Евангелие от МаркаГлава 3 |
1 |
2 Некоторые люди наблюдали за Ним, чтобы увидеть, не исцелит ли Он кого-нибудь в субботу, чтобы обвинить Его. |
3 Он сказал человеку с иссохшей рукой: |
4 Затем Иисус спросил их: |
5 Он обвёл их гневным взглядом и, скорбя об их жестокосердии, сказал тому человеку: |
6 Тогда фарисеи вышли и сразу же начали сговариваться с иродианами, как бы погубить Его. |
7 |
8 Иерусалима, Идумеи, из-за Иордана и те, кто жил вокруг Тира и Сидона, следовали за Ним. Они шли к Нему потому, что слышали о Его делах. |
9 Так как собралось много народа, Иисус велел Своим ученикам приготовить Ему лодку, чтобы толпа не раздавила Его. |
10 Он многих исцелил, поэтому все, кто страдали каким-либо недугом, толпились вокруг, чтобы дотронуться до Него. |
11 И каждый раз, когда нечистые духи видели Христа, то падали ниц перед Ним и кричали: |
12 Но Иисус строго запрещал им говорить о том, кто Он. |
13 |
14 Иисус выбрал среди них двенадцать, которых назвал апостолами, чтобы они были с Ним. Он хотел отослать их в различные земли, чтобы они проповедовали Божье учение. |
15 Апостолы обладали властью изгонять бесов. |
16 |
17 Иаков, сын Зеведея, и Иоанн, брат его, которым Он дал имя Воанергес, то есть «сыны грома», |
18 Андрей, Филипп, Варфоломей, Матфей, Фома, Иаков, сын Алфея, Фаддей, Симон Кананит |
19 и Иуда Искариот, который предал Его. |
20 |
21 Когда же Его ближние услышали об этом, они пришли, чтобы увести Его, потому что люди говорили: |
22 А законоучители, пришедшие из Иерусалима, говорили: |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
30 Иисус сказал это, потому что люди говорили: |
31 |
32 Много людей сидело вокруг Него. Они сказали Иисусу: «Смотри, Твоя мать, братья и сёстры стоят снаружи и ждут Тебя». |
33 Но Иисус ответил им: |
34 И, глядя на тех, кто сидел вокруг Него, сказал: |
35 |
Вiд МаркаРозділ 3 |
1 |
2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить. |
3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“ |
4 А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“ Вони ж мовчали. |
5 І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ І той простяг, — і рука йому стала здорова! |
6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити. |
7 |
8 і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього. |
9 І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись. |
10 Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись. |
11 І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“ |
12 А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли. |
13 |
14 І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх, |
15 і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів. |
16 І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро, |
17 і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“, |
18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та |
19 та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його. |
20 |
21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий. |
22 А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів. |
23 І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти? |
24 І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство. |
25 І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім. |
26 І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине. |
27 Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його. |
28 Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали. |
29 Але, хто богознева́жить Духа Святого, — повіки йому не відпуститься, але́ гріху вічному він підпадає“. |
30 Бож казали вони: „Він духа нечистого має“. |
31 |
32 А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“. |
33 А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“ |
34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої! |
35 Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“. |
Евангелие от МаркаГлава 3 |
Вiд МаркаРозділ 3 |
1 |
1 |
2 Некоторые люди наблюдали за Ним, чтобы увидеть, не исцелит ли Он кого-нибудь в субботу, чтобы обвинить Его. |
2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить. |
3 Он сказал человеку с иссохшей рукой: |
3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“ |
4 Затем Иисус спросил их: |
4 А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“ Вони ж мовчали. |
5 Он обвёл их гневным взглядом и, скорбя об их жестокосердии, сказал тому человеку: |
5 І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ І той простяг, — і рука йому стала здорова! |
6 Тогда фарисеи вышли и сразу же начали сговариваться с иродианами, как бы погубить Его. |
6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити. |
7 |
7 |
8 Иерусалима, Идумеи, из-за Иордана и те, кто жил вокруг Тира и Сидона, следовали за Ним. Они шли к Нему потому, что слышали о Его делах. |
8 і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього. |
9 Так как собралось много народа, Иисус велел Своим ученикам приготовить Ему лодку, чтобы толпа не раздавила Его. |
9 І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись. |
10 Он многих исцелил, поэтому все, кто страдали каким-либо недугом, толпились вокруг, чтобы дотронуться до Него. |
10 Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись. |
11 И каждый раз, когда нечистые духи видели Христа, то падали ниц перед Ним и кричали: |
11 І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“ |
12 Но Иисус строго запрещал им говорить о том, кто Он. |
12 А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли. |
13 |
13 |
14 Иисус выбрал среди них двенадцать, которых назвал апостолами, чтобы они были с Ним. Он хотел отослать их в различные земли, чтобы они проповедовали Божье учение. |
14 І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх, |
15 Апостолы обладали властью изгонять бесов. |
15 і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів. |
16 |
16 І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро, |
17 Иаков, сын Зеведея, и Иоанн, брат его, которым Он дал имя Воанергес, то есть «сыны грома», |
17 і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“, |
18 Андрей, Филипп, Варфоломей, Матфей, Фома, Иаков, сын Алфея, Фаддей, Симон Кананит |
18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та |
19 и Иуда Искариот, который предал Его. |
19 та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його. |
20 |
20 |
21 Когда же Его ближние услышали об этом, они пришли, чтобы увести Его, потому что люди говорили: |
21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий. |
22 А законоучители, пришедшие из Иерусалима, говорили: |
22 А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів. |
23 |
23 І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти? |
24 |
24 І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство. |
25 |
25 І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім. |
26 |
26 І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине. |
27 |
27 Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його. |
28 |
28 Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали. |
29 |
29 Але, хто богознева́жить Духа Святого, — повіки йому не відпуститься, але́ гріху вічному він підпадає“. |
30 Иисус сказал это, потому что люди говорили: |
30 Бож казали вони: „Він духа нечистого має“. |
31 |
31 |
32 Много людей сидело вокруг Него. Они сказали Иисусу: «Смотри, Твоя мать, братья и сёстры стоят снаружи и ждут Тебя». |
32 А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“. |
33 Но Иисус ответил им: |
33 А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“ |
34 И, глядя на тех, кто сидел вокруг Него, сказал: |
34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої! |
35 |
35 Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“. |