Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 14

1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:

2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.

3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!

4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!

5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —

6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.

7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;

8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,

9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!

10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?

11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,

12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.

13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав!

14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!

15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —

17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.

18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.

20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.

21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.

22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.

Книга Иова

Глава 14

1 Человек, рожденный женою, краток днями и пресыщен трепетом.

2 Как цветок, выходит и вянет, и убегает, как тень, и не остается.

3 И на сего ты отверзаешь очи Твои, и меня ведешь на суд с Тобою?

4 О! если бы происходил чистый от нечистого! Ни один...

5 Ежели определены дни ему, число месяцев его у Тебя; ежели Ты провел черты его, которых он не перейдет;

6 То уклони от него взоры, пусть он будет спокоен, чтобы ему, как наемнику, провести день свой с удовольствием.

7 Так! есть надежда дереву, если срублено, что снова оживет, и отрасли от него выходить не перестанут.

8 Тогда как состарелся корень его в земле, и пень его умирает во прахе;

9 От вони воды {ин. лишь почуяло воду} оно даст отпрыски, и пустит ветви, как новопосаженное.

10 А человек умирает... и простерся, и дух испустил человек, и где он?

11 Уходят воды из озера, и река иссякает и высыхает.

12 Так человек ляжет и не встанет: не пробудятся они до скончания неба, и не воспрянут от сна своего.

13 О! если бы Ты сокрыл меня в преисподней, укрывал меня, пока прошел бы гнев Твой, положил срок мне, потом вспомнил о мне!

14 Если человек умер, то оживет ли?.. {Иов колеблется между страхом и надеждою. То он ужасается тем, что ни один умерший еще не возвращался жить на сей земле: то он думает, что Бог силен воззвать его к жизни, и сравнивает себя в аде с воином на страже, ожидающем смены.} Во все дни воинской службы моей я ожидал бы, пока придет мне смена.

15 Позвал бы Ты, а я дал бы Тебе ответ; к творению рук Твоих Ты возжелал бы.

16 Ибо тогда Ты исчислял бы только шаги мои, не подстерегал бы греха моего.

17 В свертке было бы запечатано беззаконие мое, и Ты покрыл бы вину мою.

18 Но гора упавшая исчезает, и скала состаревшаяся с своего места;

19 Вода стирает камни; разлив ее потопляет пыль земную; и надежду человека Ты уничтожаешь.

20 Теснишь его до конца, и он уходит; изменяешь ему лице, и отсылаешь его.

21 В чести ли дети его, он не знает; унижены ли, он и того не замечает.

22 О нем только болезнует тело его, и о нем плачет душа его.

Йов Розділ 14	Книга Иова Глава 14
1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:	1 Человек, рожденный женою, краток днями и пресыщен трепетом.
2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.	2 Как цветок, выходит и вянет, и убегает, как тень, и не остается.
3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!	3 И на сего ты отверзаешь очи Твои, и меня ведешь на суд с Тобою?
4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!	4 О! если бы происходил чистый от нечистого! Ни один...
5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —	5 Ежели определены дни ему, число месяцев его у Тебя; ежели Ты провел черты его, которых он не перейдет;
6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.	6 То уклони от него взоры, пусть он будет спокоен, чтобы ему, как наемнику, провести день свой с удовольствием.
7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;	7 Так! есть надежда дереву, если срублено, что снова оживет, и отрасли от него выходить не перестанут.
8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,	8 Тогда как состарелся корень его в земле, и пень его умирает во прахе;
9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!	9 От вони воды {ин. лишь почуяло воду} оно даст отпрыски, и пустит ветви, как новопосаженное.
10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?	10 А человек умирает... и простерся, и дух испустил человек, и где он?
11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,	11 Уходят воды из озера, и река иссякает и высыхает.
12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.	12 Так человек ляжет и не встанет: не пробудятся они до скончания неба, и не воспрянут от сна своего.
13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав!	13 О! если бы Ты сокрыл меня в преисподней, укрывал меня, пока прошел бы гнев Твой, положил срок мне, потом вспомнил о мне!
14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!	14 Если человек умер, то оживет ли?.. {Иов колеблется между страхом и надеждою. То он ужасается тем, что ни один умерший еще не возвращался жить на сей земле: то он думает, что Бог силен воззвать его к жизни, и сравнивает себя в аде с воином на страже, ожидающем смены.} Во все дни воинской службы моей я ожидал бы, пока придет мне смена.
15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,	15 Позвал бы Ты, а я дал бы Тебе ответ; к творению рук Твоих Ты возжелал бы.
16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —	16 Ибо тогда Ты исчислял бы только шаги мои, не подстерегал бы греха моего.
17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.	17 В свертке было бы запечатано беззаконие мое, и Ты покрыл бы вину мою.
18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,	18 Но гора упавшая исчезает, и скала состаревшаяся с своего места;
19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.	19 Вода стирает камни; разлив ее потопляет пыль земную; и надежду человека Ты уничтожаешь.
20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.	20 Теснишь его до конца, и он уходит; изменяешь ему лице, и отсылаешь его.
21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.	21 В чести ли дети его, он не знает; унижены ли, он и того не замечает.
22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.	22 О нем только болезнует тело его, и о нем плачет душа его.

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 14

Книга Иова

Глава 14

Йов

Розділ 14

Книга Иова

Глава 14

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 14

Книга Иова

Глава 14

Йов

Розділ 14

Книга Иова

Глава 14

Старий
завіт

Новий
завіт