CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
John 12
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

John

Chapter 12

1 SIX days before the passover, Jesus came to Bethany, where Lazarus was, whom Jesus had raised from the dead.

2 And they gave him a banquet there; Martha served; but Lazarus was one of the guests who were with him.

3 Then Mary took a cruse containing pure and expensive nard, and anointed the feet of Jesus, and wiped his feet with her hair; and the house was filled with the fragrance of the perfume.

4 And Judas of Iscariot, one of his disciples, who was about to betray him, said,

5 Why was not this oil sold for three hundred pennies, and given to the poor?

6 He said this, not because he cared for the poor; but because he was a thief, and the purse was with him, and he carried whatever was put in it.

7 Jesus then said, Leave her alone; she has kept it for the day of my burial.

8 For you have the poor always with you, but me you have not always.

9 Many people of the Jews heard that Jesus was there; so they came, not only on account of Jesus, but also to see Lazarus, whom he had raised from the dead.

10 And the high priests were thinking of killing Lazarus also;

11 Because on his account a great many Jews were leaving and believing in Jesus.

12 On the next day, a large crowd which had come to the feast, when they heard that Jesus was coming to Jerusalem,

13 Took branches of palm trees, and went out to greet him, and they cried out and said, Hosanna, Blessed is the king of Israel who comes in the name of the Lord.

14 And Jesus found an ass and sat on it; as it is written,

15 Fear not, O daughter of Zion; behold, your king cometh to you, riding on the colt of an ass.

16 His disciples did not understand these things at that time; but when Jesus was glorified, then his disciples remembered that these things were written concerning him, and that they had done these things to him.

17 The people who were with him testified that he had called Lazarus from the tomb, and raised him from the dead.

18 It was on this account that large crowds went out to meet him, for they heard that he had performed this miracle.

19 The Pharisees said one to another, Do you see that you have not been able to gain anything? Behold, all the people have gone after him.

20 Now there were some Gentiles * among them who had come up to worship at the feast.

21 They came and approached Philip of Bethsaida of Galilee, and asked him, saying, My lord, we would like to see Jesus.

22 Philip came and told Andrew; then Andrew and Philip told Jesus.

23 Jesus answered and said to them, The hour has come that the Son of man should be glorified.

24 Truly, truly, I say to you, that unless a grain of wheat falls and dies in the ground, it will be left alone; but if it dies, it produces much fruit.

25 He who loves his life will lose it; and he who has no concern for his life in this world will keep it unto life eternal.

26 If any man serve me, let him follow me; and where I am, there also will my servant be; he who serves me, him my Father will honor.

27 Now my soul is disturbed, and what shall I say? O my Father, deliver me from this hour; but for this cause I came to this very hour.

28 O Father, glorify your name. Then a voice was heard from heaven, I am glorified, and I shall again be glorified.

29 And the people who stood by heard it, and said, It was thunder; others said, An angel spoke to him.

30 Jesus answered and said to them, This voice was not on my account, but for your sake.

31 Now is the judgment of this world; now the leader of this world will be cast out.

32 And I, when I am lifted up from the earth, will draw every man to me.

33 He said this, to show by what kind of death he was to die.

34 The people said to him, We have heard from the law that the Christ shall remain forever; how do you say that the Son of man must be lifted up? Who is this Son of man?

35 Jesus said to them, The light is with you for a little while; walk while you have the light, so that the darkness may not overcome you; and he who walks in the darkness does not know where he goes.

36 While you have the light, believe in the light, so that you may become the sons of the light. Jesus spoke these things, and went away and hid himself from them.

37 Even though he had performed all of these miracles before them, yet they did not believe in him;

38 So that the word of the prophet Isaiah might be fulfilled, who said, My Lord, who will believe our report, and to whom has the arm of the Lord been revealed?

39 For this reason, they could not believe, because Isaiah said again,

40 Their eyes have become blind and their heart darkened, so that they cannot see with their eyes and understand with their heart; let them return and I will heal them.

41 Isaiah said these things, when he saw his glory and spoke concerning him.

42 Many of the leading men also believed in him; but because of the Pharisees they did not confess it, so that they might not be cast out of the synagogue.

43 For they loved the honor of men more than the glory of God.

44 Jesus cried out and said, He who believes in me, believes not in me but in him who sent me.

45 And he who sees me, has already seen him who sent me.

46 I have come into the world as the light, so that whoever believes in me may not remain in the darkness.

47 And he who hears my words, and does not obey them, I will not judge him; for I have not come to judge the world, but to save the world.

48 He who oppresses me and does not receive my words, there is one who will judge him; the word which I have spoken, it will judge him at the last day.

49 For I did not speak of myself; but the Father who sent me, he commanded me what to say and what to speak.

50 And I know that his commandment is life everlasting; these things therefore which I speak, just as my Father told me, so I speak.

Вiд Iвана

Розділ 12

1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!

4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:

5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“

6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.

7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.

8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“

9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.

12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“

14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“

16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.

17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.

18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“

20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.

21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.

22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.

24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.

25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.

26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.

27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...

28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“

29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!

30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.

31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.

32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.

33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.

34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“

35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.

36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.

37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“

39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:

40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“

41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.

42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.

43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.

47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!

49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.

50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в.

