ActsChapter 24 |
|
1 AND after five days An-a-ni'as the high priest went down with the elders, together with Ter-tul'lus, the orator, and they en_lbp_informed the governor against Paul. |
|
2 And when he was called forth, Ter-tul'lus began to accuse him, saying, It is through you that we enjoy great tranquility, and owing to your care many excellent things have been done for this people. |
|
3 And we all, everywhere, receive your favors, O most excellent Fe'lix. |
|
4 But while I desire not to weary you with lengthy discussions, nevertheless, I beg you to hear in brief our humble complaint. |
|
5 We have found this man to be a pestilent fellow and a worker of sedition among the Jews throughout the world, for he is the ringleader of the sect of the Naz'a-renes. |
|
6 He sought to defile our temple: therefore when we seized him, we would have judged him according to our law. |
|
7 But the chief captain Lys'ias came, and by force took him away out of our hands and sent him to you, |
|
8 Then he commanded his accusers to come to you. Now when you question him, you can learn for yourself concerning all these things of which we accuse him. |
|
9 The Jews also witnessed against him, declaring that these things were true. |
|
10 Then the governor beckoned to Paul to speak. Paul answered and said, For in as much as I know that you have been a judge for many years to this people, therefore I do the more cheerfully answer in my own defense: |
|
11 So that you may understand, that it is not more than twelve days since I went up to Jerusalem to worship. |
|
12 And they neither found me in the temple disputing with any man, nor have I had an assembly either in their synagogues or in the city: |
|
13 Nor can they prove before you the things of which they accuse me. |
|
14 But this I confess, that in that very teaching which they mention, I worship the God of my fathers, believing all things which are written in the law and in the prophets: |
|
15 And I have the same hope in God which they themselves hold, that there shall be a resurrection of the dead, both of the just and unjust. |
|
16 For this reason, I labor to have always a clear conscience before God and before men. |
|
17 Now after many years, I came to my own people to distribute alms and to present an offering. |
|
18 So these men found me purifying myself in the temple, not in a crowd, nor in a riot, except the riot which was caused by the Jews who had come from Asia Minor, |
|
19 Who ought to have been here with me before you, to make whatever accusations they have against me. |
|
20 Or else let these same people here say, what fault they found in me when I stood before their council. |
|
21 Except it be for this one saying which I cried standing before them, It is for the resurrection of the dead that I am tried before you this day. |
|
22 But because Fe'lix was thoroughly familiar with this teaching, he deferred them, saying, When the chief captain comes down, I will give you a hearing. |
|
23 And he commanded a centurion to keep Paul in comfort, and that none of his acquaintances should be prevented from ministering to him. |
|
24 And after a few days, Fe'lix with his wife Dru-sil'la, who was a Jewess, sent for Paul, and heard him concerning the faith of Christ. |
|
25 And as he spoke with them concerning righteousness, holiness, and the judgment to come, Fe'lix was filled with fear, and said, You may go, and when I have opportunity I will send for you. |
|
26 Since he was expecting a bribe from Paul, he often sent for him to be brought and conversed with him. |
|
27 And when he had completed two years, another governor succeeded him whose name was Por'ci-us Fes'tus: and Fe'lix, to do the Jews a favor, left Paul a prisoner. |
ДiїРозділ 24 |
|
1 |
|
2 Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: „Через тебе великий мир маємо ми, і для наро́ду цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою, — |
|
3 це ми за́вжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Фе́ліксе! |
|
4 Та щоб довго тебе не турбува́ти, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласка́вости. |
|
5 Ми переконались, що цей чоловік — то зара́за, і що він колотнечу викли́кує між усіма юдеями в ці́лому світі, і що він провідни́к Назорейської єресі. |
|
6 Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопи́ли були, і судити хотіли за нашим Зако́ном. |
|
7 Але тисяцький Лі́сій прибув, і з великим наси́льством видер його з наших рук, |
|
8 а його винува́льникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чо́му його ми вину́ємо“. |
|
9 Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так. |
|
10 І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: „Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для наро́ду цього, — тому буду сміліш боронитись. |
|
11 Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися. |
|
12 І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здиба́ли, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в наро́ді здіймав. |
|
13 І не можуть вони дове́сти тобі того, у чо́му тепер оскаржа́ють мене. |
|
14 Але признаю́сь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу́ так, що вірую всьому, що в Зако́ні й у Пророків написане. |
|
15 І маю надію я в Бозі, — чого й самі вони сподіва́ються, — що настане воскресіння праведних і неправедних. |
|
16 І я пильно дба́ю про те, щоб за́всіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей. |
|
17 А по довгих рока́х я прибув, щоб подати моєму наро́дові ми́лостиню та при́носи. |
|
18 Ось при цьо́му знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з на́товпом чи з колотнечею. |
|
19 їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене. |
|
20 Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв, |
|
21 крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи́ серед них: „За воскресіння мертвих приймаю від вас суд сьогодні!“ |
|
22 Але Фе́лікс, дуже добре дорогу цю знавши, відро́чив їм справу, говорячи: „Розсуджу́ вашу справу, коли тисяцький Лісій прибу́де“. |
|
23 І він сотникові наказав сторожити Павла́, але мати полегшу, і не боронити ніко́му з близьки́х його, щоб служили йому. |
|
24 |
|
25 І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбу́тній суд, то Фе́лікса страх обгорнув, і він відповів: „Тепер іди собі, відповідного ж ча́су покличу тебе!“ |
|
26 Разом із тим і сподіва́вся він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його приклика́в і розмову з ним вів. |
|
27 Як минуло ж два роки, то Фе́лікс одержав наступника, — По́рція Фе́ста. А Фелікс бажав догодити юдеям, — і в в'язниці Павла́ залиши́в. |
