MatthewChapter 26 |
|
1 |
|
2 |
|
3 Then |
|
4 And |
|
5 But |
|
6 |
|
7 There came |
|
8 But |
|
9 For |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 And said |
|
16 And |
|
17 |
|
18 And |
|
19 And |
|
20 Now |
|
21 And |
|
22 And |
|
23 |
|
24 |
|
25 Then |
|
26 |
|
27 And |
|
28 |
|
29 |
|
30 And |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 Jesus |
|
35 Peter |
|
36 |
|
37 And |
|
38 Then |
|
39 And |
|
40 And |
|
41 |
|
42 He went away |
|
43 And |
|
44 And |
|
45 Then |
|
46 |
|
47 |
|
48 Now |
|
49 And |
|
50 And |
|
51 And, |
|
52 Then |
|
53 |
|
54 |
|
55 In |
|
56 |
|
57 |
|
58 But |
|
59 Now |
|
60 But |
|
61 And said, |
|
62 And |
|
63 But |
|
64 Jesus |
|
65 |
|
66 What |
|
67 Then |
|
68 saying, |
|
69 |
|
70 But |
|
71 And |
|
72 And |
|
73 And |
|
74 Then |
|
75 And |
Вiд МатвiяРозділ 26 |
|
1 |
|
2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“. |
|
3 |
|
4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити. |
|
5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“. |
|
6 |
|
7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він. |
|
8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство? |
|
9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“. |
|
10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені. |
|
11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте. |
|
12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій. |
|
13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“ |
|
14 |
|
15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків. |
|
16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його. |
|
17 |
|
18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“. |
|
19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти. |
|
20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл. |
|
21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“. |
|
22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“ |
|
23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене. |
|
24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“ |
|
25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“. |
|
26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“. |
|
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі, |
|
28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів! |
|
29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“. |
|
30 |
|
31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“. |
|
32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“. |
|
33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“. |
|
34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. |
|
35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні. |
|
36 |
|
37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити. |
|
38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“. |
|
39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“. |
|
40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною? |
|
41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“. |
|
42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“ |
|
43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були. |
|
44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши. |
|
45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський. |
|
46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“ |
|
47 |
|
48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“. |
|
49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його. |
|
50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його. |
|
51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо. |
|
52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть. |
|
53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в? |
|
54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“ |
|
55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви. |
|
56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали. |
|
57 |
|
58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець. |
|
59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому, |
|
60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє, |
|
61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“. |
|
62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“ |
|
63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“ |
|
64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“ |
|
65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу! |
|
66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“ |
|
67 |
|
68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“ |
|
69 |
|
70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“. |
|
71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“ |
|
72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“ |
|
73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“. |
|
74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї. |
|
75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав. |
MatthewChapter 26 |
Вiд МатвiяРозділ 26 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“. |
|
3 Then |
3 |
|
4 And |
4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити. |
|
5 But |
5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“. |
|
6 |
6 |
|
7 There came |
7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він. |
|
8 But |
8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство? |
|
9 For |
9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“. |
|
10 |
10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені. |
|
11 |
11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте. |
|
12 |
12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій. |
|
13 |
13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“ |
|
14 |
14 |
|
15 And said |
15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків. |
|
16 And |
16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його. |
|
17 |
17 |
|
18 And |
18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“. |
|
19 And |
19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти. |
|
20 Now |
20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл. |
|
21 And |
21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“. |
|
22 And |
22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“ |
|
23 |
23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене. |
|
24 |
24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“ |
|
25 Then |
25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“. |
|
26 |
26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“. |
|
27 And |
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі, |
|
28 |
28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів! |
|
29 |
29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“. |
|
30 And |
30 |
|
31 |
31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“. |
|
32 |
32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“. |
|
33 |
33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“. |
|
34 Jesus |
34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. |
|
35 Peter |
35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні. |
|
36 |
36 |
|
37 And |
37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити. |
|
38 Then |
38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“. |
|
39 And |
39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“. |
|
40 And |
40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною? |
|
41 |
41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“. |
|
42 He went away |
42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“ |
|
43 And |
43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були. |
|
44 And |
44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши. |
|
45 Then |
45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський. |
|
46 |
46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“ |
|
47 |
47 |
|
48 Now |
48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“. |
|
49 And |
49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його. |
|
50 And |
50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його. |
|
51 And, |
51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо. |
|
52 Then |
52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть. |
|
53 |
53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в? |
|
54 |
54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“ |
|
55 In |
55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви. |
|
56 |
56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали. |
|
57 |
57 |
|
58 But |
58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець. |
|
59 Now |
59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому, |
|
60 But |
60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє, |
|
61 And said, |
61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“. |
|
62 And |
62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“ |
|
63 But |
63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“ |
|
64 Jesus |
64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“ |
|
65 |
65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу! |
|
66 What |
66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“ |
|
67 Then |
67 |
|
68 saying, |
68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“ |
|
69 |
69 |
|
70 But |
70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“. |
|
71 And |
71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“ |
|
72 And |
72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“ |
|
73 And |
73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“. |
|
74 Then |
74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї. |
|
75 And |
75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав. |