ДiїРозділ 26 |
1 |
2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї, |
3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че. |
4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї, |
5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри. |
6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям, |
7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї! |
8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих? |
9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на, |
10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них. |
11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах. |
12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників, |
13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов! |
14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“ |
15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти. |
16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі. |
17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, — |
18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“. |
19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному, |
20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння. |
21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти. |
22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, — |
23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“ |
24 |
25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму. |
26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це. |
27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“. |
28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“. |
29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“. |
30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів. |
31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“ |
32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“ |
Деяния посланников МасихаГлава 26 |
1 |
2 – Царь Агриппа! Я счастлив, что могу сегодня защищаться перед тобой против всех обвинений, выдвинутых представителями нашего народа, |
3 тем более, что ты хорошо знаком с нашими обычаями и спорными вопросами. Поэтому прошу тебя терпеливо выслушать меня. |
4 Иудеям хорошо известна моя жизнь среди моего народа в Иерусалиме от самой юности. |
5 Они давно знают меня и, если только захотят, могут засвидетельствовать о том, что я жил как блюститель Закона, принадлежа к строжайшему направлению в нашей религии. |
6 Сегодня же я стою перед судом за надежду на обещание Всевышнего, данное нашим отцам. |
7 Исполнения этого обещания надеются достичь все двенадцать родов нашего народа, день и ночь ревностно служа Всевышнему. За эту надежду, царь, представители нашего народа меня и обвиняют. |
8 Почему вы считаете, что Всевышний не может воскрешать мёртвых? |
9 Я тоже считал, что должен всячески противодействовать имени Исы из Назарета. |
10 Этим я и занимался в Иерусалиме, получив полномочия от главных священнослужителей. Я отправлял в темницы многих последователей Исы, и когда их приговаривали к смерти, я подавал против них свой голос. |
11 Я часто наказывал их в молитвенных домах иудеев, чтобы заставить их отречься от своей веры. Я был так разъярён на них, что преследовал их даже в чужеземных городах. |
12 Однажды с этой целью я направлялся в Дамаск с полномочиями и с поручением от главных священнослужителей, |
13 и на пути туда, царь, я увидел в полдень свет с неба, который светил ярче солнца. Он осиял меня и моих спутников. |
14 Мы все упали на землю, и я услышал голос, который говорил мне на языке иудеев: |
15 Я спросил: |
16 |
17 |
18 |
19 Царь Агриппа, я не мог не подчиниться небесному видению. |
20 Я проповедовал вначале тем, кто был в Дамаске, потом в Иерусалиме и по всей Иудее, а затем и язычникам, чтобы они раскаялись и обратились к Всевышнему и чтобы их дела послужили доказательством их покаяния. |
21 За это представители нашего народа и схватили меня в храме и хотели убить. |
22 Но Всевышний до сегодняшнего дня помогает мне, и вот я стою здесь и свидетельствую малым и великим. Я не говорю ничего сверх того, что предсказали Муса и другие пророки, – |
23 а именно, что Масих должен был перенести страдания и, первым воскреснув из мёртвых, возвестить свет и нашему народу, и язычникам! |
24 Когда он таким образом защищался, Фест прервал его. |
25 Паул ответил: |
26 Царю знакомо всё это, и поэтому я могу говорить ему свободно. Я убеждён, что ничего из этого не прошло мимо его внимания, так как всё это происходило не в углу. |
27 Царь Агриппа, ты веришь пророкам? Я знаю, что веришь. |
28 – Ты думаешь в такой короткий срок и меня сделать последователем Масиха? – сказал Агриппа. |
29 Паул ответил: |
30 Царь поднялся, и с ним поднялись наместник, Берника и те, кто сидел с ними. |
31 Они вышли, говоря друг другу: |
32 Можно было бы его освободить, если бы он не потребовал суда у императора, – сказал Агриппа Фесту. |
ДiїРозділ 26 |
Деяния посланников МасихаГлава 26 |
1 |
1 |
2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї, |
2 – Царь Агриппа! Я счастлив, что могу сегодня защищаться перед тобой против всех обвинений, выдвинутых представителями нашего народа, |
3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че. |
3 тем более, что ты хорошо знаком с нашими обычаями и спорными вопросами. Поэтому прошу тебя терпеливо выслушать меня. |
4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї, |
4 Иудеям хорошо известна моя жизнь среди моего народа в Иерусалиме от самой юности. |
5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри. |
5 Они давно знают меня и, если только захотят, могут засвидетельствовать о том, что я жил как блюститель Закона, принадлежа к строжайшему направлению в нашей религии. |
6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям, |
6 Сегодня же я стою перед судом за надежду на обещание Всевышнего, данное нашим отцам. |
7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї! |
7 Исполнения этого обещания надеются достичь все двенадцать родов нашего народа, день и ночь ревностно служа Всевышнему. За эту надежду, царь, представители нашего народа меня и обвиняют. |
8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих? |
8 Почему вы считаете, что Всевышний не может воскрешать мёртвых? |
9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на, |
9 Я тоже считал, что должен всячески противодействовать имени Исы из Назарета. |
10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них. |
10 Этим я и занимался в Иерусалиме, получив полномочия от главных священнослужителей. Я отправлял в темницы многих последователей Исы, и когда их приговаривали к смерти, я подавал против них свой голос. |
11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах. |
11 Я часто наказывал их в молитвенных домах иудеев, чтобы заставить их отречься от своей веры. Я был так разъярён на них, что преследовал их даже в чужеземных городах. |
12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників, |
12 Однажды с этой целью я направлялся в Дамаск с полномочиями и с поручением от главных священнослужителей, |
13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов! |
13 и на пути туда, царь, я увидел в полдень свет с неба, который светил ярче солнца. Он осиял меня и моих спутников. |
14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“ |
14 Мы все упали на землю, и я услышал голос, который говорил мне на языке иудеев: |
15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти. |
15 Я спросил: |
16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі. |
16 |
17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, — |
17 |
18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“. |
18 |
19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному, |
19 Царь Агриппа, я не мог не подчиниться небесному видению. |
20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння. |
20 Я проповедовал вначале тем, кто был в Дамаске, потом в Иерусалиме и по всей Иудее, а затем и язычникам, чтобы они раскаялись и обратились к Всевышнему и чтобы их дела послужили доказательством их покаяния. |
21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти. |
21 За это представители нашего народа и схватили меня в храме и хотели убить. |
22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, — |
22 Но Всевышний до сегодняшнего дня помогает мне, и вот я стою здесь и свидетельствую малым и великим. Я не говорю ничего сверх того, что предсказали Муса и другие пророки, – |
23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“ |
23 а именно, что Масих должен был перенести страдания и, первым воскреснув из мёртвых, возвестить свет и нашему народу, и язычникам! |
24 |
24 Когда он таким образом защищался, Фест прервал его. |
25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму. |
25 Паул ответил: |
26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це. |
26 Царю знакомо всё это, и поэтому я могу говорить ему свободно. Я убеждён, что ничего из этого не прошло мимо его внимания, так как всё это происходило не в углу. |
27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“. |
27 Царь Агриппа, ты веришь пророкам? Я знаю, что веришь. |
28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“. |
28 – Ты думаешь в такой короткий срок и меня сделать последователем Масиха? – сказал Агриппа. |
29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“. |
29 Паул ответил: |
30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів. |
30 Царь поднялся, и с ним поднялись наместник, Берника и те, кто сидел с ними. |
31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“ |
31 Они вышли, говоря друг другу: |
32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“ |
32 Можно было бы его освободить, если бы он не потребовал суда у императора, – сказал Агриппа Фесту. |