CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Йов 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Йов

Розділ 14

1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:

2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.

3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!

4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!

5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —

6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.

7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;

8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,

9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!

10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?

11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,

12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.

13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав!

14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!

15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —

17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.

18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.

20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.

21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.

22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.

Аюб

Глава 14

1 У рождённого женщиной человека короток век, но полон скорбями.

2 Он, как цветок, прорастает и вянет, ускользает, как тень, не задерживается.

3 И на нём задержал Ты взгляд? И его Ты на суд ведёшь?

4 Ты знаешь, что он нечист, зачем же ожидаешь от него чистоты?

5 Если дни его установлены, и число его месяцев Ты сосчитал, и поставил рубеж, который он не преступит,

6 то отведи от него Свой взгляд, оставь его в покое; пусть он, как батрак, порадуется своим дням.

7 Ведь и для дерева есть надежда: если срубят его, оно оживёт и снова пустит побеги.

8 Пусть корни его одряхлели в земле, и пень омертвел в пыли,

9 чуть почует воду – расцветёт и пустит ветви, как молодое растение.

10 А человек умрёт и исчезнет, испустит дух, и где он?

11 Как исчезает вода из озера, как иссякает река и сохнет,

12 так и смертный ляжет и не поднимется; пока не исчезнут небеса, он не проснётся и от сна своего не встанет.

13 О, если бы Ты укрыл меня в мире мёртвых, спрятал меня, пока не пройдёт Твой гнев!О, если бы Ты установил мне срок, а потом вспомнил бы обо мне!

14 Когда человек умрёт, будет ли он жить вновь? Все дни моей службы я бы ждал, когда придёт моё избавление.

15 Ты бы позвал, и я бы ответил; творение Твоих рук растрогало бы Тебя.

16 Тогда Ты считал бы мои шаги, но мои грехи не выискивал бы.

17 Накрепко запечатана была бы моя вина, Ты сокрыл бы мои проступки.

18 Но как гора рушится и дробится, и как скала сходит со своего места,

19 как вода подтачивает камни, и потоки смывают почву, так и Ты губишь надежды смертного.

20 Ты теснишь его до конца, и он уходит; Ты искажаешь его лицо и отсылаешь его.

21 В чести ли дети его, он не знает; обижают ли их, он не видит.

22 Он чувствует лишь боль своего тела и плачет лишь о себе.

Йов

Розділ 14

Аюб

Глава 14

1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:

1 У рождённого женщиной человека короток век, но полон скорбями.

2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.

2 Он, как цветок, прорастает и вянет, ускользает, как тень, не задерживается.

3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!

3 И на нём задержал Ты взгляд? И его Ты на суд ведёшь?

4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!

4 Ты знаешь, что он нечист, зачем же ожидаешь от него чистоты?

5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —

5 Если дни его установлены, и число его месяцев Ты сосчитал, и поставил рубеж, который он не преступит,

6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.

6 то отведи от него Свой взгляд, оставь его в покое; пусть он, как батрак, порадуется своим дням.

7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;

7 Ведь и для дерева есть надежда: если срубят его, оно оживёт и снова пустит побеги.

8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,

8 Пусть корни его одряхлели в земле, и пень омертвел в пыли,

9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!

9 чуть почует воду – расцветёт и пустит ветви, как молодое растение.

10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?

10 А человек умрёт и исчезнет, испустит дух, и где он?

11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,

11 Как исчезает вода из озера, как иссякает река и сохнет,

12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.

12 так и смертный ляжет и не поднимется; пока не исчезнут небеса, он не проснётся и от сна своего не встанет.

13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав!

13 О, если бы Ты укрыл меня в мире мёртвых, спрятал меня, пока не пройдёт Твой гнев!О, если бы Ты установил мне срок, а потом вспомнил бы обо мне!

14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!

14 Когда человек умрёт, будет ли он жить вновь? Все дни моей службы я бы ждал, когда придёт моё избавление.

15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

15 Ты бы позвал, и я бы ответил; творение Твоих рук растрогало бы Тебя.

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —

16 Тогда Ты считал бы мои шаги, но мои грехи не выискивал бы.

17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.

17 Накрепко запечатана была бы моя вина, Ты сокрыл бы мои проступки.

18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

18 Но как гора рушится и дробится, и как скала сходит со своего места,

19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.

19 как вода подтачивает камни, и потоки смывают почву, так и Ты губишь надежды смертного.

20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.

20 Ты теснишь его до конца, и он уходит; Ты искажаешь его лицо и отсылаешь его.

21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.

21 В чести ли дети его, он не знает; обижают ли их, он не видит.

22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.

22 Он чувствует лишь боль своего тела и плачет лишь о себе.