John

Chapter 12

Вiд Iвана

Розділ 12

1 SIX days before the passover, Jesus came to Bethany, where Lazarus was, whom Jesus had raised from the dead.

1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

2 And they gave him a banquet there; Martha served; but Lazarus was one of the guests who were with him.

2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

3 Then Mary took a cruse containing pure and expensive nard, and anointed the feet of Jesus, and wiped his feet with her hair; and the house was filled with the fragrance of the perfume.

3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!

4 And Judas of Iscariot, one of his disciples, who was about to betray him, said,

4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:

5 Why was not this oil sold for three hundred pennies, and given to the poor?

5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“

6 He said this, not because he cared for the poor; but because he was a thief, and the purse was with him, and he carried whatever was put in it.

6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.

7 Jesus then said, Leave her alone; she has kept it for the day of my burial.

7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.

8 For you have the poor always with you, but me you have not always.

8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“

9 Many people of the Jews heard that Jesus was there; so they came, not only on account of Jesus, but also to see Lazarus, whom he had raised from the dead.

9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

10 And the high priests were thinking of killing Lazarus also;

10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

11 Because on his account a great many Jews were leaving and believing in Jesus.

11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.

12 On the next day, a large crowd which had come to the feast, when they heard that Jesus was coming to Jerusalem,

12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

13 Took branches of palm trees, and went out to greet him, and they cried out and said, Hosanna, Blessed is the king of Israel who comes in the name of the Lord.

13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“

14 And Jesus found an ass and sat on it; as it is written,

14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

15 Fear not, O daughter of Zion; behold, your king cometh to you, riding on the colt of an ass.

15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“

16 His disciples did not understand these things at that time; but when Jesus was glorified, then his disciples remembered that these things were written concerning him, and that they had done these things to him.

16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.

17 The people who were with him testified that he had called Lazarus from the tomb, and raised him from the dead.

17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.

18 It was on this account that large crowds went out to meet him, for they heard that he had performed this miracle.

18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

19 The Pharisees said one to another, Do you see that you have not been able to gain anything? Behold, all the people have gone after him.

19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“

20 Now there were some Gentiles * among them who had come up to worship at the feast.

20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.

21 They came and approached Philip of Bethsaida of Galilee, and asked him, saying, My lord, we would like to see Jesus.

21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.

22 Philip came and told Andrew; then Andrew and Philip told Jesus.

22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

23 Jesus answered and said to them, The hour has come that the Son of man should be glorified.

23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.

24 Truly, truly, I say to you, that unless a grain of wheat falls and dies in the ground, it will be left alone; but if it dies, it produces much fruit.

24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.

25 He who loves his life will lose it; and he who has no concern for his life in this world will keep it unto life eternal.

25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.

26 If any man serve me, let him follow me; and where I am, there also will my servant be; he who serves me, him my Father will honor.

26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.

27 Now my soul is disturbed, and what shall I say? O my Father, deliver me from this hour; but for this cause I came to this very hour.

27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...

28 O Father, glorify your name. Then a voice was heard from heaven, I am glorified, and I shall again be glorified.

28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“

29 And the people who stood by heard it, and said, It was thunder; others said, An angel spoke to him.

29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!

30 Jesus answered and said to them, This voice was not on my account, but for your sake.

30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.

31 Now is the judgment of this world; now the leader of this world will be cast out.

31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.

32 And I, when I am lifted up from the earth, will draw every man to me.

32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.

33 He said this, to show by what kind of death he was to die.

33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.

34 The people said to him, We have heard from the law that the Christ shall remain forever; how do you say that the Son of man must be lifted up? Who is this Son of man?

34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“

35 Jesus said to them, The light is with you for a little while; walk while you have the light, so that the darkness may not overcome you; and he who walks in the darkness does not know where he goes.

35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.

36 While you have the light, believe in the light, so that you may become the sons of the light. Jesus spoke these things, and went away and hid himself from them.

36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.

37 Even though he had performed all of these miracles before them, yet they did not believe in him;

37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

38 So that the word of the prophet Isaiah might be fulfilled, who said, My Lord, who will believe our report, and to whom has the arm of the Lord been revealed?

38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“

39 For this reason, they could not believe, because Isaiah said again,

39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:

40 Their eyes have become blind and their heart darkened, so that they cannot see with their eyes and understand with their heart; let them return and I will heal them.

40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“

41 Isaiah said these things, when he saw his glory and spoke concerning him.

41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.

42 Many of the leading men also believed in him; but because of the Pharisees they did not confess it, so that they might not be cast out of the synagogue.

42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.

43 For they loved the honor of men more than the glory of God.

43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

44 Jesus cried out and said, He who believes in me, believes not in me but in him who sent me.

44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

45 And he who sees me, has already seen him who sent me.

45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

46 I have come into the world as the light, so that whoever believes in me may not remain in the darkness.

46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.

47 And he who hears my words, and does not obey them, I will not judge him; for I have not come to judge the world, but to save the world.

47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

48 He who oppresses me and does not receive my words, there is one who will judge him; the word which I have spoken, it will judge him at the last day.

48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!

49 For I did not speak of myself; but the Father who sent me, he commanded me what to say and what to speak.

49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.

50 And I know that his commandment is life everlasting; these things therefore which I speak, just as my Father told me, so I speak.

50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в.