ActsChapter 24 |
ДiїРозділ 24 |
|
1 AND after five days An-a-ni'as the high priest went down with the elders, together with Ter-tul'lus, the orator, and they en_lbp_informed the governor against Paul. |
1 |
|
2 And when he was called forth, Ter-tul'lus began to accuse him, saying, It is through you that we enjoy great tranquility, and owing to your care many excellent things have been done for this people. |
2 Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: „Через тебе великий мир маємо ми, і для наро́ду цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою, — |
|
3 And we all, everywhere, receive your favors, O most excellent Fe'lix. |
3 це ми за́вжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Фе́ліксе! |
|
4 But while I desire not to weary you with lengthy discussions, nevertheless, I beg you to hear in brief our humble complaint. |
4 Та щоб довго тебе не турбува́ти, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласка́вости. |
|
5 We have found this man to be a pestilent fellow and a worker of sedition among the Jews throughout the world, for he is the ringleader of the sect of the Naz'a-renes. |
5 Ми переконались, що цей чоловік — то зара́за, і що він колотнечу викли́кує між усіма юдеями в ці́лому світі, і що він провідни́к Назорейської єресі. |
|
6 He sought to defile our temple: therefore when we seized him, we would have judged him according to our law. |
6 Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопи́ли були, і судити хотіли за нашим Зако́ном. |
|
7 But the chief captain Lys'ias came, and by force took him away out of our hands and sent him to you, |
7 Але тисяцький Лі́сій прибув, і з великим наси́льством видер його з наших рук, |
|
8 Then he commanded his accusers to come to you. Now when you question him, you can learn for yourself concerning all these things of which we accuse him. |
8 а його винува́льникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чо́му його ми вину́ємо“. |
|
9 The Jews also witnessed against him, declaring that these things were true. |
9 Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так. |
|
10 Then the governor beckoned to Paul to speak. Paul answered and said, For in as much as I know that you have been a judge for many years to this people, therefore I do the more cheerfully answer in my own defense: |
10 І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: „Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для наро́ду цього, — тому буду сміліш боронитись. |
|
11 So that you may understand, that it is not more than twelve days since I went up to Jerusalem to worship. |
11 Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися. |
|
12 And they neither found me in the temple disputing with any man, nor have I had an assembly either in their synagogues or in the city: |
12 І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здиба́ли, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в наро́ді здіймав. |
|
13 Nor can they prove before you the things of which they accuse me. |
13 І не можуть вони дове́сти тобі того, у чо́му тепер оскаржа́ють мене. |
|
14 But this I confess, that in that very teaching which they mention, I worship the God of my fathers, believing all things which are written in the law and in the prophets: |
14 Але признаю́сь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу́ так, що вірую всьому, що в Зако́ні й у Пророків написане. |
|
15 And I have the same hope in God which they themselves hold, that there shall be a resurrection of the dead, both of the just and unjust. |
15 І маю надію я в Бозі, — чого й самі вони сподіва́ються, — що настане воскресіння праведних і неправедних. |
|
16 For this reason, I labor to have always a clear conscience before God and before men. |
16 І я пильно дба́ю про те, щоб за́всіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей. |
|
17 Now after many years, I came to my own people to distribute alms and to present an offering. |
17 А по довгих рока́х я прибув, щоб подати моєму наро́дові ми́лостиню та при́носи. |
|
18 So these men found me purifying myself in the temple, not in a crowd, nor in a riot, except the riot which was caused by the Jews who had come from Asia Minor, |
18 Ось при цьо́му знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з на́товпом чи з колотнечею. |
|
19 Who ought to have been here with me before you, to make whatever accusations they have against me. |
19 їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене. |
|
20 Or else let these same people here say, what fault they found in me when I stood before their council. |
20 Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв, |
|
21 Except it be for this one saying which I cried standing before them, It is for the resurrection of the dead that I am tried before you this day. |
21 крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи́ серед них: „За воскресіння мертвих приймаю від вас суд сьогодні!“ |
|
22 But because Fe'lix was thoroughly familiar with this teaching, he deferred them, saying, When the chief captain comes down, I will give you a hearing. |
22 Але Фе́лікс, дуже добре дорогу цю знавши, відро́чив їм справу, говорячи: „Розсуджу́ вашу справу, коли тисяцький Лісій прибу́де“. |
|
23 And he commanded a centurion to keep Paul in comfort, and that none of his acquaintances should be prevented from ministering to him. |
23 І він сотникові наказав сторожити Павла́, але мати полегшу, і не боронити ніко́му з близьки́х його, щоб служили йому. |
|
24 And after a few days, Fe'lix with his wife Dru-sil'la, who was a Jewess, sent for Paul, and heard him concerning the faith of Christ. |
24 |
|
25 And as he spoke with them concerning righteousness, holiness, and the judgment to come, Fe'lix was filled with fear, and said, You may go, and when I have opportunity I will send for you. |
25 І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбу́тній суд, то Фе́лікса страх обгорнув, і він відповів: „Тепер іди собі, відповідного ж ча́су покличу тебе!“ |
|
26 Since he was expecting a bribe from Paul, he often sent for him to be brought and conversed with him. |
26 Разом із тим і сподіва́вся він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його приклика́в і розмову з ним вів. |
|
27 And when he had completed two years, another governor succeeded him whose name was Por'ci-us Fes'tus: and Fe'lix, to do the Jews a favor, left Paul a prisoner. |
27 Як минуло ж два роки, то Фе́лікс одержав наступника, — По́рція Фе́ста. А Фелікс бажав догодити юдеям, — і в в'язниці Павла́ залиши́в. |