мою мечту,
9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —	9 соизволил бы Всевышний сокрушить меня, и, руку протянув, сразил бы!
10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!	10 У меня тогда было бы утешение – радость в боли непрекращающейся: слов Святого я не отверг.
11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?	11 Откуда взять силы, чтобы ждать? Каков мой конец, чтобы терпеть?
12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?	12 Разве моя сила – сила камня? Разве из бронзы моя плоть?
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?	13 Разве есть во мне сила помочь себе, когда счастье меня оставило?
14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.	14 Не проявивший милосердия к другу потерял страх перед Всемогущим.
15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,	15 Братья мои ненадёжны, как пересыхающая река, как воды, которые разливаются,
16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.	16 потемнев от талого льда, разбухнув от тающего снега,
17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.	17 но затем исчезают во время зноя: когда припечёт – пропадают.
18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.	18 Караваны сворачивают с путей за водой, идут в пустыню и гибнут.
19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.	19 Караваны из Темы ищут воду, купцы из Шевы надеются.
20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.	20 Они обманулись в своих надеждах; пришли туда и разочаровались.
21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!	21 Так и вы для меня; увидев беду мою, испугались.
22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,	22 Просил ли я подарить мне что-нибудь или заплатить за меня от вашего достатка?
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“	23 Просил ли я спасти меня от руки врага или выкупить из рук разбойников?
24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.	24 Научите меня, и я умолкну; покажите, в чём я не прав.
25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?	25 Как правда глаза колет! Но что доказали ваши упрёки?
26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,	26 Вы хотите порицать мои слова? Неужели речи отчаявшегося – лишь ветер?
27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!	27 Вы бросали бы жребий о сиротах и торговали бы друзьями.
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.	28 Но прошу, взгляните на меня: солгу ли я вам в лицо?
29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!	29 Смягчитесь, не будьте несправедливыми; смягчитесь, ведь я прав!
30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?	30 Разве есть неправда в моих устах? Разве моё нёбо не различит вкуса лжи?

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 6

Аюб

Глава 6

Йов

Розділ 6

Аюб

Глава 6

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 6

Аюб

Глава 6

Йов

Розділ 6

Аюб

Глава 6

Старий
завіт

Новий
завіт