ЙовРозділ 39 |
|
1 |
|
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження, |
|
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду? |
|
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються. |
|
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та, |
|
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню? |
|
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича. |
|
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого. |
|
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він? |
|
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини? |
|
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш? |
|
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік? |
|
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки? |
|
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є, |
|
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти. |
|
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться, |
|
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом. |
|
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́! |
|
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву? |
|
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне! |
|
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї, |
|
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча, |
|
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище! |
|
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу. |
|
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“ і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик. |
|
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої? |
|
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті? |
|
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, — |
|
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його, |
|
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“. |
約伯記第39章 |
|
1 山羊之生、爾知其時乎、麀鹿產子、爾能顧之乎。 |
|
2 爾能稽其月數、知其產期乎、 |
|
3 卷曲其身、劬勞生子、 |
|
4 其子漸長、適野不歸。 |
|
5 誰使野驢不受縶維、 |
|
6 居曠野、處鹵地、 |
|
7 邑衆之譁不畏、驅者之聲不顧、 |
|
8 遊原隰食草萊者、非我乎。 |
|
9 兕能爲爾服役、安處爾厩乎、 |
|
10 爾可繫之以索、耕耘平隰乎、 |
|
11 其力雖大、豈可恃之、服勞隴畒、 |
|
12 望其運穀至場圃乎、 |
|
13 鴕鳥數展其翼、羽翮詎同於鶴、 |
|
14 遺卵於土、暴卵於沙、 |
|
15 人踐之、獸躪之、亦不顧焉、 |
|
16 生之雖不易、遺之亦弗惜、若非己有、 |
|
17 蓋我不賦以靈慧心、故其性若是、 |
|
18 然彼高展其身、雖乘馬逐之、亦不畏。 |
|
19 馬力矯健、豈爾所賜、馬鬣奮揚、豈爾所予、 |
|
20 其躍若蝗、咆哮可畏、豈爾所使乎。 |
|
21 騰踔平原、自負有力、其往也、遇兵革、 |
|
22 蹈白刃、無所畏懼、 |
|
23 矢弢之聲、戈矛之鳴、盈於其耳。 |
|
24 彼則暴躁踴躍、蹄所未至、氣已先吞、角鳴則進、 |
|
25 角響則嘶、武士號呼、兵卒戰鬥、雖遠亦聞。 |
|
26 雀鷹旣飛、展翮往南、豈爾所使。 |
|
27 大鷹翱翔、營巢高嶺、豈爾所命、 |
|
28 彼居巉巖以棲身、 |
|
29 在彼瞻望以覓食、 |
|
30 其雛噏血、尸所在、大鷹集焉。 |
ЙовРозділ 39 |
約伯記第39章 |
|
1 |
1 山羊之生、爾知其時乎、麀鹿產子、爾能顧之乎。 |
|
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження, |
2 爾能稽其月數、知其產期乎、 |
|
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду? |
3 卷曲其身、劬勞生子、 |
|
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються. |
4 其子漸長、適野不歸。 |
|
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та, |
5 誰使野驢不受縶維、 |
|
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню? |
6 居曠野、處鹵地、 |
|
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича. |
7 邑衆之譁不畏、驅者之聲不顧、 |
|
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого. |
8 遊原隰食草萊者、非我乎。 |
|
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він? |
9 兕能爲爾服役、安處爾厩乎、 |
|
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини? |
10 爾可繫之以索、耕耘平隰乎、 |
|
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш? |
11 其力雖大、豈可恃之、服勞隴畒、 |
|
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік? |
12 望其運穀至場圃乎、 |
|
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки? |
13 鴕鳥數展其翼、羽翮詎同於鶴、 |
|
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є, |
14 遺卵於土、暴卵於沙、 |
|
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти. |
15 人踐之、獸躪之、亦不顧焉、 |
|
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться, |
16 生之雖不易、遺之亦弗惜、若非己有、 |
|
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом. |
17 蓋我不賦以靈慧心、故其性若是、 |
|
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́! |
18 然彼高展其身、雖乘馬逐之、亦不畏。 |
|
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву? |
19 馬力矯健、豈爾所賜、馬鬣奮揚、豈爾所予、 |
|
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне! |
20 其躍若蝗、咆哮可畏、豈爾所使乎。 |
|
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї, |
21 騰踔平原、自負有力、其往也、遇兵革、 |
|
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча, |
22 蹈白刃、無所畏懼、 |
|
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище! |
23 矢弢之聲、戈矛之鳴、盈於其耳。 |
|
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу. |
24 彼則暴躁踴躍、蹄所未至、氣已先吞、角鳴則進、 |
|
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“ і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик. |
25 角響則嘶、武士號呼、兵卒戰鬥、雖遠亦聞。 |
|
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої? |
26 雀鷹旣飛、展翮往南、豈爾所使。 |
|
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті? |
27 大鷹翱翔、營巢高嶺、豈爾所命、 |
|
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, — |
28 彼居巉巖以棲身、 |
|
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його, |
29 在彼瞻望以覓食、 |
|
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“. |
30 其雛噏血、尸所在、大鷹集焉。 |