Йов

Розділ 6

1 А Йов відповів та й сказав:

2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,

3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!

4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?

7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.

8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!

9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —

10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!

11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?

12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?

13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.

17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.

18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.

19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.

20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.

21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!

22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“

24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.

25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?

26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.

29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!

30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

約伯記

第6章

1 約百曰、

2 我有深憂、願權衡其輕重、

3 較諸海沙尤重、故我言詞造次。

4 全能之主、射我以矢、其鏃有毒、喪我之神、上帝降災、如軍列陳、環而攻我。

5 驢有薪則不呼、牛有蒭則不鳴。

6 物淡無鹽不可食、蛋白不和豈有味、

7 有臭惡甚於此者、不得已而食之。

8 我所大欲、望上帝遂我願焉。

9 願上帝糜爛我體、立舉其手、喪亡我命、若斷機杼。

10 若此我猶可解憂、彼弗加矜憫、則我斯踴矣。蓋至聖之命、我未嘗廢也。

11 我血氣已衰、無復康彊、苦靡有極、不死胡可忍。

12 我力匪石、我體匪銅、

13 旣竭我力、不能自救。

14 人遭患難、其友必加矜憫、惟我友朋、不畏全能之主。

15 友我不卒、猶泉之忽竭、潦之立涸、

16 當其初也、冰雪澌流、源泉混混。

17 及乎暑時、水漸殺矣、烈日暴之、溪流絕矣。

18 行旅之人、迂道求泉而弗得、渴死於野。

19 斯溪也、提馬之賓旅望之、示巴之行人慕之、

20 望而不得則駭、至其地而不見、則相識欿然。

21 爾曹亦若此溪、使我失望、見我患難、悚然退懼。

22 我豈欲爾供給、饋我以貨財。

23 豈使爾援我於勁敵、拯我於凶暴。

24 請爾訓迪、我默而聽、我也有過、請爾指示。

25 法言可從、惟爾規我、不足以輔吾徳。

26 爾意欲卽我所言、以相詰責、不知絕望之人、言等飄風。

27 爾撻煢獨、坑友朋。

28 爾觀我爲人、豈有所誑。

29 請申言之、勿以吾爲不義、或曲或直、自有能辨之者。

30 我不出非義之言、事之是非、我察之明矣。

Йов

Розділ 6

約伯記

第6章

1 А Йов відповів та й сказав:

1 約百曰、

2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,

2 我有深憂、願權衡其輕重、

3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!

3 較諸海沙尤重、故我言詞造次。

4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

4 全能之主、射我以矢、其鏃有毒、喪我之神、上帝降災、如軍列陳、環而攻我。

5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?

5 驢有薪則不呼、牛有蒭則不鳴。

6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?

6 物淡無鹽不可食、蛋白不和豈有味、

7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.

7 有臭惡甚於此者、不得已而食之。

8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!

8 我所大欲、望上帝遂我願焉。

9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —

9 願上帝糜爛我體、立舉其手、喪亡我命、若斷機杼。

10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!

10 若此我猶可解憂、彼弗加矜憫、則我斯踴矣。蓋至聖之命、我未嘗廢也。

11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?

11 我血氣已衰、無復康彊、苦靡有極、不死胡可忍。

12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?

12 我力匪石、我體匪銅、

13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

13 旣竭我力、不能自救。

14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

14 人遭患難、其友必加矜憫、惟我友朋、不畏全能之主。

15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

15 友我不卒、猶泉之忽竭、潦之立涸、

16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.

16 當其初也、冰雪澌流、源泉混混。

17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.

17 及乎暑時、水漸殺矣、烈日暴之、溪流絕矣。

18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.

18 行旅之人、迂道求泉而弗得、渴死於野。

19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.

19 斯溪也、提馬之賓旅望之、示巴之行人慕之、

20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.

20 望而不得則駭、至其地而不見、則相識欿然。

21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!

21 爾曹亦若此溪、使我失望、見我患難、悚然退懼。

22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,

22 我豈欲爾供給、饋我以貨財。

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“

23 豈使爾援我於勁敵、拯我於凶暴。

24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.

24 請爾訓迪、我默而聽、我也有過、請爾指示。

25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?

25 法言可從、惟爾規我、不足以輔吾徳。

26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

26 爾意欲卽我所言、以相詰責、不知絕望之人、言等飄風。

27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

27 爾撻煢獨、坑友朋。

28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.

28 爾觀我爲人、豈有所誑。

29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!

29 請申言之、勿以吾爲不義、或曲或直、自有能辨之者。

30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

30 我不出非義之言、事之是非、我察之明矣。