ЙовРозділ 11 |
|
1 |
|
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде? |
|
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе? |
|
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“ |
|
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе, |
|
6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті! |
|
7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього? |
|
8 Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? |
|
9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона! |
|
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому? |
|
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не? |
|
12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́! |
|
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, — |
|
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, — |
|
15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись! |
|
16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́. |
|
17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок. |
|
18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, — |
|
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́. |
|
20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“ |
JobChapter 11 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
ЙовРозділ 11 |
JobChapter 11 |
|
1 |
1 |
|
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде? |
2 |
|
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе? |
3 |
|
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“ |
4 |
|
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе, |
5 |
|
6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті! |
6 |
|
7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього? |
7 |
|
8 Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? |
8 |
|
9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона! |
9 |
|
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому? |
10 |
|
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не? |
11 |
|
12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́! |
12 |
|
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, — |
13 |
|
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, — |
14 |
|
15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись! |
15 |
|
16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́. |
16 |
|
17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок. |
17 |
|
18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, — |
18 |
|
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́. |
19 |
|
20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“ |
20 |